Масакра (фр. massacre) — винищення, масове вбивство.
Мелізми (гр. melisma) — невеликі музичні звороти, які прикрашають мелодію.
Мерлін — у кельтській міфології чарівник і провидець при Дворі короля Артура. Життя і пророцтва Мерліна у XII ст. описав Джефрі з Монмута.
Михаїл з Чезени (спр. ім'я Michele Fuschi, 1270-1342) — італійський францисканський діяч. 1316 року став генералом Францисканців, на Перуджійській капітулі підтримав тезу про [559] убогість Христа та апостолів. Зазнав поразки у своїй боротьбі з Папою, був відлучений від церкви і вигнаний з ордену; закінчив життя, не замирившись з церквою.
Михаїл Пселл (Psellos, 1018-1078) — відомий візантійський письменник, філософ і політик, людина надзвичайно широких ; інтересів, до найвідоміших його творів належать коментарі до '■ Платона та "Хронографія", літопис про сучасні йому історичні події.
Мімеза (гр. mimesis) — наслідування; категорія грецької філософії та естетики, яка розглядає пізнання й художню творчість людини як процес наслідування дійсності, але не як просте копіювання природи.
Мінорити (лат. fratres minores, менші брати) — так називали францисканців, які особливо строго дотримувалися правила і відзначалися аскетизмом.
Надір (ар. nazir) — точка небесної сфери, протилежна зеніту.
Невми (гр. neuma, знак) — стародавнє нотне письмо з без-лінійною системою, яке застосовувалося в григоріанському співі; також мелодійні фігури в григоріанському співі.
Новіцій (лат. novicium) — послушник в католицькому монастирі.
Оділон Клюнійський, св. (Odilon, 961-1049) — 5-й настоятель бенедиктинського монастиря в Клюні, реформатор чернецтва. Обороняючи свої монастирі від зазіхань єпископів та мирських феодалів і створюючи нові монастирі клюнійського типу, фактично започаткував клюнійську конгрегацію. Був один з найвпливовіших людей свого часу.
Однонога (гр. Skiapodes, від Skia — тінь, і pous — нога) — легендарний народ, який, за Плінієм, жив в Індії; однонога мали лише одну ногу з велетенською стопою, якою вони, відпочиваючи, прикривалися від сонця.
Оккам, Вільям (William of Ockham, 1285-1349) — видатний англійський богослов і філософ-схоласт, францисканець, представник номіналізму і передвісник емпіризму. Твердив, що універсали" — це лиш "імена", умовні знаки для реальних речей. Опрацьовував також питання розділу сфер компетенції віри і науки, церкви і держави. Відлучений Папою від церкви за радикальні погляди і антипапську діяльність, Оккам в кінці життя все ж примирився з апостольським престолом і одержав від Папи прощення. Прозваний Doctor invincibilis за блискучу вправність [560] у діалектиці. Відомий також тим, що висловив принцип економії мислення, який дістав назву "бритва Оккама" — не слід збільшувати сутності без конечної потреби.
Ольє, П'єр (Pierre Olieu, 1248-1298) — французький богослов, францисканець. Брав участь у конфлікті між конвентуала-ми та спіритуалами, ставши на бік останніх. На його світогляд сильно вплинуло вчення Йоахима да Фйоре. Його не раз звинувачували в єресі, але він зумів уникнути відлучення, не зрікаю-чись своїх поглядів.
Оссарій (лат. ossarium) — сховище для кісток померлих, зокрема в монастирях.
Павликіяни — єретичний рух в християнстві, що виник в VII ст. в західній Вірменії. В основі їхнього вчення лежав дуалізм. Вони заперечували Старий Завіт, частину Нового Завіту, а також почитання Богородиці, пророків і святих, Церкву, духовенство і чернецтво. Догматика павликіян вплинула на бого-мильство.
Павлін, єпископ Ноланський, св. (Pontius Meropius Anicius Paulinus, 353-431) — християнський письменник, визначний пізньолатинський поет. Приятелював з св. Амвросієм, Єроні-мом, Августином, підтримував з ними листування, яке дійшло до наших днів.
Парацельс (спр. ім'я Theophrast Bombast von Hohenheim, 1493-1541) — німецький лікар, алхімік та філософ; професор Базельського університету; першим застосував при лікуванні хімічні препарати, запровадив багато ліків, встановив їх дозування; представник натуралістичної філософії доби Відродження.
Паренеза (гр. paraenesis) — заклик, звернення; напучення.
парузія (гр. parousia) — прихід, пришестя. У Новому Завіті вживається насамперед щодо пришестя Ісуса Христа.
Пастушки (фр. pastoureaux) — французькі єретики, здебільшого селяни і пастухи, які у XIII та XIV ст. двічі збиралися зграями, щоб вирушити в хрестовий похід, одначе потім стали промишляти розбоєм, звинувачуючи багатих і церковників у їх небажанні відвойовувати Святий Гріб.
Патарини — відгалуження секти катарів, поширене в Італії.
Петро Півчий (Petras Cantor, —|i 197) — французький богослов (1) проповідник. Був професором богослов'я в Парижі, потім — півчим у соборі Нотр-Дам, насамкінець — деканом Реймського [561] собору. Залишив обширні коментарів до Святого письма, а також цілу низку напучувальних творів для монахів.
Петро Пустельник (Petrus Eremita, бл. 1050-1115) — французький чернець, один з організаторів першого хрестового походу.
Піперн (Reginaldo di Piperno, 1230-1290) — домініканець, богослов, приятель, секретар і сповідник Томи Аквінського, упорядник його творів. Дехто вважає його автором Додатку до "Суми богослов'я". Наведена в романі фраза зустрічається в одному з творів св. Томи.
Платеарій (Platearius, XI-XII ст.) — прізвище кількох поколінь лікарів з Салерно, одному з яких, між іншим, належить дуже популярний у ті часи трактат "Про прості лікарські засоби" (De simplici medicina), де йдеться про цілющі властивості трав.
Плачідо, Беньяміно (Beniamino Placido, нар. 1929) — італійський журналіст і письменник, літературний критик, багатолітній оглядач часопису "Репуббліка", шанувальник творчості Ум-берто Еко.
Пліній Молодший (Gaius Plinius Caecilius Secundus junior, 62-113) — римський письменник, небіж Плінія Старшого, консул, автор промов і листів.
Пребенда (лат. praebenda) — прибуток від церковного майна, який надавався духовенству за виконання ними обов'язків, пов'язаних з їх посадою.
Пруденцій (Aurelius Prudentius Clemens, 348-410) — видатний римський християнський поет родом з Іспанії. В його поезії поєднувалася антична культура і християнські засади. Його "Peri stephanon" — це збірка з 14 поем на честь християнських мучеників.