Під цимбали вела спів
Про гору Монт Абору.
Дірк дозволив умовити себе зробити під гіпнозом пророцтво щодо того, які будуть питання в екзаменаційних білетах влітку.
Спочатку він сам поширив цю ідею, детально пояснюючи, чому ніколи, за жодних обставин він не став би цього робити, хоча в певному сенсі хотів би, просто для того, щоб отримати можливість спростувати наявність здібностей, що йому приписують.
І саме на цьому, заздалегідь підготовленому підґрунті, він зрештою погодився, лише тому, що це раз і назавжди знищить цю надзвичайно дурну та нудну вигадку. Він мав зробити своє пророцтво під гіпнозом, автоматично пишучи під належним наглядом, після чого воно мало бути запечатане в конверті та покладене в банк до завершення екзаменів. Лише після екзаменів конверт буде розкрито, щоб подивитися, наскільки прогноз був точний.
Не дивно, що багато хто пропонував йому великі хабарі за те, щоб побачити написане ним пророцтво, але такі пропозиції надзвичайно шокували його. Це, за його словами, було б нечесно.
Коли б спромігся відновити
Я ту симфонію і спів,
У захваті я б став творити
Й будівлю у повітрі звів.
В мелодії повільний такт
Із льоду й променів гарячих.
Трохи згодом Дірка зустрічали в місті з дещо незадоволеним і серйозним виразом обличчя. Спочатку він відмахувався від питань про те, що його тривожить, але зрештою проговорився, що на його мати чекає якась надзвичайно дорога операція в дантиста, яку з якихось причин, про які він відмовлявся казати, треба було робити в приватній клініці, але на це не було грошей.
Відтоді шлях униз, до прийняття пожертв начебто на медичні витрати його матері взамін на швидкий перегляд написаних ним питань екзаменаційних білетів, виявився досить коротким та добре змащеним, тож Дірк прослизнув ним майже непомітно.
А потім він повідомив, що єдиним дантистом, що був здатний виконати цю таємничу операцію, був східноєвропейський лікар, який наразі жив у Малібу, а тому обсяг пожертв треба суттєво збільшити.
Він, зрозуміло, досі заперечував, що його здібності такі добрі, як про них казали, він навіть заперечував, що вони взагалі існують, і наполягав на тому, що він ніколи не став би це робити, якби не потреба спростувати це все; а також, оскільки інші люди на свій страх і ризик вірять у його здібності, яких він взагалі-то не має, він залюбки підігрує їм, дозволяючи сплатити за операцію його матусі.
За таких обставин усе мало скінчитися для нього добре.
Принаймні, він так вважав.
І хто се чув, її б побачив
І крикнув: Бережись, юначе!
В його лиці священний жах,
Стирчить волосся, шал в очах!
Ті екзаменаційні білети, що Дірк написав під гіпнозом, він насправді створив, збираючи до купи результати такого самого дослідження, яке робив будь-який студент, аналізуючи білети минулих років, намагаючись побачити в них якісь закономірності та роблячи припущення щодо того, що буде включено цього року. Він був досить певний (а хто б на його місці не був?) що кількість правильних припущень буде достатньо високою, щоб задовольнити довірливих, і достатньо низькою, щоб усе це виглядало цілком невинним.
Бо саме таким воно й було.
Але ось що повністю вибило землю з-під його ніг і призвело до фурору, через який він залишив Кембридж на задньому сидінні поліцейського автомобіля: усі екзаменаційні білети, які він продав, були такі самі, як ті, що насправді були на екзамені.
Точнісінько. До останнього слова. До останньої коми.
Провести тричі треба коло
Такої постаті довкола,
Бо він у райських кушах був,
Там мед росяний їв,
На райських луках молоко небесне пив…
І на цьому (якщо не вважати на потік сенсаційних газетних статей, що викривали його як шахрая, а потім прославляли його як справжнього екстрасенса для того, щоб мати можливість ще раз викрити його як шахрая, а потім знову прославляти як справжнього екстрасенса, аж доки їм це не набридло й вони натомість дали перцю одному більярдистові) все скінчилося.
Впродовж років, що минули з того часу, Річард час від часу стикався з Дірком, і той зазвичай вітав його спочатку обережною усмішкою людини, яка хоче знати, чи не вважаєте ви, що вона вам винна гроші, а потім розцвітав усмішкою того, хто сподівається, що ви йому позичите. Судячи з того, що ім'я Дірка зазнавало регулярних змін, Річард не був єдиним, хто стикався з таким ставленням.
Він відчув напад суму від думки про те, що той, хто здавався таким блискуче жвавим у обмежених колах університетської спільноти, так сильно потьмянів у світлі буденного життя. А ще він дивувався, що Редж поцікавився ним ось так, не сіло не впало, з байдужістю та легковажністю, що здавалися перебільшеними.
Він знову подивився на нього, на свого сусіда Реджа, який тихо хропів; на маленьку Сару, яка тихо та уважно зосередилася; на портрети старих прем'єр-міністрів і поетів, що висіли високо в темряві, де лише їхні зуби подекуди відбивали світло свічок; на декана факультету англійської мови, що стояв і декламував підкреслено поетичним голосом; на примірник "Кубла Хана", що декан факультету англійської мови тримав у руці; і зрештою, нишком, на свій годинник. Він знову відкинувся спиною на стілець.
Голос продовжував читати другу, значно дивнішу частину поеми…
РОЗДІЛ 7
Це був вечір останнього дня життя Ґордона Вея, і Ґордон думав про те, чи не обійдуться ці вихідні без дощу. Якщо вірити прогнозу, погода буде мінливою: ця ніч мала бути туманною, а за нею мали бути ясні, але холодні дні в п'ятницю та суботу та, можливо, кілька окремих дощів наприкінці неділі, коли всі повертатимуться додому.
Тобто, повертатимуться всі, крім Ґордона Вея.
Про це в прогнозі, звісно, не сказали, але ж це була справа не метеорологів. Інша річ гороскоп – він ввів Ґордона в оману. Там ішлося про незвичну планетарну активність у його знаку Зодіаку та радилося розрізняти між тим, що, на його думку, він хоче, та тим, що йому насправді потрібно, а також пропонувалося рішуче та з повною відвертістю дати ради емоційним і робочим проблемам, але нез'ясовним чином жодного разу не згадувалося про те, що він загине ще до того, як цей день скінчиться.
Він звернув з автостради недалеко від Кембриджу, зупинився біля маленької автозаправки, щоб поповнити запаси бензину, та затримався там, завершуючи розмову по автомобільному телефону.