Еля йому каже:
— Спитайте мене по-людському, тоді я вам відповім.
— Що таке по-людському? — запитує хазяїн.
— По-людському — значить по-єврейському,— відповідає йому Еля.
— А коли я розмовляю по-англійському,— запитує знову хазаїн,— то я перевертень?
— Можливо,— відповідає йому Еля.
— Коли так,— каже хазяїн,— тебе звільнено. Можеш сюди більше не приходити.
З
"Три дні сидіти без шматка хліба, аби тільки не подавати сосиски". Так каже мій брат Еля. Наш товариш Пиня з ним не погоджується. Пиня додержується тієї думки, що Америка вільна країна, що в Америці немає роботи, якої слід соромитись. А коли ви хочете його переспорити, він одразу починає сипати своїми мільйонерами: Карнегі, Вандербільдт, Рокфеллер.
— Звідки ти так знайомий з цими людьми? — запитує в нього Еля.
— А звідки,— відповідає йому Пиня,— я знаю, що робиться в Росії при царському дворі?
— Справді,— запитує в нього знову Еля.— Звідки ти це знаєш?
— Якби ти,— відповідає йому Пиня,— читав стільки романів, скільки я, ти теж, можливо, знав би.
Пиня має на увазі книжки, які він читає у палітурника Мойше. Вони надруковані простою єврейського мовою і дуже грубі та важкі, важчі за мамин молитовник. Палітурник Мойше дає їх читати за плату. Він на цьому добре заробляє. Бо кожну книжку прочитує, може, сотня людей,— здебільшого жінки. Жінки люблять романи. Моя братова Бруха щосуботи читає їх усім нам. Мама одразу засинає, але Тайбл слухає і зітхає, інколи навіть плаче — у неї лагідне серце. Якби це було не в суботу і дозволялося законом *, я б змалював олівцем на папері, як Бруха читає, як мама спить і як Тайбл плаче...
Але ми трохи забалакались і все ще не знаємо, як бог дає "вигоєння перед раною".
4
Насамперед — про рану. Авжеж, це рана в серці, коли така молода людина, як мій брат Еля, ходить без діла і, хоч лусни, нічого не знаходить. Не може ж він робити те, що робить наш товариш Пиня. Пиня, наприклад, не соромиться і виходить узимку з лопатою зчищати сніг на вулиці. Еля каже, що він теж пішов би чистити сніг, але не на вулиці. Йому на це каже Пиня:
— А що ти хотів би? Щоб тобі приносили твою порцію снігу до хати?
Елі прикро, що Пиня в такому доброму гуморі.
— Мабуть, тобі дуже весело, що ти так жартуєш? — каже Еля і чує у відповідь:
— Авжеж, мені добре, коли пригадаю, що я у вільній Америці, а не в Касрилівці...
— От і цілуйся з твоєю вільною Америкою! — каже Еля і спересердя подається до касрилівської синагоги.
-. І саме тут, у касрилівській синагозі, він дістав вигоєння до рани. Як, хочете знати? Ось зараз почуєте.
5
Мені здається, я вам уже розповідав, що того літа, коли ми блукали по лондонському Уайтчепелю, у нашій любій Касрилівці вибухнув страхітливий погром і пожежа. Те, що можна було пограбувати, пограбували. Що можна було потрощити — потрощили. Решту підпалили. Що ж, про бідноту нічого говорити: крім кількох подушок, їм не було що втрачати. Вони хвалили бога, що хоч лишилися живі. Бо були такі, яких добре побили, і навіть такі, що від побоїв повмирали. Нещасні немовлята гинули від рук душо-
губів, а частина померла з голоду. Але про таких мало хто говорить. Говорять про тих, які тільки вчора були заможними, багатіями, дукачами, а тепер лишилися бідарями, харпаками, злидарями і гольтіпаками, без сорочки на тілі і без шматка хліба. "Ось коли на цих потерпілих подивитися,— кажуть наші люди,— мороз поза спиною йде!" Чому мороз не йде поза спиною, коли думаєш про бідноту і про їхніх нещасних немовляток,— цього я ніяк не можу зрозуміти. Мій товариш Мендл теж. Він каже, що касри-лівські євреї мають таку звичку: коли бідняк помирає з голоду, їх це обходить. А коли багатій стає бідняком, вони здіймають лемент аж до неба.
6
Одне слово, серед наших касрилівських багатіїв був один, на ймення Мойше-Ноях. Крім того, що він мав свою хату з подвір'ям і садом, він просто був багатієм. Маєте доказ: улітку він ходив у самих підштанках і в халаті. Бідний єврей не наважився б показуватися на людях у самих підштанках. З цього треба зробити висновок, що він заможний, багатій,— кого йому боятися?.. Та ще всі в містечку знали, що від матері йому лишилися в спадщину три крамниці в центрі базару. Була в нього і дійна корова. Три крамниці приносили йому чимало доходу на прожиток. Навіть більше, ніж потрібно на прожиток. Проте його дружина Нехума-Міра мала від своєї дійної корови на всі хатні витрати. Але, щоб ніхто не зурочив, Нехума-Міра любила скаржитись, що її корова перестала доїтися, зовсім не дає молока... Однак Касрилівку не обдуриш. Всі знали, що то брехня — корова не перестала доїтися і дає молоко...
Тепер уявіть собі, що така людина, як Мойше-Ноях, утікає до Америки гола, боса, у чому мати спородила,— хіба можна такої не пожаліти? Але яка робота підходить Мойше-Нояхові в Америці? Адже він не піде працювати в майстерню, його діти так само! Тоді товариство "Касри-лівчани" зглянулось на нього і призначило служником у касрилівській синагозі.
В Америці не можна легковажити служником синагоги. В Америці служник живе краще, ніж у Касрилівці хазяїн. З самих поминок можна збагатіти. Тут дуже полюбляють поминки. Цілий рік ніхто не молиться. Ніколи. "Час — то гроші". Така тут є приказка. Але коли в кого поминки, він полишає весь свій бізнес і мчить до синагоги. А з синагоги біжить до єврейського ресторану і наказує подати собі кашерний сніданок, бо в нього поминки. А коли в нього поминки, то служник синагоги на цьому добре заробляє. А ще більше — коли повноліття, тоді служник має цілий шмат грошей.
У нас, на батьківщині, коли хлопцеві минало тринадцять років, йому одягали богомілля і він повинен був щодня ходити до синагоги молитися. Тут, в Америці, повноліття — свято. Хлопцеві купують все до молитви і викликають, як нареченого, до сувоїв біблії. Він верескливо, як молодий півник, читає молитву, потім піднімає руку вгору і виголошує вивчену напам'ять проповідь, чомусь англійською мовою. Воронь боже, єврейською! Потім підходить рабип з поголеним обличчям, як у католицького ксьондза, накриває хлопця широкими рукавами і благословляє його...
8
Одне слово, у Мойше-Нояха добрий бізнес. Погано тільки, що він, бідолаха, змушений сам ходити до хазяїнів збирати синагогальні гроші. Ну хіба личить євреєві, який оце тільки недавно був багатієм, ходити правити гроші? Його дружина Нехума-Міра аж плакала перед моєю мамою, скаржачись на свої неприємності.