434] Ідоменея рукою його Посейдон обезсилив,
435] Очі затьмивши ясні і скувавши світлясті суглоби.
436] Ні ухилитися вбік він не встиг, ні назад утікати,
437] А як той стовп непорушний чи дерево високоверхе,
438] Гордо стояв, і прямо у груди його своїм списом
439] Ідоменей влучив, пробивши на них світлосяйний
440] Мідний хітон, що від згуби не раз рятував його тіло.
441] Глухо тепер забряжчав він, загостреним пройнятий списом.
442] Тяжко той гримнув об землю із списом, що вп'явся у серце,
443] Ще трепетало воно, а з ним разом тремтіло^і древко
444] Списа. Та врешті могутній Арей його сили позбавив.
445] Вельми пишаючись, Ідоменей тоді голосно крикнув:
446] "Що ж, Деїфобе, чи можна за гідну відомсту вважати,
447] Трьох за одного поклавши? А ним же ти так похвалявся!
448] Спробуй, нещасний, і сам і вийди назустріч до мене, —
449] Знатимеш добре, який я прийшов до вас, Зевсів нащадок.
450] Першим Міноса-бо Зевс породив, володаря Кріту.
451] Сина Мінос породив — бездоганного Девкаліона,
452] Девкаліон же мене, владаря над численним народом
453] В Кріті просторім. Тепер же сюди я приплив з кораблями
454] Лихо тобі принести, твому батькові й іншим троянам".
455] Так він сказав. Де'їфоб між двох гадок тоді завагався, —
456] Чи відступити й когось із троян собі, духом великих,
457] Взяти товаришем, чи до двобою одному хоч стати.
458] Поміркувавши отак, він визнав тоді за найкраще
459] Кликнуть Енея на поміч. Іззаду стояв той в останніх
460] Лавах. Давно на Пріама він богосвітлого гнівавсь,
461] Доблесний серед мужів, у Пріама не мав він поваги.
462] Близько він став біля нього і слово промовив крилате:
463] "Славний Енею, троянський пораднику, слід захистити
464] Зятя, коли хоч би трохи тебе його лихо турбує.
465] Отже, ходім захистім Алкатоя. Давно колись, ставши
466] Зятем тобі, ще хлоп'ятком виховував він тебе в домі.
467] Ідоменей, уславлений списом, ізняв з нього зброю".
468] Мовивши так, зворушив він Енеєві серце у грудях.
469] Ідоменеєві вийшов назустріч він, прагнучи бою.
470] Ідоменей же його не злякався, як пещений хлопчик,
471] А дожидав, наче вепр той, що, сили власної певен,
472] Жде на ватагу шумливу численних мужів-звіроловів
473] В місці пустинному, в горах, щетиною їжачи спину.
474] Полум'ям блискають очі, погрозливо ляскають гострі
475] Ікла, — готов одігнать він собак і мужів-звіроловів.
476] Так непорушно чекав на відважного в битвах Енея
477] Ідоменей-списоборець і друзів гукав, Аскалафа
478] Та Афарея шукаючи оком, а з ним Деїпіра,
479] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою.
480] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:
481] "Друзі, на поміч, сюди! Я один боюся страшенно, —
482] Це прудконогий Еней нападає на мене шалено!
483] Вельми могутній, бо вміє мужів у бою убивати,
484] Юністю ще він цвіте, а сила у ній величезна.
485] Будь ми однолітки — так же, як з ним ми відвагою рівні,
486] Скоро мені він, чи я йому славу приніс би велику".
487] Так він сказав, і овіяні в серці однаковим духом,
488] Лавою стали вони, над плечима щити нахиливши.
489] Товаришів своїх теж почав і Еней закликати,
490] Дивлячись, де Деїфоб, де Паріс, Агенор богосвітлий —
491] Воєначальники війська троянського. Слідом за ними
492] Рушили вої, як вслід баранові з лугів поспішають
493] До водопою овечки, й чабан цілим серцем радіє, —
494] Так і Енеєві радістю повнилось серце у грудях,
495] Бачачи, скільки народу на бій вслід за ним вирушає.
496] Круг Алкатоя списами великими бій врукопашну
497] Розпочали вони, й мідь на могутливих грудях героїв
498] Страшно бряжчала, бійці ж в сум'ятті один з одним шалено
499] Бились. З них два бойовим перевершили інших завзяттям —
500] 1 Ідоменей та Еней, подібні в бою до Арея,
501] Прагли нещадною міддю пройнять один одному тіло.
502] В Ідоменея Еней тоді перший метнув свого списа.
503] Вчасно це вгледівши, встиг той від мідного списа умкнути,
504] Вістря ж загострене, з розмаху вбік пролетівши, у землю
505] Вткнулося, кинуте марно міцною Енея рукою.
506] Ідоменей Еномая в живіт посередині вдарив,
507] Панцир опуклий пробивши, й в утробу пройшла йому мідна
508] Зброя, і впав той у порох, руками хапаючи землю.
509] Ідоменей же з убитого враз довготінного списа
510] Вихопив, та із плечей його гарно оздоблені лати
511] Зняти не встиг: навколо-бо стріли його обсипали.
512] Вже не було у ногах його давньої пружності руху —
513] Бігти за списом або щоб ворожої зброї уникнуть.
514] Міг ще, на місці він стоячи, пагуби день одганяти.
515] З бою ж тікать — не могли уже швидко нести його ноги.
516] Ратищем світлим у нього метнув Деїфоб, коли звільна
517] Став відступать той, бо завжди ненависть він мав проти нього.
518] Схибив і він, проте ратищем тим Аскалаф був убитий,
519] Син Еніалія, — наскрізь плече простромив той могутній
520] Спис, і упав він у порох, руками хапаючи землю.
521] Ще не дізнавсь гучномовний могутній Арей про загибель
522] Сина, що смертю недавно поліг серед січі страшної, —
523] Волею Зевса затриманий, в хмарах сидів золотавих
524] Він на високім Олімпі, де й інші тим часом сиділи
525] Вічні богове, не сміючи в січу страшенну вмішатись.
526] Круг Алкатоя уже розпочавсь тоді бій рукопашний.
527] От Деїфоб з голови Аскалафа зірвав світлосяйний,
528] Мідний шолом. Меріон же, подібний в бою на Арея,
529] Списом йому, налетівши, пройняв передрам'я, й на землю
530] З брязкотом з рук його випав шолом з заборолом дірчастим.
531] А Меріон, налетівши, як яструб, удруге, відразу ж
532] Вихопив із передрам'я бійцевого спис той могутній
533] 1 відступив до загону свого. Політ тоді, рідний
534] Брат Деїфоба, за стан обнявши його обережно,
535] Вивів із згубного бою туди, де на нього чекали
536] Коні баскі, оподаль війни і жорстокої січі,
537] Разом з візничим його при оздобній його колісниці.
538] Прямо до міста його повезли, і від бою страшного
539] Тяжко стогнав він, а з рани свіжої кров струмувала.