Хрест над Дніпром

Сторінка 3 з 11

Лотоцький Антін

ї жиди відійшли з нічим.

Останній з'явився в князя Володимира Андронікос, грецький філософ, і сказав:

— Великий і мудрий княже! Я чув, що до тебе приходили болгари й намовляли тебе прийняти їх віру. Але знай, що їх віра опоганює небо й землю, вони прокляті найбільше з усіх людей, вони грішні, як ті в Содомі й Гоморі.

— Що ж це таке — Содома й Гомора? — спитався князь Володимир.

— Содома й Гомора — це були два міста. В цих містах люди дуже грішили. І Бог спустив на них горіюче каміння та затопив їх водою. І цих болгар жде така

2 І — 12Я5

17

сама доля, коли Бог прийде судити людей і покарати всіх, що важко грішать.

— Чув я також, що приходили до тебе, княже, християни з Риму захвалювати свою віру. їх віра мало чим різниться від нашої. Вони вживають до Служби Божої оприсків, або, як вони кажуть оплатків, а Господь наш, Ісус Христос, не передав їх, тільки велів хлібом служити і так переказав апостолам. Він узяв у руки хліб і сказав: "Це тіло моє, ломлене за вас". Так само, узявши чашу з вином, сказав: "Це кров моя Нового Завіту"! А римські християни того не творять.

Князь Володимир знав уже дещо про християнську віру, бо ще в дитячих роках слухав наук своєї бабуні, княгині Ольги, та й на дворі його було вже чимало християн, головно ж дружинників-варягів, однак на різницях між обома християнськими обрядами ще не розумівся, бо вони його й не цікавили. Тому звернув мову на інше. Він сказав:

— Приходили до мене ж иди й казали: німці та греки вірують в Того, що ми його розп'яли.

А грек відповів:

— Дійсно, ми віруємо в Того, що Його розп'яли жиди, але таке вже заповіли пророки. Одні заповідали, що Бог народиться, щоб спасти світ від первородного гріха, а інші, що його розіпнуть на хресті і похоронять, а Він третього дня воскресне й вознесеться на небо. Жиди всіх цих пророків убивали або проганяли. Коли ж це все сповнилося: Господь Ісус Христос зійшов на землю, приняв розп'яття, третього дня по смерті воскрес і сорокового дня вознісся в небо — жиди таки не вірували в Нього. 1 ждав Господь ще сорок літ, щоб жиди покаялися. Однак вони не покаялися. Тоді Бог зіслав на них римлян. Ті збурили жидівські міста, а їх

самих розігнали по всьому світі. 1 жиди тепер живуть рабами по всім світі.

— Так і жиди говорили мені, що Бог за гріхи прогнав їх із Єрусалиму, а Єрусалим віддав римлянам. Але скажи мені ще: чого саме Христос зійшов на землю і такі великі муки прийняв?

— Коли радий будеш слухати, то скажу тобі від початку, чого Ісус Христос зійшов із неба на землю та стільки мук протерпів.

А князь Володимир відповів на це:

— Дуже радо послухаю твоїх слів. Одначе тепер уже пізня пора. Я маю ще відбути суд і поладнати різні державні справи, тож запрошую тебе на спільну вечерю зо мною, й ти при вечері розкажеш мені про це.

І філософ поклонився князеві та й подався в кімнату, що її князь призначив для нього.

Коли Андронікос найшовся в своїй кімнатці, добув зі свого клунка книги, читав їх та став собі укладати: що й як говоритиме князеві. Опісля добув теж килимець, що на ньому був змальований Страшний Суд. Довго приглядався й дальше укладав собі в думці, як пояснити має князеві цей образ.

Надійшов вечір, і отрок покликав Андронікоса до князя на вечерю. Філософ узяв під пахву килим і подався в княжу їдальню.

— Сідай, учений греку, напроти мене та гостися й говори, що треба! — сказав князь Володимир ласкаво.

Філософ усів напроти князя. Отроки налили в чаші грецького вина та заставили стіл м'ясивами.

Випили по чаші вина і взялися до їди, а отроки тимчасом наповнили порожні чаші вином.

Попоївши, почав Андронікос пояснювати християнську віру на основі Святого Письма. Почав від сотворения світу. Говорив про щасливе життя в раю

2*

ї1)

Адама й Єви; про їх гріх і про те, як Бог покарав їх за те прогнанням з раю, однак обіцяв, що зішле Спасителя, який спасе їх і нащадків від первородного гріха. Відтак говорив про життя Ісуса Христа та закінчив тим, що при кінці світу зійде Христос удруге з неба, й тоді відбудеться Страшний Суд. І тут розвинув грек свій килим та сказав:

— Ось на цьому образі маєш намальований Страшний Суд!

І став пояснювати князеві:

— Ось тут, по правиці Найвищого Судді, Господа Ісуса Христа, бачиш, княже, праведників. Гляди, які вони веселі та щасливі — бо вони йдуть у рай.

А тут — по Його лівиці — сумні, понурі, грішники. Вони йдуть у пекло на вічні муки. Князь Володимир оглядав образ, зітхнув та сказав:

— Добре цим по правиці, горе тим по лівиці! А грек говорив дальше:

— Коли хочеш, княже, станути на Страшний Суд з праведниками по правиці — то охрестися!

Князь Володимир уже в душі рішився стати християнином, але не бажав іще виявляти своєї думки грекові. Вважав, що ще завчасно виявляти свою прихильність до нової віри. Тому відповів:

— Пожду ще трохи, бо мушу нарадитися з моїми мужами.

А вченого грека задержав ще кілька днів на свому дворі і багато випитувався в нього не тільки про релігійні, але й про державні справи.

Андронікос оповідав князеві багато про перших грецьких законодателів: Лікурга і Солона, про великих мудреців: Сократа, Платона й Арістотеля та пояснював

х науки. Відтак вияснював зацікавленому князеві >сякі державно-політичні питання, а найбільше го-

ворив про справедливе судження справ, згадуючи про збірник законів, що їх велів списати грецький цісар Юстиніан, і радив князеві з тими законами познайомитися, бо це для нього, як володаря, дуже придасться. По виїзді філософа князь Володимир довго передумував усе те, що почув від Андронікоса, і це скріпило його в заповзятому намірі, щоб покинути стару слов'янську, ідолопоклонну віру, а прийняти віру в одного і правдивого Бога.

ВОЛОДИМИРОВІ ПОСЛИ ЙДУТЬ ПІЗНАВАТИ РІЗНІ ВІРИ

Роздумував князь Володимир над тим усім, що почув від представників трьох вір: християнської, жидівської й магометанської. Не міг тільки зрозуміти одного: чому є дві християнські віри? Став отже допитуватися про це в своїх дружин-ників-християн.

На те сказав йому варяг Верінгер:

— Нема двох християнських вір, княже! Віра є одна, є тільки два християнські обряди.

— Але чому є два обряди, чому не один? — питався князь. — Чому не один обряд, коли віра одна?