Поліксена
Нічого, місяць скрився
за хмару, і Долон припав додолу.
Вони не бачать.
Кассандра
Але я, я бачу!
(Голосно кричить).
Долоне!
Поліксена
Божевільна! він почув!
схопився бігти! Вже за ним погнались...
К а с с а н д р а поривається кинутися з муру на поле, сестра утримує і бореться з нею.
Кассандра
Пусти мене... пусти мене... пусти!
Я мушу з ним... пусти мене!!
Поліксена
(щосили кричить)
Рятунку!
Гей, люди! слухайте сюди, стороже!
Прибігають вартові вояки і помагають Поліксені утримати Кассандру.
Кассандра
Лишіть мене! Його, його рятуйте!
1-й вартовий
Кого?
Кассандра
Долона! Там його мордують.
2-й вартовий
Де?
Кассандра
Там, у полі. Ой рятуйте, люди!
Скоріш біжіть!
1-й вартовий
Царівно, ми не можем,—
нас тільки двоє! У ворожий табор
побігли б ми хіба на повну згубу.
Кассандра
Та де ж ті всі троянці? поховались?
чи неживі? Гей! люди! люди! люди!!
Починають збігатись на майдан люди.
Поліксена
Вже люди йдуть.
Кассандра
Пустіть мене!
(Несамовито пручається, далі обкидається назад, знесилена боротьбою і розбита жахом).
Вже пізно!..
(брати Кассандри, надійшли з людьми і, взявши за руки, хотять звести Кассандру з брами)
Ходи додому, сестро!
Кассандра
(відпихає їх)
Гетьте, гетьте!
Се ви його убили!
(Раптом стишується і говорить зовсім убитим голосом).
Ні, се я...
(Покірно дає себе вести і йде, ледве переступаючи, так, що її більше несуть, ніж ведуть).
Місяць ховається за хмару, і темна купка людей, що веде Кассандру попід муром, ледве мріє, а далі зливається з глибокою тінню від храму.
V
Покій Кассандри. Нема нікого.
Деїфоб
(ввіходить)
Кассандро! сестро! де се ти? Рабині!
(Плеще в долоні і гукає).
Рабині, гей!
З сусіднього покою увіходить р а б и н я с т а р е н ь к а.
Рабиня
Що, владарю?
Деїфоб
Та що се,
невже моя сестра служниць не має,
що й не докличешся нікого?
Рабиня
Вжеж,
пророчиця рабинь всіх розпустила,
казала: годі вже тих царських звичок,
час привикати без рабинь до праці,
бо хутко здасться.
Деїфоб
От нові ще примхи!
А ти чия?
Рабиня
Царівни Поліксени.
Деїфоб
Ну, все одно, піди поклич сестру.
Рабиня
Котору? Поліксену?
Деїфоб
Ні, Кассандру,
та хутко.
Рабиня
(йде воркотячи)
Хутко! бач, який швидкий.
Старі вже ноги в мене, де тут хутко...
(На порозі).
Та он вона й сама... Царівно, швидше —
там братик дожидається...
(Виходить).
Кассандра
(з кужілкою за поясом і з веретеном іде, прядучи)
Вітаю.
Деїфоб
І що ти справді вигадала, сестро?
Рабинь всіх розпустила, а сама
кужілки з рук не випускаєш.
Кассандра
Брате,
воно завчасу краще привикати
до неминучого.
Деїфоб
Се рабська мова!
Царівна так би не сказала зроду.
Кассандра
А що ж казати?
Деїфоб
"Або царювати,
або загинути!"
Кассандра
Ми всі загинем,
та не царюючи.
Деїфоб
Дай спокій, сестро,
і не частуй мене пророкуванням.
Се чисте горе: брат — пророк, сестра —
пророчиця, нема де проступити
у власнім домі за віщунством рідних.
Ось ти взяла кужілку, се й гаразд,
казати правду, дівчині се личить
далеко краще, ніж пророча мова.
Отож пряди й не пророкуй.
Кассандра
Я, брате,
сама б радніша прясти білу вовну,
ніж віщувати всім нам чорну долю.
Деїфоб
Пряди, пряди — ниток багато білих
зарученій потрібно на весілля,
на шлюбні шати й на дари для гостей.
Кассандра
Се й ти вже, брате, бачу, у пророках,
та шкода, що не в пору й не до речі.
(Ображена одвертається).
Деїфоб
І в пору, і до речі. Я, сестрице,
не звик даремне марнувати мову.
Якщо кажу, то, значить, варто слухать,
а ти хоч і віщунка, та сама
своєї долі, видно, не вгадаєш,
то я тобі скажу: ми заручили
тебе оце тепер за Ономая,
царя лідійського.
Кассандра
Зарані, брате,
говориш ти мені: "Ми заручили",
бо ще ж я не рабиня поки що
і маю власну волю.
Деїфоб
Ні, Кассандро,
бо кожна дівчина, чи то рабиня,
чи то царівна, слухає родини.
Кассандра
Я, брате, й не рабиня, й не царівна,
а більше й менше, ніж вони обидві.
Деїфоб
Я не для загадок прийшов сюди,
не для пустих розмов. Кажу виразно,
що ти заручена. Цар Ономай,
тебе собі жадає в надгороду
за спілку й поміч проти ворогів.
Хвалився він, що піде в бій сьогодні,
і всіх своїх лідійців поведе,
і що не зайде сонце, як вже буде
розбите впень усе вороже військо.
"Коли се правда,— ми сказали,— завтра
ти поведеш Кассандру до намету".
Кассандра
Хіба що так! "Коли се правда..." Власне,
що се неправда.
Деїфоб
Я не сподівався,
що ти, троянка і дочка Пріама,
так самолюбно можеш відрікатись
подать рятунок Трої і родині.
А т р і дова дочка була величніш,
недарма еллінки проти троянок
так величаються, бо вийшла з них
славутня Іфігенія 8, що радо
життя своє дівоче положила
за славу рідного народу.
Кассандра
Брате,
не знаєш ти ціни жіночим жертвам
а я тобі кажу: з усіх жінок
славутня Іфігенія зложила
ще не найбільшу й не найтяжчу жертву.
Ох, скільки тяжчих, хоч безславних жертов
зложили ті жінки, що не лишили
імення по собі! Якби схотів ти
від мене жертви крові, певне б, я
її здолала дати, але с е ї —
не можу, брате, я не героїня.
Деїфоб
Так, я се бачу, ти сестра Паріса,
але не Гектора. Наш Гектор міг
життя віддати, жінку залишити,
осиротити сина для рятунку
або для честі Трої. А Паріс
готовий для Гелени загубити
весь рідний край. Отак і ти, Кассандро,
для тіні млявого свого Долона,
хоч сам він був зрадливий проти тебе,
готова всіх нас утопити.
Кассандра
Брате!
Не ображай загубленої тіні!
Ти кажеш, млявий був Долон, зрадливий?
Чому ж той млявий та пішов на згубу,
на смерть видиму в той час, як ніхто
з моїх братів-героїв не одваживсь?
Либонь, тому, що Гектор вже був мертвий,
а Деїфоб одважний тільки словом.