А священник й жерці по майданах і вулицях Києва проповідували слово Боже. Люди збиралися довкола та слухали пильно й уважно. 1 щораз більше розуміли, що їх поганська віра неправдива, а правдива тільки віра в одного Бога, що сотворив увесь світ і тим світом кермує. Вже багато жерців схилювалося до християнства. Про одного молодого жерця знали всі, що він заходить до священника церкви святого Іллі, о.Григорія й там навчається Божого закону.
1 небавом почули його на вулицях Києва, як він проповідував Христову науку.
Це ще більше з'єднювало людей для християнської віри, ще більше закріплювало переконання, що християнська віра одиноко правдива.
— Коли вже жерці пристають до християн і проповідують християнську науку, то видно, що християнський Бог правдивий і могутній! — говорили люди заєдно.
Так пройшов травень, червень, липень. В останій день липня появилися знову биричі на вулицях города та кликали:
— Кияни, князь Володимир голосить: "Завтра вранці приходіть усі на ріку! Хто завтра не прйде туди, чи багатий, чи вбогий, чи прошак він, чи раб — буде мені противний!
А люди допитувалися в биричів, чого мають туди йти, що там буде. І відповідали биричі:
— Князь бажає, щоб увесь його нарід став християнський. Будуть вас християнські священники хрестити водою Дніпровою й надаватимуть вам християнські імена.
Коли люди почули таке, говорили:
— Коли б християнська віра не була добра, не прийняли б її князь і бояри!
І вранці, в середу, дня 1 серпня 988 року, нарід юрбою спішив над ріку. Коли вже велика юрба заповнила Дніпровий беріг, вийшли священники й говорили людям про Тайну Хрещення. Говорили про первород-ний гріх перших людей Адама і Еви, про Ісуса Христа, що зійшов із неба, щоб спасти рід людський від цього гріха, та що святим Хрещенням обмиваємося з цього гріха, Небаром появився й митрополит з єпископами і почетом духовенства, а за ними князь Володимир із княгинею Анною та зо своїм почетом. Князь і княгиня були зодягнені в гарні одяги на візантійський лад.
Почалося насамперед водосвяття. Митрополит з єпископами освячував серед молитов і співів воду в Дніпрі. По водосвяті митрополит промовив до народу:
— Кияни! Оце освятили ми воду Дніпра водою зі святої ріки Йордану. А свята ця ріка тому, що в ній хрестився сам Господь Бог наш, Ісус Христос, і над цією рікою об'явився Бог наш, Ісус Христос, і над цією рікою об'явився Бог у Тройці пресвятій. Своїм хрещенням установив Христос Тайну Хрещення для нас усіх. І ваш князь, що дбає не тільки про ваше тілесне добро, але й про душі ваші, хоче, щоб ви сьогодні очистилися святим Хрещенням від первородного гріха та стали дітьми Божими. Тож входіть у ріку — окремо жінки, окремо чоловіки!
1 входили люди в ріку та стояли в воді, одні по шию, інші по груди, а діти при березі по груди. Маленьких дітей держали матері й батьки на руках. Священники стояли здовж на березі й голосно читали молитви.
Кожний священник надавав одно ім'я всім киянамо, що стоялиж в ріці напроти нього.
Один священник хрестив: "Хрестяться раби божі на ім'я Василь; інші: Петро, Іван... Священники, що хрестили жінок, голосили: "Хрестяться рабині божі на ім'я Марія; інші: Ірина, Олена...
Неслися молитви та співи здовж ріки, а на лицях усіх людей малювалася радість. А на небі сяяло сонце так ясно, так дуже ясно, як рідко. А все небо було чисте, чистісеньке, ні хмариночки на ньому не видко, тільки ясна синява простягалася над Дніпром і над Києвом, городом благословенним. А на землі царила тиша, ніде вітру навіть не чути — тільки спів і молитви
линуть до неба. Здавалося, що все небо й земля радіють, що тілько душ єднається у вірі Христовій. А князь Володимир підніс руки до неба і молився:
— Боже! Ти, що сотворив небо й землю, глянь на нових людей і дай їм, Господи, побачити Тебе, правдивого Бога, як бачили Тебе християнські країни. Закріпи в них віру правдиву й незмінну й мені поможи на супротивного ворога, щоб, надіючись на Тебе, переміг я його хитрощі та підступи його...
Скінчився обряд хрещення. Люди швидко зодягалися та помалу стали розходитися, вдоволені та щасливі, піднесені на дусі, з надією на нове краще життя.
А митрополит сказав до князя Володимира:
— В цей день, що його сотворив Господь, радіймо і веселімся в ньому. Княже, поки на землі житиме твій нарід, поти буде пам'ятний і радісний день 1 серпня.
І справді від цього великого дня весь Київ мов відродився, помолодів та й почав нове, зовсім нове життя.
І всі хвалили, славили, величали мудрого й розумного князя свого, а співці оспівували по прилюдних місцях хрещення киян і славу князя Володимира, якого звали "Ясним Сонечком".
Так сповнилося пророцтво св. Андрея Первозванного, виголошене колись на київських горах, що "засіяє на цих горах благодать Господня".
І став над Дніпром хрест, який своїми могутніми раменами обняв і з'єдинив усі землі русичів хоробрих.
ПОЯСНЕННЯ:
1 Камські болгари — фінське плем'я, що жило над ріками Камою і Волгою. В часах Володимира Великого були вони магометанами.
2Луда — зверхній одяг, подібний до маитилі, який носили варяги поверх зброї.
3Сапоги — повстяні чоботи, різної окраски, найчастіше зеленої і червоної.
4Колодники — воєнні бранці, яких заковували звичайно в деревляні колоди або диби. Теліга — віз на 2 колесах.
6Гридниця — кімната в княжому теремі, де пробували гридні — це є вояки, що становили княжу прибічну сторожу.
7Отрок — паж, хлопець до двірських послуг.
8Тяжа — судова справа; тяжебні — люди, що позивалися в суді.
9Видоки — свідки судові, що бачили навіч злочин.
10Послухи — свідки, які тільки чули про якусь справу.
пБохмичі — магометани; Бохмет — так називали Магомета після староруської вимови.
12Лапотники — люди, що ходять у личаках або лаптях.
131дол — дерев'яна або кам'яна статуя поганського божка.
14Магомет — основних Ісламу /турецької віри/. Жив у роках 570-652 по Христі. Був родом із міста Мекки в Арабії. Як купець, зазнайомився з різними вірами, а передусім з християнською та жидівською, запозичивши багато иаук з цих двох вір, придумав нову віру, яка від нього зветься — магометанською вірою. Проповідував свою науку спершу в Мецці, а що тут найшов багато противників, то мусив у році 622 утікати з Мекки до Медіни, де найшов багато приклонників для своєї науки, і з ними здобув Мекку, а відтак усю Арабію. Його наслідники — каліфи — поширили іслам на цілім Сході. Одним з найславніших каліфів був Гарун-аль-Рашід з Багдаду.