Коли ми прийшли, у Еджів зібралося вже чимало гостей. Тіп представила нас незнайомим, а тоді затисла мене в куток.
– Чому ти мені не сказав, що ті люди, які були у вас на різдво, замішані в таємничому вбивстві? – спитала вона, так нахиливши голову ліворуч, що аж притислася вухом до плеча.
– Мені про це нічого не відомо. Окрім того, які можуть бути таємничі вбивства в наш час?
Тепер вона схилила голову в правий бік.
– Ти навіть не сказав, що взяв справу.
– Що зробив? А, розумію. Ні, не брав і не збираюсь. Моє поранення якнайкраще доводить, що я сторонній спостерігач.
– Тобі дошкуляє рана?
– Свербить. Забув сьогодні перевдягтися.
– Нора дуже злякалась?
– О, не менше за мене і того хлопця, що стріляв. А от і Хелсі! Я ще з ним не вітався.
Коли я ступив убік, щоб ушитися, Тіп повідомила:
– Гаррісон пообіцяв прийти сьогодні з дочкою Уайнента.
Я перекинувся кількома фразами з Еджем – головним чином про ділянку, яку він собі придбав у Пенсільванії, потім розшукав склянку з питвом і слухав, як Ларрі Кроулі та Філ Теймз обмінювались соромітницькими анекдотами, доки до нас підійшла якась жінка й запитала у Філа, який викладав у Колумбійському університеті, щось про технократію – того тижня саме це було темою розмов. Ми з Ларрі відійшли в куток, де сиділа Нора.
– Будь обережний, – попередила вона. – Карлиця аж казиться, щоб випитати таємницю вбивства Джулії Вулф.
– Хай їй це викладе Дороті, – зазначив я. – Вона прийде з Квіном.
– Знаю.
– Схоже, він по вуха втюрився в дівчисько? – докинув Ларрі. – Він казав мені, що розлучиться з Еліс і одружиться на ній.
– Бідна Еліс, – поспівчувала Нора, яка її не терпіла.
– Це як подивитись, – зауважив Ларрі. Йому Еліс подобалась. – Я вчора бачив того молодика, що одружився на матері дівчиська. Ну, ви знаєте – того довгого, з яким я у вас познайомився.
– Йоргенсена?
– Точно. Він виходив з ломбарду на розі Шостої авеню і Сорокової стріт.
– Ти розмовляв з ним?
– Я був у таксі. До того ж пристойніше зробити вигляд, що ти не помітив людини, коли вона виходить з ломбарду.
Цієї миті Тіп просичала "Тс-тс!", звертаючись до усіх, і Леві Оскент заграв на фортепіано. Під час його виступу з'явилися Квін з Дороті. Квін був п'яний як чіп, а Дороті розпашіла наче в жару.
Вона підступилась до мене і прошепотіла:
– Я хочу піти, коли й ви з Норою.
– На сніданок тебе тут не залишать, – відказав я.
– Тс-тс! – просичала Тіп у мій бік.
Якийсь час ми слухали музику. Дороті посовалась біля мене і знову зашепотіла:
– Гіл сказав, що ви пізніше зазирнете до мами.
– Не знаю.
Похитуючись, до нас підійшов Квін.
– Привіт, хлопче! Привіт, Норо! Ти йому переказала?
– Ш-ш-ш! – просичала Тіп до нього.
Він не звернув на неї уваги. Решта гостей теж почулися вільніше і загомоніли.
– Чуєш, старий, у тебе гроші в сан-франціському банку "Голден гейт траст", еге ж?
– Є трохи.
– Знімай швидше. Я почув сьогодні, що він от-от лусне.
– Гаразд. В мене там крапля.
– Он як? Де ж ти ховаєш решту?
– Як і французи, переводжу в золото.
Він урочисто похитав головою.
– Такі, як ти, пустять нашу країну з торбами.
– Такі, як я, не живуть за її рахунок, – відрубав я. – Де це ти нажлуктився?
– Все через Еліс. Цілий день вона ходить як хмара. Якби я не пив, то сказився б.
– Чого вона сердиться?
– Бо я п'ю. Вона гадає… – Він нахилився і довірливо зашепотів: – Послухайте. Ви всі мої друзі, і я вам скажу, що надумав. Я розлучусь з Еліс і одружусь на…
Він спробував пригорнути Дороті. Вона його відштовхнула і просичала:
– Ти дурний і нудний! Облиш мене!
– Вона думає, що я дурний і нудний, – звернувся він до мене. – Знаєш, чому вона не хоче за мене заміж? Закладаюся, що не знаєш. Тому що вона…
– Стули писок! Замовкни, п'яний бовдуре! – Дороті стала ляскати його по обличчю обома руками. Вона спалахнула і перейшла на вереск: – Якщо ти це повториш, я тебе вб'ю!
Я відтяг Дороті від Квіна, Ларрі підхопив його, щоб він не впав.
– Вона мене б'є, Ніку, – проскімлив Квін. Сльози покотилися з його очей. Дороті сховала обличчя в мене на грудях і, схоже, теж розплакалась.
Всі, хто тільки був, вирячились на нас. Аж світячись від цікавості, підскочила Тіп.
– Що тут таке, Ніку?
– Двійко п'яненьких. Нічого страшного. Я відвезу їх додому.
Тіп заперечила – вона наполягала, щоб вони лишилися, принаймні доки їй вдасться з'ясувати, що сталося. Вона примусила Дороті прилягти й запропонувала принести щось – невідомо тільки, що вона мала на увазі, – для Квіна, який вже ледь тримався на ногах.
Ми з Норою потягли їх на вулицю. Ларрі викликався нас супроводити, проте ми вирішили, що обійдемось. Квін відразу заснув у кутку таксі по дорозі до свого будинку, Дороті, напружена й мовчазна, забилася в інший куток, а Нора сіла між ними. Я примостився на відкидному сидінні й подумав, що, з іншого боку, ми хоч недовго затримались у Еджів.
Нора з Дороті залишились чекати в таксі, коли я потяг Квіна сходами нагору до його квартири. Він висів на руках як лантух.
На мій дзвоник відчинила Еліс. На ній була зелена піжама, в руці гребінець. Вона втомлено зиркнула на Квіна і так само втомлено кинула:
– Занеси це.
Я втягнув лантух і поклав на ліжко. Він щось незрозуміле пробурмотів, поворушив рукою, одначе очей не розплющив.
– Я його роздягну, – запропонував я і розпустив Квінові краватку.
Еліс схилилася в ногах ліжка.
– Зроби ласку. Мені вже терпець урвався.
Я зняв з нього піджак, жилетку і сорочку.
– Де він був цього разу? – байдуже поцікавилась Еліс.
Так само стоячи в ногах ліжка, вона стала розчісуватись.
– У Еджів, – розстебнув я Квіну штани.
– З цією малою сучкою Уайнент? – запитала вена навмання.
– Там було чимале товариство.
– Ага, – підхопила вона. – Йому ніде було з нею усамітнитись. – Вона провела ще кілька разів гребінцем по волоссю. – Звичайно, як друг, ти б міг розповісти й більше.
Її чоловік заворушився й пробурмотів:
– Доррі!
Я зняв з нього черевики. Еліс зітхнула.
– Зовсім недавно він був міцнішим, – подивилась вона на чоловіка, якого я зрештою роздягнув і накрив ковдрою. Еліс зітхнула вдруге і запропонувала: – Наллю тобі щось випити.
– Якщо це недовго. Нора чекає мене в таксі.