— А спирт з компаса можна випити? — запитав Фінікіц.
— Випити можна все,— була відповідь.— Навіть і спирт з цього компаса. Але я вам, колего, навіть думати не раджу про це, бо спирт у компасі спеціально отруєно... Отже, продовжимо!
Який простий і надійний був компас, що його вони брали влітку в туристичні походи! І який складний і примхливий раптом став компас, коли Симонов заговорив про нього детальніше.
Юнгам належало знати: стрілка компаса пе тягнеться до тих полюсів, що позначені на картах і глобусах. Ні! Нордовий, північний, кінець її направлений до магнітного полюса планети — приблизно до півострова Бутія-Фелікс на півночі Канади. Симонов 'провів на класній дошці пряму вертикаль меридіана, а поряд з нею пролягла скісна лінія. Кут між ними він з'єднав дужкою виміру.
— Цей кут МІНІ географічним меридіаном, що називається дійсним, та напрямом стрілки компаса і є магнітне схилення. Отож ми маємо першу поправку до курсу корабля. Та це ще не все. У відкритому океані корабель може увійти в зону більш високого магнітного впливу, і тоді поправка зміниться. Трапляються також і магнітні бурі, коли компас може просто сказитися. Схилення ж буває до осту чи весту — з плюсом чи мінусом. Прошу так і записати.
Здається, капітан-лейтенант вирішив зробити все, щоб юнги повністю розчарувалися в магнітному компасі. Вона знали, що схилення — не єдина вада компаса, є й інші, значно складніші. Кораблі, як відомо, роблять з металів. За-
-з0 активно впливає на стрілки корабельних компасів — ^такою силою, що інколи компаси здатні показати північ на 3 'вдні. Це — девіація, небезпечний ворог мореплавання. Роз-"1 авши про неї, Симонов біля двох ліній — дійсного й магнітного меридіанів — провів третю, скісну лінію.
— Утворився ще один кут поправки до курсу нашого корабля. Завдання ускладнилось. А тепер припустимо, що наш корабель викинув на ворога тонни снарядів. Погреби його спорожніли. Отже, дія заліза на компас зменшилася, а поправка на девіацію знову змінилася. Ворог почав нас переслідувати. Або ми його. На форсажі машин прогрілися труби й палуби. Дія тепла на стрілку компаса посилилась, і вона знову відхилилася. Поряд з ходовою рубкою включили мотор — миттю виникло магнітне поле, що збиває нас в курсу, і штурман уже замордувався від внесення дедалі нових і нових поправок до курсу...
Закінчив Симонов попередженням:
— Таким чином, заступаючи на ходову вахту, стерновиіі зобов'язаний перевірити навіть свої кишені. Чи не лежить там щось залізне. До заборонених предметів належать ключі, складанї ножі. І навіть... тоненький дротик стального каркаса в безкозирці.
Фінїкїн, почувши ці слова, торкнув свій залізний зуб.
— Доведеться вирвати,— посміхнувся Симонов.
— Тобто як?
— Дуже просто. Обценьками. А вставити, наприклад, золотий. Золото належить до нейтральних металів, які не здатні впливати на стрілки магнітних компасів.
Фїнікін розгублено похнюпився, бурмочучи:
— Золото... де ж його візьмеш? Напевне, грошей багато треба. Хоча б попереджали, коли в стернові записували.
— Магнітний курс корабля застарів! — закінчив лекцію Симонов.— Зараз флот переходить па дійсний курс, в основі якого лежить пряма й чітка лінія між полюсами — справжній меридіан...
У коридорах уже бігали чергові з дзвінками, повідомляючи про закінчення занять, але юнги-стернові дочекалися заключного акорду лекції:
Справніній меридіан! — повторив Симонов.— Зараз флот переходить на дійсний курс. А дає цей курс гіроскопічний компас. Але гірокомпаси — галузь знань штурманських електриків. Підготовка цих спеціалістів обходиться державі недешево, на флоті їх мало. На підводному човні — один, На есмінці — два. На лінкорі — точно не скажу. На лінкорах д яе плавав.
' "— А ми також вивчатимем гірокомпаси?
— Бути стерновим і не знати електрон авігаційних при, ладів не можпа. Але ознайомлять вас з гірокомпасами коротенько. Без заглиблення в тему. Викладач іще не приїхав. Чекаємо на нього з флоту. Незабаром прибуде, і тоді бере-НІІТЬСЯ, щоб не нахапати двійок. Справа важка...
На перерві всі оточили Фінікіна.
— Коли підемо зуб рвати?
— Хоч зараз! Тільки нехай золотий вставлять. Федя Артюхов буркнув:
— І вам охота зв'язуватися... з цим?
Савка завжди поважав Артюхова, інколи навіть жалів його. Якось він тихенько запитав Федю:
— Скажи, а красти... страшно?
— Не знаю,— відповів Артюхов.— У ситого та скупого, коли ти сам голодний, вкрасти ще можна. Але дуже бридко голодному красти в голодного. І ніколи, прошу те£е, не запитуй у мене про це.
Раділа вся рота — привезли лижі. Боцмани накинулися на них перші, вмить розхапали найкращі, з добротними палицями. Боцмани взагалі задирали носи. Вони, що не кажи, єдині з юнг, які особисто вестимуть вогонь по ворогові.
У кубрику стернових гамірно. Якщо півсотні хлопчаків напхати в одне приміщення, вони можуть так поговорити МІНЇ собою, що в дорослих через десять хвилин затріщать голови. Росомаха саме стелився, а Колесника ще не було, він подався в сусідній колгосп на танці.
— Ти-хо! Ти-хо! — вгамовував юнг Росомаха.
Гамір ледь-ледь ущух, і в цій випадковій паузі всі почули, як Фінікін звернувся до старшини:
— Дозвольте доповісти, що в мене банку варення поцупили. Вчора була, а сьогодні — нема.
Росомаха знову застебнув манжети своєї фланелівки.
— Ти-хо! Хто в цього товариша банку варення вкрав? У кубрику запала мертва тиша.
— Ніхто не зізнається? — перепитав старшина.— Чи, МОНЇЄ, вам невідомо, що злодійство особливо суворо карається на флоті?
Усі мовчали. Дехто був здивований, а дехто присоромлений.
— Шикуйся! — подав команду Росомаха.
УЗДОВЯІ "лівого" борту витяглася шеренга колеснвків-ського класу, вздовж правого — класу Росомахи. Лампочки світили тьмяно, грубка пашіла жаром. Забуті підручники та зошити порозкидані по столах і ліжках. Росомаха иідтюпцем пробіг вздовж шеренг.
— Ще раз запитую — хто вкрав банку? Обізвався Фінікін:
_ Артюхова допитайте. Хай він моє варення віддасть.
_ Артюхов, це часом не твоя витівка?
Той відповів старшині з гідністю:
— А чому ви саме мене запитуєте?
_ Та ти ж...— почав Росомаха й замовк.
З шеренги лівого "борту" кричали: