"...а до того ся земля була пустельна і безлюдна і козаків на Русі не бувало..." — Йдеться про великодержавні російські і польські "теорії" про начебто запустіння Наддніпрянщини після та-таро-монгольської навали 1240 р. аж до XIV-—
XV ст. і прихід начебто сюди на "дикі поля" з-під Карпат українців, які, мовляв, дали нашій державі і своє ім’я "Україна" ("окраїна" чужих держав). Ця "теорія" була поширена в Російській імперії в XIX ст. Проти неї виступали не тільки автор "Історії русів", а й М. Максимович, і Т. Шевченко, який писав:
...Кажуть, бачиш, що все то те Таки й було наше,
Що вони тілько наймали Татарам на пашу Та полякам...
Умань — місто Черкаської обл., розташоване на річці Уманці, в басейні Південного Бугу, а не над Россю, як твердить автор.
Сипон — давньогрецьке місто на Південному узбережжі Чорного моря. У середині XV ст. остаточно ввійшло до складу Османської імперії.
Трапезунт — давньогрецьке місто на Південному узбережжі Чорного моря, підтримувало зв’язки з Київською Руссю. Деякий час його влада поширювалась на Південне узбережжя Криму. В 1461 р. місто захопила Османська імперія.
Цар/ород, Царград — давньогрецька назва Константинополя, столиці Візантії (тепер Стамбул); з часів Київської Русі поширена була в офіційних документах, літературі аж до XVII—XVIII ст. В
X ст. під стінами Царгорода, Синопа й Трапензунта з’являлися київські князі Аскольд і Дір, Олег, Ігор та ін., інколи й спустошували їх. На початку
XVII ст. гетьман П. Сагайдачний здійснив успішні походи проти Туреччини на околиці Царгорода.
С. 78.
Афет (Яфет) — за Біблією, один із трьох синів Ноя, який після всесвітнього потопу став родоначальником нового людського роду. Потомки Яфета поселилися в Європі і в країнах Східної Азії.
Варязьке море — Балтійське море.
Конашевич-Сагайдачний Петро (бл. 1550 —20.IV. 1622) — український гетьман, видатний політичний і культурний діяч; перетворив козацьке військо у регулярну військову формацію. Робив походи на Очаків і Перекоп (1607), Синогі (1616), здобув Кафу (Феодосію, 1616), що була головним невільницьким ринком українців у Криму, визволив багато бранців. У складі польського війська козаки Сагайдачного брали участь у поході на Москву. 1621 року 40-тисячна козацька армія Сагайдачного відіграла вирішальну роль у розгромі під Хотином 100-тисячної турецької армії. У цій битві гетьман був смертельно поранений і 1622 року помер. Похований у київському Братському монастирі. Своє майно заповів на освітні, релігійні, благодійні цілі в Києві і Львові.
Петро Могила (31.ХІІ. 1596—11.1. 1647) — визначний церковний і культурний діяч, митрополит київський і галицький (1632—1647), мав європейську освіту. 1627 року став києво-печер-ським архімандритом. Добився у польського короля визнання легального становища української православної церкви. 1631 року відкрив у Києво-Печерській лаврі школу, яку 1632 року було об’єднано з Київською братською школою і 1633 року названо Києво-Могилянською колегією (а в 1701 році за гетьманування І. Мазепи — Києво-Могилянською академією). Сприяв письменникам, художникам, дбав про поширення друкарства. Написав кілька книг "Євангеліє учитель-ноє>> (1616), "Анфологіон" (1636), був автором численних полемічних проповідей.
Тмутаракань, Тмуторокань — давньоруське місто на Таманському півострові, на місці Тамансь-кої станиці, що в Краснодарському краї. Вперше згадується в давньоруських літописах під 988 роком як центр Тмутороканського князівства. В кінці
XV ст. було зруйноване турками і татарами.
Готи — східногерманське племінне об’єднання, одне із найвідоміших в історії Європи часів Римської імперії. На території України готи проживали від кінця II до рубежу IV—V ст. Кінець гегемонії готів у Східній Європі наприкінці IV ст. поклали гуни.
Гуни — кочовий народ, який з’явився у степах України, замінивши іранських кочовиків, і відкрив добу великого переселення народів, у процесі якого значною мірою сформувалася сучасна політична карта Європи. Наприкінці IV ст. західні гуни розгромили сарматів і захопили їхні землі, пізніше оволоділи Боспорським царством, вдерлися через Кубань у Північне Причорномор’я, де перемогли остготів, і досягай Наддністрянщини, створивши на Північному Причорномор’ї міцне державне об’єднання. Визначним полководцем гунів був Аттіла, який створив могутню державу; на території України, коли імперія розпалася, гуни розчинилися у середовищі нових кочових племен.
Мітрідат VI Сенатор (132—63 до н. е.) — цар Понтійського царства у північно-східній частині Малої Азії. Після його третього походу в Крим Боспорська держава була приєднана до Понтійського царства. Спроби Мітрідата VI поширити владу на центральні і західні області Малої Азії спричинилися до трьох його воєн з Римом, який врешті оволодів Понтійським царством.
Херсонес Таврійський — у середньовіччі — Херсон, Корсунь, одне з найбільших міст у Північному Причорномор’ї (в межах сучасного Севастополя), був одним із ранніх центрів християнства. 989 року Херсонес покорив київський князь Володимир Святославович. На початку XIII ст. знаходився під владою Трапензунтської імперії, а в XIV ст. перестав існувати.
Феодосія (Теодосія) — відома з 2-ї половини VI ст. до н.е. як грецька колонія. В 355 р. до н. е. включена до Боспорської держави. На початку 40-х років XIII ст. захоплена Золотою Ордою, а 1475 року Кафу захопила Туреччина. В XVI—
XVII ст. місто було головним невільницьким центром в Криму. В 1616, 1628 і 1675 запорозькі козаки здобували місто і визволяли багато бранців.
С. 79.
Птоломей Клавдій — давньогрецький вчений, автор відомого трактату з астрономії "Альма-гест", в якому зібрано основні астрономічні праці його попередників та власні дослідження, подано каталог 1022 зірок. Розвинув теорію руху Місяця й планет. В творі "Географія" навів географічні координати низки відомих здавна населених пунктів, які поклав на карту, багато зробив для розвитку географії.
Геродот (бл. 484 — бл. 425 до н. е.) — визначний давньогрецький історик, автор "Історії гре-ко-перських воєн". Подорожував по місцях Північного Причорномор’я. Геродот докладно розповідає про племена, які жили на території сучасної України, на якій він побував, зокрема про скіфів.