74] Ксантом богове його називають, а люди — Скамандром.
75] Так наступали боги на богів. Ахілл же тим часом
76] В натовп людський поривався, щоб стрінути десь Пріаміда
77] Гектора, кров'ю якого всіх більше він прагнув наситить
78] Войовника щитоносного, лютого бога Арея.
79] Феб-Аполлон, що на бій підбиває, направив Енея
80] Проти Пеліда, могутньої сили йому надихнувши.
81] Голосом схожий він став з Лікаоном, Пріамовим сином.
82] Постать прибравши його, Аполлон, син Зевса, промовив:
83] "Де ж це, Енею, пораднику Трої, ті давні погрози,
84] Що похвалявсь ти, вино з владарями троянськими пивши,
85] Стати до бою один на один із Ахіллом Пелідом?"
86] Відповідаючи, так Еней тоді мовив до нього:
87] "Нащо тепер, Пріаміде, ти кличеш мене проти волі
88] З високодумним сином Пелеєвим збройно змагатись?
89] Проти Ахілла-бо я прудконогого нині не вперше
90] Виступлю, — він вже зігнав мене раз своїм ратищем гострим
91] З Іди, вчинивши на наших корів несподіваний напад
92] І зруйнувавши Лернес і Педас. Та послав порятунок
93] Зевс мені, сили мої укріпивши і бистрі коліна.
94] Тож від Афіни й Ахіллових рук я ледь-ледь не загинув:
95] Йшла-бо вона перед ним, і звитягу несла, й закликала
96] Мідяним списом лелегів усіх і троян побивати.
97] Тим-то мужа нема, що міг би з Ахіллом змагатись.
98] Завжди-бо хтось із богів біля нього й загибель одверне.
99] Прямо летять його стріли й списи й не раніше ослабнуть,
100] Ніж увіткнуться у тіло людське. Якби перед нами
101] Рівні можливості визначив бог у бою, то нелегко
102] Він переміг би, хоч хвалиться тим, що увесь він із міді".
103] Зевсів же син, владар Аполлон, на це так йому мовив:
104] "Чом би, герою, й тобі до богів вічносущих молитви
105] Не піднести? Породила-бо, кажуть, тебе Афродіта,
106] Зевсова донька, від нижчої ж той народився богині,
107] Ця-бо від Зевса народжена, та — лиш од старця морського.
108] З міддю блискучою прямо на нього іди і не бійся
109] Ані погрози його, ані пустопорожньої лайки".
110] Мовив це й силу велику вдихнув вожаєві народів.
111] Вийшов Еней із переднього ряду, весь сяючи міддю.
112] Та не укрилось, проте, від білораменної Гери,
113] Як син Анхіса крізь натовп тоді пробиравсь до Пеліда.
114] Скликавши разом богів, до них вона так промовляла:
115] "Поміркувати вам треба тепер, Посейдоне й Афіно,
116] В серці своїм, як скінчиться те все, що отут почалося.
117] Збройно виходить Еней, блискучою сяючи міддю,
118] Проти Пеліда, Фебом підбитий на це Аполлоном.
119] Зважмо-но краще, а може, назад нам його відтіснити
120] Звідси, або кому-небудь із нас в допомозі Ахіллу
121] Стати, великою силою сповнити й духу відваги
122] В груди вдихнути, щоб знав він, що з-поміж богів найсильніші
123] Люблять його, і тільки із них найнікчемніші й досі
124] Допомагають троянам на полі борні бойової.
125] Тим-то сюди ми з Олімпу зійшли й беремо всі участь
126] В битві оцій, щоб Ахілл не зазнав од троян будь-якого
127] Лиха сьогодні. Хай потім уже перетерпить, що Доля
128] Випряла з ниттю йому, коли мати його породила.
129] А як Ахілл од безсмертних богів про це сам не почує,
130] То налякатися може, як вийде на нього у битві
131] Хтось із богів: небезпечно-бо навіч із богом зустрітись".
132] В відповідь так Посейдон їй промовив, землі потрясатель:
133] "Геро, не гнівайся так нерозумно, тобі це не личить.
134] Зовсім того я не хочу, щоб в січі зіткнулись богове —
135] Ми та інші, — адже набагато за них ми сильніші.
136] Краще зійдім з бойового шляху та на пагорбі сядьмо
137] Осторонь, — хай про війну вже самі потурбуються люди.
138] А як Арей або Феб-Аполлон утрутяться у битву
139] Чи, Пеліона затримавши, битись йому перешкодять,
140] То поміж нами і звада тоді, й бойова колотнеча
141] Враз розпочнеться. Але, сподіваюсь, вони незабаром
142] Вернуться знов на Олімп до громади богів невмирущих,
143] Нашою проти їх волі рукою приборкані слушно".
144] Мовивши так, безсмертних повів ПЛейдон темнокудрий
145] До круговидого муру високого, що для Геракла
146] Богоподібного Трої сини і Паллада Афіна
147] Побудували, щоб міг од морського сховатись страхіття
148] В час, коли б гналось за ним з узбережжя воно по рівнині.
149] Там Посейдон та інші безсмертні боги посідали,
150] Хмарою плечі собі непрозірною щільно прикривши,
151] їх супротивники сіли над кручами Калліколони
152] З вами, осяйливий Фебе і городоборцю Арею.
153] Радячись так між собою, одні проти одних сиділи
154] Вічні боги, починати ж війну лиховійну ті й другі
155] Не поспішали, та Зевс із небесних висот спонукав їх.
156] Міддю уся засвітилась рівнина, бійцями і кіньми
157] Сповнена суспіль. Земля аж гула навкруги під ногами
158] Лав бойових. Два найкращі із воїнів найсміливіших
159] Поміж загонів, ворожих зійшлися, готові змагатись, —
160] Син Анхісів Еней і Ахілл Пеліон богосвітлий.
161] Син Анхісів з погрозливим поглядом виступив перший,
162] Важко шоломом киваючи; перед грудьми він округлий
163] Буйний мав щит, а рукою ще й списом стрясав мідногострим.
164] А Пеліон йому вийшов назустріч, подібний до лева
165] Хижого, що, із усіх позбігавшись околиць, селяни
166] Хочуть убити його; з погордою він ізпочатку
167] Мимо проходить; коли ж його хтось з юнаків войовничих
168] Списом зачепить, він пащу роззявить, наїжившись, ікла,
169] Піною вкриті, і серце відважне стискається в грудях;
170] Звільна хвостом по клубах обох себе він шмагає
171] І по боках, наганяючи хіті собі бойової;
172] Блиснувши люто очима, вперед він стрибає шалено,
173] Щоб розтерзати когось або тут же самому загинуть.
174] Сила Ахіллова так і дух спонукав його мужній
175] Проти Енея, відважного серцем, на бій виступати.
176] А як зійшлись вони близько, один проти одного йшовши,
177] Перший промовив тоді прудконогий Ахілл богосвітлий: