Справа у нього була архісерйозна: поет одружувався.
Воно б і нічого — всі одружуються, звичне діло брати шлюб, якби не поетів вік — 80. Років. У такому віці брати шлюб — вже проблема.
А вона ще й ускладнювалася тим, що молода була молодшою за старого молодого аж на... сорок років!
"Ні фіга собі!" — як любив висловлюватися один тип з якоїсь там кінострічки.
Справді — ні фіга!
Самі розумієте, пішов старий молодий до лікаря. Проконсультуватися який препарат — Н. Н. чи Б. Б. — в даній ситуації краще зарадить?
І допоможе протриматися... Якщо й не 10—12 годин (стільки марудитись з сим ділом ніяке здоров’я не дозволить!), то хоча б якихось там десять хвилинок — вистачить! Та ще в такому віці.
— Так і так, — почав він у лікаря. — У мене, значить, той... Завтра маю брати шлюб... Ну і, ясна річ, звідси випливає така... такий... е-е… ритуал, як... Одне слово, шлюбна ніч. Виконання подружніх обов’язків і так далі в тому ж дусі. Як ото у бджіл — я десь читав — настає шлюбний політ. Так і в мене... Маю... е-е... "політати". Як удасться. А я, скажу вам, людина вже немолода. А тому хотів би проконсультуватися: чи має медицина для таких "польотів" деякі... е-е... винаходи? Аби я той... не сплохував у шлюбну ніч і мав перед моєю вибраницею гарний вигляд — і як поет, і як громадянин, і як, зрештою, чоловік. То що ви можете мені порекомендувати?
— Звичайно ж препарат Б. Б., — радить лікар. — Реклама у нього колосальна!
— Допоможе?
— Ще й як! Потужний стимулятор потенції. Судячи з реклами, сьогодні це один з най-найпотужніших... Діє протягом 8—10 годин.
— Бог з вами, — замахав руками поет. — Я стільки не протримаюся. Хоч би хвилинок з десять...
— Буде вам і десять хвилин!
— Гаразд, беру Б. Б. А він безпечний? Побічних впливів не буде? Після застосування його в шлюбну ніч?
— Що ви, що ви, Сергію Володимировичу (так звали поета, який у 80 років зібрався ставати на рушник).
— Стопроцентна безпечність. Тільки позитив. Єдине, що правда, може спостерігатися після вживання препарату Б. Б. — злегка червоніє лице.
— Ну... це нічого. Хай злегка червоніє, — зрадів старий молодий і завтрашній муж.
Лікар виписав рецепт, розповів як приймати препарат (одна пігулка за 10 хвилин до "акту, що запланований") і на тім завтрашній щасливий муж подався. Купувати чудо-пігулки, що є "лідером серед лідерів секса".
— Не хвилюйтесь, не хвилюйтесь, — востаннє напучував пацієнта лікар, — Препарат Б. Б. — справжній перпетуум мобіле. — Вічний двигун любові!
Минув місяць. Лікар за клопотами якось і забув про свого пацієнта, який у 80 років затіявши шлюб, приходив до нього консультуватися. А згадавши, занепокоївся — чи ж хоч живий він після шлюбної ночі? Все ж таки вісімдесят років! Тож подзвонив йому.
— Як успіхи, Сергію Володимировичу?
Трубка довго мовчала, потім видала на-гора:
— Тільки злегка почервоніло лице...
Ах, реклама! Перпетуум мобіле! Вічний двигун торгівлі. Яку газету не відкриєш — реклама, реклама, реклама! Який телеканал не увімкнеш (в радіо — станцію) — реклама, реклама, реклама! П’ять хвилин передачі — десять хвилин реклами. А результат?
"Злегка почервоніло лице".
Але перпетуум мобіле... Ні, ні, не любові, а — торгівлі, працює. Тут він, здається, і справді вічний, двигун наш.
ЛЕГЕНДА ПРО ЗОЛОТИЙ КЛЮЧИК
А втім, можливо, це й не легенда. Не передання, не міф і не казка. Не якась там, зрештою, чутка чи неперевірена людська яса, а — щонайправдивіша, повірте автору на слово, правда.
Хоча в принципі всі легенди, як по великому рахунку, правдиві. Тому й можливо, що це таки правда, реальність життя, а можливо...
Можливо й красива легенда — все залежить від того, як на цю історію подивитися, під яким кутом і якого зору.
Хоча, ні, мабуть, це таки правда.
Так ось...
Ну, що б, здавалося, за річ така — ключик? Нічого загадкового і тим більше, містично-таємничого у ній і на гран немає.
Просто ключик і все. Всім, між іншим, добре відомий.
Загляньмо для достовірності ще й до тлумачних словників.
Ключик (ключ) — знаряддя для замикання та відмикання замка, засува і т. ін. Це його перше значення, те, про яке ми й ведемо мову — що ж тут незвичайного, таємниче-містичного?
Але є ще одне значення цього знаряддя, що вже ближче нашої теми:
засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось.
А вже ключкар — це той, хто зберігає ключі від чого-небудь.
Так ось про ключкаря.
У 30-х роках минулого століття Олексій Толстой, пізніше визнаний майстер прози, творець, зокрема знаного роману "Петро I", захопився казками. І зокрема на основі казки італійського письменника К. Коллоді написав свою — "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно". Що з того, що це переробка згадуваної казки згадуваного зарубіжного письменника, Толстой скористався лише сюжетною канвою чужого твору, замінивши нуднуваті прописні істини та моралі італійського письменника чудовим гумором та невичерпною фантазією із стрімкою дією і виразно виписаними героями.
І сталося диво. Золотий ключик і справді приніс письменнику О. Толстому великий і стійкий ось уже на протязі десятків і десятків років успіх — от вже справді твір про золотий ключик став тим золотим ключиком, що відкрив любов читачів, а книга "Золотий ключик..." звідтоді стала дитячою класикою.
От і не вір після цього, що золотий ключик приносить (себто відкриває) щастя. В тім числі й письменницьке.
Мине чи не сто років (ба, більше) й один режисер (далі з великої літери — Режисер, аби не називати його справжнє прізвище, воно — відоме у світі кіно) року 1975-го зняв по цій казці фільм "Пригоди Буратіно", що теж приніс йому славу кращого режисера музикальних казок. Потім він зніматиме багато-багато гарних фільмів на казкові сюжети (один з них так і називатиметься — "Солодка казка") — з добрий десяток чи й більше стрічок, але такого визнання, як "Пригоди Буратино", вони йому не принесли. І сьогодні у його творчості цей фільм є кращим, вершинним, ним самим так і не перевершеним. І Режисера звідтоді так і називають: творець "Пригод Буратіно". (Це як актор, який раз блискуче зіграв і безсилий сам себе перевершити, як, приміром, Бабочкін після ролі Чапаєва більше нічого рівного собі ж не створив, хоч і намагався). Тож для нашого Режисера "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно" Олексія Толстого і справді стали золотим ключиком, що відімкнув йому визнання і славу.