Гелен
Прилюдно скаже: "Се сам Ономай
себе згубив, бо замість гекатомби
саму обіцянку дав Аполлону".
Собі ж він скаже: "Зброя поломилась,
але ми іншу знайдем. Все ж почесніш
при зброї гинуть, ніж голоруч".
Кассандра
Чому ж ти сам не йшов у бій сьогодні,
не з патерицею,— з мечем і списом?
Гелен
Бо меч і спнс мала для мене зброя,
бо людські душі — от моє знаряддя,
крилате слово — от моя стріла,
люд проти люду — от мій поєдинок!
Усім тим правлю я, фрігійський розум.
Ся діадема, сяя патериця —
то знаки влади над всіма царями.
Я рівного собі не маю тут
з-поміж усіх владарів і героїв.
Ти тільки рівна, може, навіть вища,
і ми боротись будем до загину.
Кассандра
Ох, я сама не знаю, чи хотіла б,
чи ні тебе перемогти сьогодні!
Ненависний мені той шлюб, мов смерть,
я так його боюсь, як згуби Трої.
Гелен
Либонь, у тебе не фрігійський розум.
Чи ти не чула, як боги часами
своїх обранців хмарою вкривають?
У мене є тайник під олтарем,—
як станеш ти з тим Ономаєм поруч,
приносячи богам весільну жертву,
від жертви піде дим, сірчана хмара,
а як розійдеться — замість Кассандри
порожнє місце буде. Розумієш?
Кассандра
Се стид і ганьба — радити таке!
Чи се, по-твойому, "почесний" вихід?
Гелен
Зате корисний і безпечний, сестро.
Кассандра
Воліла б я себе мечем убити!
Гелен
І тим роздратувала б Ономая,
а слово все-таки своє зламала б.
І некорисно, й непочесно, сестро.
(Дивиться з усміхом на неї).
Ми не однакові, а все ж ми рівні,
як не в ділах, то все ж хоч у думках.
Поліксена
(входить)
Цар Ономай убитий, а лідійці
урозтіч кинулись. Ой горе, горе!
Гелен
Радій, Кассандро, ти перемогла!
Кассандра
(віщим голосом)
Не я, а Мойра. Я її знаряддя.
Тонкий фрігійський розум і гнучкий,
його зігнула Мойра і зломила,
її правиця і важка, й тверда,
кує з народів зброю світа,
а я і ти — ми тільки цвяхи в зброї.
Не перецінюймо себе, Гелене.
Андромаха
Ти, люта згубо, всіх нас загубила!
Кассандра
(спокійно показує на Гелена).
Питай його, чом він не врятував.
Ми віщуни обоє — значить, рівні.
(Виймає з-за пояса кужілку і сідає прясти).
VII
Великий майдан з храмом посередині на чималім підвищенню. Праворуч в глибині двір царя Пріама, ближче до сцени різні інші будови міста Іліона. Ліворуч близько до сцени Скайська брама. Ясний ранок, майдан залитий сонцем. Велика юрба люду троянського то входить у браму, товпиться перед храмом, гомонить то дужче, то тихше, часом зовсім затихає і жде чогось, насторожившись. З царського двору виходить Гелен в святочній білій одежі, у срібній діадемі, з білою посрібленою патерицею в руці; іде урочистою гієратичною походою.
Голоси в народі
Гелен іде! Дорогу прозорливцю!
Гелен
(зіходить на храмовий перистиль, і дає знак патерицею, стукнувши нею тричі об мармуровий поміст, далі починає промову величновіщим голосом)
Батьки, брати й синове! рідна Троє!
Боги з Олімпу зглянулись на сльози,
на гекатомби, на благання наші,—
без зброї подолали ворогів.
Зевс еллінам поклав у серце звагу
по добрій волі залишити Трою.
Підіть за браму — зник ахейський табор,
лиш кінь один стоїть на таборищі,—
богам троянським в дар дали ахейці
того коня. Він з дерева, не пишний
і не коштовний військовий дарунок,
та він дорожчий нам від срібла-злота,
від мармуру й каміння дорогого.
Дарунок згоди ліпший над здобуток,
що на війні ціною крові взято.
Ахейці відплили від нас по волі
своїх і всіх богів, а дар лишили
на знак пошани й згоди. Честь ахейцям!
Люди
Ахейцям честь!
Голос Кассандри
(з храму)
За кров, за смерть, за сльози!
Деїфоб
(обертаючись до дверей храмових)
Мовчи, Кассандро!
Гелен
(до троняців)
Вам, троянські мужі,
я раджу дар той повезти у храм
і край Палладіона 11 там поставить.
Кассандра
(з'являється на дверях з чорною патерицею і простяга її, немов загороджуючи вхід)
Я не пускаю в храм.
Гелен
(одбиває її патерицю своєю)
Вступись, Кассандро!
Кассандра
(знов загороджує)
Мені належить влада не пускати.
Чоловіки не сміють наближатись
до постаті Паллади. Я сторожа
Палладіона. Ти вступись, Гелене,
гляди своїх пташок.
(Дивиться йому в вічі, він спускає патерицю).
Нечистий дар!
Проклятий дар!
Люд порікує, видимо збентежений.
Голос з юрби
Та геть її женіть,
зловісницю!
Другий голос
Мовчи! вона ж царівна!
Перший голос
Вже те її пророкування люте
уїлось нам в печінки. Не доки ж
терпіти се!
Третій голос
Убить її!
Якийсь молодик заміряється списом.
Гелен
(здержує знаком руки)
Не руште!
Не проливайте крові — там святиня!
Деїфоб
То як же буде, брате, з подарунком?
Гелен
Ми храм новий збудуємо для нього,
"храм згоди" буде зватись. Поки що
стоятиме в царськім дворі дарунок.
(До Деїфоба).
Ти призначи сторожу для пошани.
Кассандра
Сліпий побитих на сторожу ставить!
Деїфоб
Кассандро!
Гелен
Брате, й ви, троянські мужі,
перевезіть коня в царське подвір'я.
Деїфоб дає знак рушати і подається сам до Скайської брами.
Голоси з люду
Гелен наказує! Рушаймо, браття!
Гелена хай боги благословлять!
Він розум наш! Він наше око ясне!
Кассандра
Єдине око — й те більмом зайшло!
Увесь люд рушає за Скайську браму.
Гелен
Кассандро, слухай, нащо ти мене
на пробу ставиш дотинками тими?
Кассандра
На пробу, чи не станеш раз видющим.
Гелен
Кассандро, се ж безумство! Річ видима:
ахейський табор спорожнів; на морі
ані човна, ні цяточки немає.
Розвідачів далеко розсилали
ми з Деїфобом, найбистріших хлопців
і кінно, й піхотою. І не видко,
щоб де була яка залога, чати
чи щось подібне.
Кассандра
Дурно не дає
дарунків ворог.
Гелен
Таже той дарунок
то миру знак. Чи ти ж не розумієш?
Кассандра
Вжеж ні. Якби оце посеред моря
палка жарина плавала по хвилях,
розжеврена вогнем,— то був би знак
воді від полум'я на мир. Та хто ж би
збагнув такеє?