Герровей прокашлявся, почав щось казати, але голос його зірвався, і він кинув сердито:
— Послухайте, містере Байєрлі, спеціальна інструкція зобов'язує нас обшукати будинок.
— А ви цього хіба не зробили?
— Нам чітко сказали, що ми повинні знайти.
— Невже?
— Коротше кажучи, містере Байєрлі, нам сказали обшукати вас.
— Мене? — перепитав прокурор з широкою посмішкою.— I як ви маєте це зробити?
— Ми маємо з собою флюорограф...
— Отже, ви хочете просвітити мене рентгенівським промінням? А ви маєте на це право?
— Ви бачили постанову.
— Можна, я ще раз подивлюся? Герровей вмить простягнув папір: на його
обличчі відбулося щось значніше, ніж проста запопадливість. Байєрлі спокійно сказав:
— Я зачитаю, що ви повинні обшукати. Цитую: "Власність, що належить Стівену Аллену Байєрлі і міститься на Віллоу Гроу, 355, Івенстон, а також гаражі, комору, інші будівлі, що входять до зазначеної власності, усі земельні ділянки"... гм... і таке інше. Ось так. Але, чоловіче добрий, тут нічого не сказано про мої нутрощі. Я не частина моєї власності. Можете обшукати мій одяг, коли думаєте, що я сховав робота в кишені.
Герровей добре знав, кому він зобов'язаний своєю роботою. Зараз він мав можливість одержати кращу посаду, і не думав відступати.
— Послухайте,— розприндився він,— мені наказано обшукати весь будинок і все, що в ньому є. Але ж і ви знаходитеся в будинку!
— Глибоке спостереження! Так, я справді в будинку. Але не як частина меблів. Я дорослий, повноправний громадянин, у мене є довідка, що я психічно здоровий. Я маю певні права, визначені законами. Обшукавши мене, ви порушите моє право недоторканості особи. Цього паперу недостатньо.
— Атож, та коли ви робот, ви не маєте права недоторканості.
— Правильно, але все-таки цього паперу ще недостатньо. 3 нього випливає, що я — людина.
— Де? — Герровей вихопив папір.
— Там, де сказано "власність, що належить"... і таке інше. Робот не може володіти майном. I перекажіть своєму шефу, містер Герровей, що коли він спробує дістати документа, в якому мовитиметься, що я не людина, я негайно подам на нього позов. I він буде зобов'язаний довести, що я робот на підставі тієї інформації, яка є в нього на даний момент, інакше йому доведеться заплатити чималий штраф за спробу позбавити мене моїх прав, передбачених законом. Ви перекажете йому все це, правда?
Герровей біля дверей обернувся:
— Спритний юрист, нічого не скажеш... Він постояв, тримаючи руку в кишені, тоді
вийшов. Посміхнувся в телекамеру, продовжуючи грати свою роль, помахав рукою репортерам і гукнув:
— Завтра, хлопці, дещо матимете! Я не жартую.
Вже в своїй приземкуватій машині він відкинувся на спинку сидіння, витяг з кишені мініатюрний пристрій і оглянув його. Оце вперше йому довелося робити знімок у віддзеркалених рентгенівських променях. Він сподівався, що все зробив як слід.
Квінн і Байєрлі ніколи не зустрічалися наодинці, віч-на-віч. Але візіфон майже замінював таку зустріч. Фактично то була справжня зустріч, хіба що бачили вони один одного в чорно-білому зображенні.
На зустрічі наполіг Квінн. Він і почав розмову без особливих церемоній:
— Гадаю, вам буде цікаво знати, Байєрлі,
що я хочу опублікувати повідомлення про те, що ви носите захисний екран проти рентгенівських променів.
— Невже? Тоді ви, певно, вже опублікували його. Я підозрюю, що наші заповзятливі представники преси давно підслуховують мої телефонні розмови в конторі. Ось чому я вже кілька тижнів сиджу вдома.
Байєрлі говорив дружелюбно, майже невимушено.
Квінн стис губи.
— Нашу розмову не підслуховують, вона — під надійним захистом. Я пішов на неї з деяким ризиком для себе.
— Можу собі уявити. Ніби ніхто не знає, що ви стоїте за цією кампанією. Принаймні ніхто офіційно не знає, а неофіційно знають усі. На вашому місці я б не хвилювався з цього приводу. Отже, я ношу захисний екран? Гадаю, ви здогадалися про це тоді, коли побачили, що рентгенівський знімок, зроблений отим вашим жевжиком, перетриманий?
— А знаєте, Бейєрлі, для всіх буде очевидно, що ви боїтесь рентгенівського просвічування.
— А також і те, що ви чи ваші люди знехтували моїми правами.
— Це нікого не обходить.
— Можливо. Це досить-таки символічно для наших передвиборних кампаній, правда ж? Вас мало обходять права громадян. А для мене це основне. Я не дозволю себе просвічувати рентгенівськими променями, бо принципово оберігаю свої права. Так само оберігатиму і права інших, коли мене оберуть.
— Поза сумнівом, з таких обіцянок може вийти цікава промова, але ніхто їй не повірить. Надто пишномовно, щоб скидатись на правду.
I ще одне,— голос його став твердим.— Вчора у вашому домі не всі мешканці були на місцях.
— Що ви маєте на увазі?
— Мене повідомили,— Квінн став перебирати папери, розкладені перед ним, які було видно на екрані,— що один чоловік був відсутній... Каліка.
— Саме так,— спокійно сказав Байєрлі,— відсутній був, як ви висловилися, каліка. Мій старий учитель, який живе зі мною, а зараз перебуває на дачі — вже два місяці, як він там. "Заслужений відпочинок", як кажуть у таких випадках. Ви ж не заперечуєте?
— Ваш учитель? Який-небудь учений?
— Колись був юристом, до того, як став калікою. У нього є офіційний дозвіл провадити біофізичні дослідження і мати власну лабораторію. Повний опис його робіт належно запатентований у відповідних органах, куди я можу порадити вам звернутись. Особливого значення ці дослідження не мають, але вони нікому й не шкодять. Просто хобі бідолашного каліки. Я йому допомагаю, чим можу.
— Зрозуміло. А що цей... учитель... знає про виробництво роботів?
— Не можу судити про його знання в галузі, з якою я незнайомий.
— Він може мати доступ до позитронного мозку?
— Запитайте про це в своїх друзів з "Ю. С. Роботс". їм про це краще знати.
— Я говоритиму коротко, Байєрлі. Ваш інвалід-учитель і є справжній Стівен Байєрлі. Ви — створений ним робот. Ми можемо це довести. Саме він потрапив в автомобільну аварію, а не ви. Це також можна перевірити.
— Невже? Перевіряйте. Хай вам щастить.
— Ми можемо обшукати "дачу" вашого вчителя. I побачите, що ми там знайдемо.
— Ну, не забігайте наперед, Квінне.— Байєрлі посміхнувся.— На превеликий жаль, мій учитель — хвора людина. Його заміська дача — це місце відпочинку. А за таких обставин його право на особисту недоторканість стає ще більше. Ви не одержите дозволу на обшук без достатніх на те підстав. Однак я не утримуватиму вас від цього.