Отже, "залити сала за шкуру", "бути в овечій шкурі", "лізти (вилазити, пнутися) зі шкури", "вбиратися в шкуру" тощо.
Жах і страхіття
Коли в одному художньому творі я прочитав фразу "Цілу ніч його переслідували всякі жахи", я відчув ніяковість, подібну до тої, що зазнає росіянин, коли хтось серйозно каже по–російському не люди, а человеки. Є слова, що їх здавна повелося вживати тільки в однині; до них належать переважно ті, які позначають людські емоції: любов, кохання, тугу, сум, смуток тощо. Не кажем–бо: "Він визначався любовами до багатьох людей" або "Нас охопили великі суми". Виняток становить хіба що іменник страх, бо в Марка Вовчка знаходимо: "Не нагадуй про страхи: поминулися вони".
Слово жах означає "надзвичайний страх": "Тоді латинців жах напав: утратили і дух, і силу, побігли, хто куди попав" (І. Котляревський); "Обгорнений невимовним жахом, утикає хлопець голову під подушку" (М. Коцюбинський).
Слово страхіття означає в українській мові "чудовисько або потвора, що наганяє страх на людей" ("І напевно ви почули б миттю про Ясюню, жваву та метку, як вона прогнала те страхіття, що дітей ляка на бережку". – Н. Забіла); часто це слово, надто в множині, виступає як синонім іменника жах ("Поки поштаря виглядаєш, чого не передумаєш, яких страхіть не намалюєш собі". – І. Муратов). Тим‑то й Українсько–російський словник АН УРСР наводить як відповідник до російського вислову "ужасы войны" – "страхіття війни", а не "жахи війни", як то необачно написав автор художнього твору.
На підтвердження сказаного вище можна навести ще фразу з журналу "Комуніст України": "Син кріпака, Шевченко рано пізнав усі страхіття підневільного життя, життя напівраба". Не треба визначатись особливо тонким чуттям мови, щоб відчувати, яким фальшивим у цій фразі було б "жахи підневільного життя"…
Вибирати чи обирати?
Здається, між словами вибирати й обирати нема ніякої значеннєвої різниці, кажем–бо: "Завтра йдемо на вибори, де будемо обирати депутатів до Верховної Ради УРСР"; "Депутати обирають із–поміж себе президію, яка обере когось на секретаря (чи за секретаря) й на (чи за) голову президії". Аналогічне читаємо й в українській класичній і сучасній літературі: "А що, хлопці, так обираєте його на ватажка?" (О. Стороженко); "Багатого голову скинули, а обрали за голову чередника" (І. Нечуй–Левицький); "Колгоспники радо обрали тов. Борзила на голову правління" (Остап Вишня). Поряд із дієсловом обирати інколи вживають дієслова обібрати: "Нам сотника Лясковського, кажу, полковником годиться обібрати" (Б. Грінченко). Скрізь у цих прикладах бачимо дієслово обирати чи обібрати, а не вибирати. Чому? Перше ніж відповісти, наведемо ще кілька прикладів із дієсловом вибирати: "Вибирав злу дорогу" (П. Куліш); "Пугач вибрав дорогу через Криворівню" (В. Гжицький); "Не було чого й вибирати на базарі, бо самі вибірки тільки зосталися" (з живих уст).
Як бачимо, слово вибирати стоїть там, де мовиться про напрям, матеріал, якусь річ тощо; воно може бути й синонімом дієслів витягати, діставати ("От баба вибирав пиріжки та на стіл кладе, щоб прохололи". – О. Іваненко), відокремлювати ("Кукіль з пшениці вибирати". – М. Номис), виймати ("Бодай дідько очі вибрав!" – М. Номис). Там, де йдеться про вибори депутатів, почесних членів чи на якусь громадську посаду, як це бачимо в перших прикладах, слід послуговуватись дієсловом обирати (обібрати). Цим словом користуємося ще, коли мовиться про наречену, дружину, ("Та ви, певно, когось уже обрали собі, – так ви й кажіть". – Марко Вовчок), покликання, фах ("Сам, добровільно, без чужого примусу, обібрав собі спеціальність". – А. Кримський) або влюблене місце ("Сестри обрали затишне місце, вкрите густою травою і квітами". – Л. Смілянський). Із цього погляду в фразах, узятих із сучасної літератури: "З найкращих дівчат на селі він вибрав собі Устю"; "Я вибрав літературу", – краще було написати: "обрав собі Устю", "обрав літературу".
Наглість без зухвалості
"Таку наглу відповідь я не стерпіла", – читаємо в одному сучасному прозовому творі й дуже часто натрапляємо на випадки, коли на письмі й з уст прикметнику наглий і прислівнику нагло надають не того значення, що вони мають у нашій мові. Звернімось до української класики: "Максим виправивсь, тріпнувсь; розкрив широко очі; провів ними хижо по всіх… То був останній погляд – погляд наглої смерті" (Панас Мирний); не цураються його й сучасні українські письменники: "Спогадами захопились обоє… Та перепинив розмову наглий і сильний стук" (О. Ільченко). В обох цих прикладах слово наглий виступає як синонім слів несподіваний, раптовий, а не зухвалий, як помилково вжив його автор у фразі, наведеній на початку, замість того, щоб написати: "такої зухвалої відповіді…" Український вислів нагла смерть відповідає російському скоропостижная смерть.
Інколи прикметник наглий буває синонімічний словам невідкладний ("Я не вечеряю. А ще до того роботу наглу маю". – Леся Українка), крайній, конче потрібний ("Поясненням таким розчарував я вас, ласкавий мій читачу, тож пояснити все потребу наглу бачу". – М. Рильський).
Відповідниками до російських слів дерзкий, наглый будуть українські зухвалий ("Федоренка охопив якийсь дивно веселий настрій зухвалого мисливця, що сам один вийшов полювати на великого звіра". – Я. Качура) – нахабний ("Нахабний і впевнений тон молодого Варчука ледве не виводить із себе Мірошниченка". – М. Стельмах).
Що саме робить каменяр?
Декому здається, що каменяр, подібно до робітника, який зветься по–російському каменщик, будує кам'яниці, цебто кам'яні будинки. Мабуть, саме тому в одній газетній статті читаємо: "Будинки споруджують колективи будівельників – і землекопи, і каменярі, і слюсарі, і арматурники". Правду сказано: на місці спорудження будинку землекопи копатимуть котлован, матимуть чимало роботи арматурники, не байдикуватимуть і слюсарі; от тільки каменярам не буде там чого робити, бо вони або лупають чи довбають скелі, прокладаючи в горах дорогу, як то в відомому вірші І. Франка "Каменярі" ("На шляху поступу ми лиш каменярі"), або добувають у каменярнях чи каменоломнях будівельний матеріал із каменю ("Будівельний матеріал здобувається по надземних каменярнях". – Словник за редакцією А. Кримського).