— З мене годі, леді і джентльмени!—сказав нарешті Хейзен, пославши м'яч у сітку.— Щиро вам вдячний, Керолайн, вибачте, що вам дістався такий слабкий партнер!
— Я й сама кілька разів схибила,— ввічливо відповіла Керолайн.
"І перемоги й поразки вона сприймає однаково легко", — схвально
відзначив подумки Аллен. Сам не захоплюючись спортом, він не любив тих, хто, програючи, хнюпив носа. А Хейзен, хоч і вибачився, був, як завжди, незворушний. Вигравати й програвати, як здогадувався Стренд, він давно звик — і притому не тільки в спорті.
— Це я маю вибачатися, — сказала Хейзенові Керолайн, коли вони підійшли до альтанки. — Може, ви бажаєте зіграти ще один сет? Я хотіла б посидіти з батьком і звірити йому деякі свої таємниці.
— Ні,— відповів Хейзен.— Мої старечі кістки на сьогодні своє вже дістали. Хай тепер побігає молоде покоління. — Він увійшов до альтанки, скинув свого брилика й витер рушником чоло. Хейзен був трохи червоніший, ніж звичайно, проте дихав легко. Хоч він і нарікав на свої "старечі кістки", проте від корту йшов так, що назвати їх старечими аж ніяк не випадало.
У глибині альтанки, в холодильнику, стояв великий глек із холодним чаєм. Поки на корті розминалися нові гравці, Хейзен налив чаю Керолайн і двом хлопцям, які щойно грали з ними.
— А ви, дівчино, зіграли просто блискуче! — сказав один із двох супротивників Керолайн, котрий був вищий на зріст і грав краще — його звали чи то Бред, чи то Чед,— Ми з вами могли б здорово виступити в мішаній парі. Ви тут на ціле літо?
— Ні,—відповіла Керолайн.
— Шкода. А то стали б окрасою сезону!
Хлопець був приємний на вигляд. Стренд описав би його так: блондин стандартного американського типу, з невимушеними, впевненими манерами. "Мабуть, — подумав Аллен, — мені слід було замолоду ставитись до тенісу серйозніше".
— Знаєте що, Керолайн,— мовив Хейзен, відставивши склянку з охолодженим чаєм, — приїздіть сюди коли завгодно. Може, захочете зіграти в якому-небудь місцевому турнірі.
Керолайн кинула швидкий погляд на батька.
— Я б залюбки, — сказала вона. — Якщо матиму час.
Аллен промовчав. Після тієї сцени з Хейзеном учора ввечері він не був схильний дати згоду, щоб Керолайн стала постійним гостем цього дому.
— Ходімо, Керолайн!—запросив її високий хлопець, якого звали чи то Бред, чи то Чед. — Станемо вдвох і дамо їм гарту!
Коли вони вийшли на корт грати проти одного з тих двох нових хлопців і дебелої дівчини, Хейзен сказав:
— Піду прийму душ. У мене стає тяжко на душі, коли я дивлюсь, як грають молоді.
— Я теж піду з вами, — сказав Аллен.— Погляну, що робить решта моєї сім'ї.
Він помахав Керолайн, яка саме відкидала назад п'ятірнею волосся, готуючись прийняти подачу, трохи зачекав, поки Хейзен надяг светра та свого білого брилика, і вони рушили вдвох до будинку.
— Давно я не грав з такою насолодою, — озвався Хейзен. —А все завдяки вашій чарівній дочці.
— Мені здається, ви грали дуже добре, — промовив Стренд.
— Просто я не падав духом, от і все. Коли я зовсім не зможу грати, то подарую свою ракетку Смітсонівському інститутові. Років так через чотири-п'ять...— Голос його лунав стомлено — давався взнаки вік. Він усе ще пітнів і витирав обличчя рушником. — Ці молодики, — сказав Хейзен, — трохи застарі для вашої дочки. Хлопці її віку в цей час у школах та коледжах і не можуть виїхати за місто. Отому, з ким вона тепер грає, двадцять чотири. Працює в батьковій фірмі на Уолл-стріті. Наскільки я знаю, марнує свій час, як йому заманеться. Дуже самовпевнений з жінками. — Хейзен промовисто подивився на Стренда. — 3 одруженими й неодруженими.
— Він здався мені цілком порядним.
Хейзен засміявся.
— Я ж не сказав, ніби він гвалтує дітей! Я тільки подумав, непогано було б натякнути Керолайн, що він набагато старший за неї. Гадаю, я не помилюся, коли скажу: досі вона жила досить замкнуто. Не так, як дівчата, що їх я бачу тут улітку. Знаєте, діти з багатих родин, де батьки розлучені й прикладаються до чарки, ніякої перебірливості в статевих взаєминах... Ну...
— Дружина її дуже оберігає! — мовив Аллен, роздратований прихованим застереженням Хейзена.— Керолайн у нас найменша, ну, і таке інше. — Потім, відчувши, що він ніби засуджує Леслі, поквапно додав: — Я певен, Керолайн зуміє подбати про себе.
— Було б дуже прикро, якби вона не зуміла, — серйозно сказав Хейзен. — У ній відчувається якась невинність. Це надто рідкісна риса, щоб нею ризикувати. А щодо її захоплення тенісом... — Хейзен здвигнув плечима. — Керолайн на диво добре знає свої можливості.
— Не дуже великі, — додав Стренд. — Вона розповідала мені про вашу розмову.
Хейзен усміхнувся.
— В такому віці й так розважливо мислити — це теж рідкісна риса. Вона вам не казала, що збирається робити після школи?
— Та ні, — відказав Стренд. — Гадаю, вона, як тепер і більшість хлопців та дівчат її віку, не відчуває в собі якогось певного покликання — чекає, як воно само обернеться.
— А скажімо, вона вам не натякала, що хоче вчитися на Заході в сільськогосподарському коледжі або щось таке?
— У сільськогосподарському? — недовірливо перепитав Стренд. Чому ж, в ім'я всього святого, Керолайн приховує це від батьків?! — Уперше чую. Вона вам щось казала про сільськогосподарський коледж?
Хейзен похитав головою.
— Вона сказала тільки, що хоче поїхати в таке місце, де життя було б простіше і її не оточував залізобетон.
— Це правда, навколо Сіті-коледжу прерії нема, — мовив Стренд. — Але це добрий заклад, досить дешевий, і до того ж вона житиме вдома. — Він вирішив розпитати про все дочку, коли вони будуть наодинці.
— Гроші — не така вже й проблема,— сказав Хейзен. — Завжди існує можливість улаштувати стипендію.
— Не з її оцінками. Елінор одержувала стипендію, але в Керолайн до науки немає хисту, це я вам кажу як її батько.
— Вона розповіла мені про ще одну цікаву річ, — мовив Хейзен. — Тепер нібито все більше й більше дають спортивних стипендій, особливо дівчатам, і...
— Її досягнень у тенісі досить хіба що для Центрального парку, і вона знаоЄ про це. Теніс нічого їй не поможе...
— Йдеться не про теніс,— урвав його Хейзен.-— Тут я з вами згоден. Але я помітив, що в неї добра реакція — вона напрочуд швидко бігає за м'ячем. Я спитав, чи доводилось їй брати участь у змаганнях з бігу. Вона сказала, що минулого місяця перемогла на стоярдовій дистанції в школі.