11 Герой роману французького письменника XVI ст. Франсуа Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель", веселий, життєрадісний велетень, що мав добрий апетит, багато їв і пив (так само, як і його син Пантагрюель).
12 Шандал — великий, важкий свічник.
13 В Біблії згадується священний світильник на сім свічок — за кількістю релігійних таїнств.
14 Гіменей, Гімен — бог шлюбу у давніх греків та римлян.
15 Мере Жан, Трістан л'Е рміт Франсуа — французькі поети і драматурги XVII ст., автори популярних свого, часу трагедій, в т, ч. і названих тут.
16 Члени могутнього в свій час Мальтійського духовно-лицарського ордену, що містився на острові Мальті (в Середземному морі).
17 Жвава, спритна І лукава служниця у французьких комедіях XVII—XIX ст.
18 Літня жінка, яка супроводить дівчину, наглядає за її поведінкою. Тут — акторка, що виконує такі ролі.
19 Анна Австрійська —дружина французького короля Лю-довіка XIII (XVII ст.), мати Людовіка XIV.
20 Від назви міста Алансоиа, де виготовляли дуже тонкі мережива.
21 Войовничі красуні. Пантесілея —в античній міфології цариця жіиок-войовниць, амазонок; М а р ф і з а — героїня поеми італійського поета Лудовіко Аріосто (1474—1533) "Несамовитий Ро-ланд".
22 Кассандр — традиційний персонаж італійських, а в XVII ст. і французьких комедій, простий, довірливий стариган, якого безсоромно обманюють усі довколишні.
23 Даріолетта — одна з героїнь іспанського лицарського роману XV ст. "Амадіс Гальський", у якому розповідається про подвиги шляхетного коханця, — спритна і хитра повірниця інфанти (принцеси); в переносному розумінні — звідниця.
24 Добродушний і веселий слуга у старовинних фрапцузьких комедіях.
25 У Гирканії, північній частині стародавньої Персії, водилися дуже люті тигри.
26 Персонажі старовинних французьких комедій. Труфальді-н о — обманутий старик, дядько або опікун молодої героїпі; Е р-г а с т — закоханий юнак, суперник героя.
27 "Амадіс Гальський" (див. прим. 23); "А с т р е я" — роман французького письменника Оноро д'Юрфе (1567—1625), в якому змальовано ідилічне життя закоханих пастухів і пастушок.
28 Тобто був каторжником на галерах.
29 П о л і ф о н т — легендарний цар Сіцілії, жорстокий тиран, традиційний герой давніх трагедій.
30 В Євангелії розповідається, нібито апостола Варфоломія, одного з учнів Ісуса Христа, замучили, розіп'явши вниз головою на хресті. Біблійні сюжети свого часу широко використовувались у мистецтві.
31 Гарньє Робер (XVI ст.), Скюдері Жорж (XVII ст.) — популярні французькі поети і драматурги.
32 Дванадцять лицарів Круглого столу — оточення короля Карла Великого (742—814 рр.); про них розповідається в середньовічному французькому епосі.
33 У давньогрецькій міфології — вродливий юнак, що закохався в своє відображення у воді і помер від нерозділеного кохання, перетворившись у квітку, яку назвали його іменем — нарцис.
34 Герой давньогрецької міфології, покараний за зневагу до богів. Стоячи по горло у воді під гілками, на яких росли плоди, віп не міг ні напитися, ні попоїсти, бо коли хотів ковтнути — вода відступала, а як простягував руку до плодів — гілки відхилялися. Звідси вислів "Танталові муки".
35 Християнські пустельники, які виснажували себе постом і молитвами.
36 Брадаманта — войовнича діва з поеми "Несамовитий Ролаид"; епізоди цієї поеми лягли в основу численпих трагедій XVI—XVII ст.
37 Дванадцятискладові французькі вірші з наголосом на шостому й дванадцятому складах. Перший твір, написаний ними, — "Роман про Александра Македонського" (XII ст.). Звідси й походить назва.
38 Демон кошмарних снів із фантастичної повісті французького письменника XIX ст. Шарля Нодьє "Смарра, або Нічні демони".
39 Пан — давньогрецький бог лісів і гаїв, покровитель пастухів, мисливців, рибалок — бридкий козлоногий стариган. Близький до нього бог у римській міфології — Фавн.
40 Німфи — жіночі божества в античній міфології, які уособлювали різні сили природи.
41 В а с и л і с к — казкова тварина, здатна вбивати своїм поглядом.
42 Міфічні велетні. Поліфем — жорстокий циклоп (одноока потвора), описаний в "Одіссеї" Гомера; Какус — лютий і підступний здоровань ненажера у стародавніх римлян, якого описав у поемі "Енеїда" римський поет Вергілій (І ст. до н. е.).
43 Мізерною, убогою. Послідовники давньогрецького філософа Піфагора (VI ст. до н. е.), вірячи в потойбічне життя душі, зневажливо ставилися до земного благополуччя.
44 Давньоримська богиня щастя, багатства, долі.
43 Ельдорадо (ісп. el dorado — золотий) — фантастична країна казкових багатств і чудес, яку розкушували іспанці, завойовуючи Південну Америку; X а н а а н — давня назва Палестини; за Біблією, стародавні євреї, перебуваючи в єгипетському полоні, прагнули повернутися в Ханаан. Переносно — заповітна мета.
46 Бог кохання — Амур (Купідон) у стародавніх римлян, Ерос (Ерот) у греків,— якого зображали крилатим хлопчиком або юнаком з луком, сагайдаком та золотими стрілами. Влучаючи в серця людей чи богів, ті стріли зароджували в них любов.
47 Верховний бог стародавніх римлян Юпітер викрав Європу, дочку фінікійського царя, підійшовши до неї в личині бика; О м ф а л а, лідійська цариця, примушувала Геракла носити жіночий одяг і робити жіночі домашні роботи; Арістотель, давньогрецький філософ, котрий засуджував безумство любові, закохавшись, виконував, за легендою, всі примхи глумливої красуні.
48 Синекура (лат. sine сига — без турбот) — посада, на якій майже нічого не треба робити.
49 М і т р а — давньоіранський та індійський бог сонця, чистоти і правди, якого споріднювали з биком.
50 Давньогрецький філософ-матеріаліст (V—IV ст. до н. е.); вважав, що тварини мають свою мову, незрозумілу людям.
51 Йдеться про епізод, описаний у 23-му розділі другої книги роману Ф. Рабле "Гаргантюа і Пантагрюель".
62 Безлюдна пустельна місцевість (ісп.).
53 Діана — давньоримська богиня лісів і полювання. У греків — Артеміда. 64 Див. прим. 36.
III. ЗАЇЗД "ГОЛУБЕ СОНЦЕ"
1 У давньогрецькій міфології — прибита горем стара жінка, яка втратила на війпі своїх дітей і чоловіка — Ппіама, царя Трої (ІЛіону).
2 Давньоримські богині долі (у греків — м о й р и); їх уявляли в образі старих потворних жінок, одна з яких (К лото) пряде нитку людського життя, друга (Л а х е с і с) пропускає її через усі злигодні, а третя (А т р о п а, тобто неминуча) перерізує, обриваючи життя.