Італійське небо

Сторінка 3 з 3

Франсуаза Саган

Він збирався повернутися і сісти у ротангове крісло; сказав би холодно: "Вибачте", а Сіместср делікатно відповів би : "Нічого, старий". 1 до цього більше не повернулися б. Він більше не зміг би нікому розповісти про італійське небо, про поцілунки Луїджі, про солодкість бути слабким і лежати в чужоземному домі. Війна вже десять років як скінчилась. Т, справді, він уже не був ані гарний, ані молодий.

Неквапом ступаючи, він повернувся до інших. Вони тактовно вдали, ніби не помітили його відсутності і обережно залучили до розмови. Майлз говорив із Сіместером про автомобілі і заявив, що "Ягуар" — непереможний щодо швидкості, і це справжня машина спортсмена. Додав, що австралійці мали всі шанси виграти Кубок Девіса. Але потай він мріяв про пляшку коньяку, золотисту і зігрівальну, яка простоювала в його шафі. І Майлз посміхався баскому калейдоскопу спогадів, сонячних і ніжних, у які він порине, коли Сіместери поїдуть із Маргарет на останнє шоу міста. Коли він зробить вигляд, що має працювати, а ті зникнуть на дорозі, і тоді він відкриє дверцята шафи, щоб там віднайти Італію.