178] "Нащо, Енею, вперед із лав своїх ти так далеко
179] Вийшов? Чи дух твій зі мною змагатись тебе спонукає
180] В гордій надії, що владарем станеш троян конеборних,
181] Честю Пріамові рівним? Та хоч би мене і убив ти,
182] Влади за те не дасть тобі в руки Пріам староденний.
183] Є-бо у нього сини, та й сам він міцний і розважний.
184] Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших
185] Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,
186] Як умертвиш мене? Та, сподіваюсь, це важко зробити.
187] Списом колись, пам'ятаю, вже змусив тебе я тікати.
188] А пригадай, як від стада корів, що ти пас одиноко,
189] Гнав я нещадно тебе на проворних ногах із Ідейських
190] Гір, і як ти від мене тоді утікав безоглядно?
191] Зрештою, втік ти в Лернес. За тобою й туди я погнався,
192] Місто усе зруйнував з допомогою Зевса й Афіни
193] І полонянок жінок, позбавивши днів їх свободи,
194] В бран загнав. Врятував тебе Зевс тоді й інші богове.
195] Нині ж, гадаю, вони не врятують тебе, як ти мрієш
196] Серцем. Раджу тобі я назад відійти і сховатись
197] Серед громади. Отож не виходь проти мене, щоб лиха
198] Гіршого ще не зазнати. Мудрий дурень по шкоді".
199] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
200] "Не сподівайся, Пеліде, словами мене залякати,
201] Наче дитя нерозумне, і сам-бо я добре умію
202] І глузувати дошкульно, і гострим облаяти словом.
203] Знаємо рід один одного ми, батьків своїх знаєм,
204] Давніх переказів чувши багато від смертного люду.
205] Та ні моїх ти в лице, ні твоїх я ніколи не бачив.
206] Від бездоганного мужа Пелея ти, кажуть, походиш,
207] Мати твоя — пишнокоса Фетіда, народжена морем.
208] Я ж величаюся гордо відважного серцем Анхіса
209] Сином улюбленим, мати моя — сама Афродіта.
210] Нині одні або другі із них свого любого сина
211] Будуть оплакувать. Не по порожній розмові, гадаю,
212] В бій не вступивши, сьогодні розійдемось ми із тобою.
213] А як розвідати краще про рід наш бажаєш, щоб більше
214] Знати про нього, то добре мужам багатьом він відомий.
215] Першим славетного Зевс породив хмаровладний Дардана,
216] Що заснував Дарданію тоді, коли Троя священна
217] Ще не була на рівнині збудована, смертних оселя,
218] Й люд в передгір'ях селився багатоджерельної Іди.
219] Син народивсь у Дардана, володар мужів Еріхтоній,
220] Найбагатішим невдовзі він став серед смертного люду.
221] Коней три тисячі паслось у нього на луках заплавних, —
222] Гарних, рисистих кобил, лошатами жвавими гордих.
223] Навіть Борей їх прагнув жадливо на випасах буйних
224] І покривав, жеребця темногривого постать прибравши.
225] Ставши жеребними, ті дванадцять лошат породили.
226] Тож як гасали грайливо по нивах вони хлібодайних,
227] То, летючи над колоссям, ні зернятка не толочили.
228] А як гасали вони по хребтові широкого моря,
229] То пролітали над пінявим плеском морського прибою.
230] Троса родив Еріхтоній, над людом троянським владику,
231] В Троса ж самого родилося троє дітей бездоганних —
232] Іл, а за ним Ассарак та ще Ганімед богорівний,
233] ІІІп найвродливіший був між усього він смертного люду.
234] Задля краси його вкрадений вічними б^ він богами,
235] Щоб, живучи між безсмертних, у Зевса вино розливати.
236] Іл же сина родив, бездоганного Лаомедонта,
237] Лаомедонт же синів породив — Тіфона, й Пріама,
238] Лампа, і Клітія, й Гікетаона, Ареєву парость;
239] Капій був син Ассарака, а сам породив він Анхіса,
240] Я ж — син Анхісів, а Гектор — син богосвітлий Пріамів.
241] От із якого я роду і крові, що ними хвалюся.
242] Доблесті ж смертним мужам лише Зевс додає чи збавляє,
243] Як кому сам забажає: з усіх-бо він є найсильніший.
244] Тільки не час нам балакати, як дітлахам нерозумним,
245] Стоячи марно отут, посеред найлютішого бою.
246] Прикрощів ми один одному можемо дуже багато
247] Наговорить — їх ваги й корабель не підніме стовеслий.
248] Смертних язик є гнучкий і до розмаїтих придатний
249] Висловів — простір навколо широкий, де їм випасатись.
250] Як ти до когось промовиш, так і до тебе озвуться.
251] Тільки ж навіщо словами лайливими в зваді та в сварці
252] Лаятись нам один з одним, як чинять жінки галасливі
253] В сварці, що душу роз'ятрює, лютою пройняті злістю,
254] Й лають усмак одна одну, на вулицю вибігши з дому,
255] З правдою сиплють і лжу, бо в гніві й вона виникає.
256] Ти бойової відваги словами в мені не вгамуєш,
257] Перше ніж міддю не зміряєм сили. Мерщій починаймо
258] На мідногострих списах один з одним змагання завзяте!"
259] Так він промовив, і в щит той застрашливий списом могутнім
260] Тяжко ударив, аж щит загудів під вістрям важенним.
261] Аж затремтів Пеле'ід і рукою м'язистою щит свій
262] Зразу вперед одхилив, боячись, що своїм довготінним
263] Списом навиліт простромить Еней його, духом відважний.
264] Тож, нерозумний, у мислях і в серці своїм не подумав
265] Він, що славетні дарунки богів нелегко людині
266] Смертній вдається здолать чи примусити їх поступитись.
267] Не пощастило Енеєві мужньому списом могутнім
268] Щит той пробити: наткнувсь він на золото, божий дарунок.
269] Дві лиш платівки пробив він, а далі під ними лишалось
270] Ще три, бо п'ять їх усього прибив до щита кривоногий:
271] Зверху — дві мідні, зсередини — дві олов'яні, й між ними —
272] Ще й золоту, — вона то й затримала спис ясеновий.
273] В чергу свою, і Ахілл метнув тоді спис довготінний,
274] Ним він поцілив Енеєві в щит, на всі боки округлий,
275] Близько від верхнього краю, де мідна платівка найтонша,
276] Там, де найтонша і шкура волова. Пройняв його наскрізь
277] Ясен з гори Пеліону, і щит загудів від удару.
278] Низько нагнувся від страху Еней і підняв над собою
279] Щит свій, а спис пролетів над плечима у нього і вістрям
280] В землю встромивсь, на великім щиті, що все тіло вкриває,
281] Круги обидва пройнявши. Уникнувши довгого списа,
282] Випроставсь він, і смуток безмежний залляв йому очі
283] З жаху, як близько те вістря вп'ялося. Ахілл же тим часом
284] Вихопив меч мідногострий і кинувся люто на нього
285] З криком жахливим. Та камінь схопив син Анхіса руками
286] Вельми важкий, — і вдвох не могли б його смертні підняти
287] З нині живущих, а він і один ним розмахував легко.
288] Втрапив би камінь Ахіллові, що набігав на Енея,
289] В щит чи в шолом, та печальну загибель вони б відвернули,
290] А Пелеїд у Енея мечем своїм душу підняв би,
291] Якби не вгледів цього Посейдон, землі потрясатель.
292] Тож до безсмертних богів він з такими словами звернувся: