— Робот чудовий,— повільно проказав він.— Не думаю, що матимеш клопіт з контрольними приладами.
Він посміхнувся і піднявся на корабель. А Мюллер мав залишитися тут на кілька тижнів...
СШЙМАТИ КРОЛИКА
Відпустка тривала довше, ніж два тижні, і Донован мусив це визнати. Вона тривала півроку із збереженням зарплатні. I це Донован мусив визнати. Але, як він невдоволено пояснював, це сталося випадково. Просто "Ю. С. Роботс" мала виловити всі недоробки у роботі-комплексі. А різних "бліх" назбиралося чимало. Принаймні з півдюжини їх залишилося до польових випробувань. Через те Донован з Пауеллом спокійно собі відпочивали, чекаючи, поки люди за креслярськими дошками і хлопці з логарифмічними лінійками скажуть: "Готово!"
I ось тепер вже виявилося, що не все готово. 3 розпашілим, як буряк, обличчям Донован повторив це вже з десяток разів.
— Ради бога, Грегу, будь реалістом. Навіщо дотримуватися букви інструкції, коли випробування зриваються? Час повикидати ці папірці й узятися до роботи.
— Я лише кажу,— правив своєї Пауелл, ніби він пояснював електроніку дитині,— що, згідно з інструкцією, ці роботи створені для того, щоб працювати в астероїдних копальнях без нагляду людини. Ми не повинні наглядати за ними.
— Все правильно. Але прислухаймось до логіки.— Він почав загинати свої тонкі волосаті пальці.— По-перше, ці нові роботи пройшли всі лабораторні випробування. По-друге, "Юнайтед Стейтс Роботс" гарантувала, що вони витримають випробування і на астероїді. По-третє, роботи не витримують випробувань. По-четверте, якщо вони не пройдуть польових випробувань, "Юнайтед Стейтс Роботс" втратить десять мільйонів грішми і приблизно на сотню мільйонів репутації. I, по-п'яте, якщо вони не витримають випробувань і ми не зможемо пояснити, чому так сталося, нам, очевидно, доведеться зворушливо попрощатися з нашою роботою.
За силуваною посмішкою Пауелла приховувався відчай. Він добре знав неписаний закон фірми "Юнайтед Стейтс Роботс енд Мекенікел Мен Корпорейшн": жоден працівник не повторює тієї самої помилки двічі. Його звільняють після першої.
— У тебе все так ясно й зрозуміло виходить, як у Евкліда. Крім фактів,— сказав Пауелл.— Ти ж, рудоголовий, спостерігав за
цією групою роботів аж три зміни, і вони працювали як слід. Ти сам про це казав. Що ж іще ми можемо зробити?
— Знайти несправність, ось що. Вони й справді тоді працювали як слід. Але в трьох інших випадках, коли я перестав за ними наглядати, вони припинили видавати руду. Навіть не поверталися назад, як це передбачалося приписом.
— Були якісь неполадки?
— Не помітив. Усе було бездоганно. Просто ідеально, як люмінофорний ефір. Лише одна-єдина дрібничка непокоїла мене — не було РУДИ.
Пауелл похмуро глянув на стелю і смикнув рудого вуса.
— Ось що я тобі скажу, Майку. Свого часу ми з тобою вже втрапляли в халепу. Але тут гірше, ніж на іридієвому астероїді. Усе страшенно заплутано. Поглянь, робот ДВ5 має у своєму підпорядкуванні шість інших роботів. I вони не просто його підлеглі, вони — його частка.
— Я це знаю...
— Помовч! — сердито урвав його Пауелл.— Знаю, що тобі це відомо. Я лише розтлумачую тобі, у яку халепу ми втрапили. Ці шість допоміжних роботів 6 часткою робота ДВ5, як ото твої пальці — частка тебе. I він віддає їм розпорядження не по радіо і не голосом, а безпосередньо через позитронні поля. А на сьогодні в "Юнайтед Стейтс Роботс" немає жодного робототехніка, який достеменно знав би, що таке позитронне поле і як воно працює. I я цього не знаю, і ти не знаєш.
— Так воно і е,— філософськи погодився Донован.
— А тепер поглянь, у якому ми становищі. Якщо все працює — чудово! Коли ж щось не клеїться, нам бракує глибини, щоб збагнути, в чім річ. I, можливо, ні ми, ні будь-хто інший тут нічого не вдіє. Але це — наша робота, і за нас її ніхто не зробить. Нас взяли на це місце.— На якусь мить він сердито замовк.— Ти забрав його звідти?
— Аякже.
— Там усе нормально?
— У нього немає ніякої релігійної манії, він не бігає по колу й не декламує віршів, отже, гадаю, нормально.
Донован сердито труснув головою і вийшов.
Пауелл дістав "Посібник з робототехніки", під вагою якого аж вгинався стіл, і шанобливо розкрив його. Одного разу йому довелося вистрибнути з вікна будинку, охопленого полум'ям, у самих трусах, та він встиг прихопити й "Посібник"... Він радше залишив би труси, якби треба було піти на дальші жертви.
Донован вивчав посібник, коли ввійшов робот ДВ5. Донован зачинив за ним двері.
— Здоров, Дейве! — похмуро привітався він.— Як себе почуваєш?
— Чудово,— сказав робот.— Можна сісти? Він підсунув до себе спеціально укріплений
стілець, що призначався для нього, і обережно сів.
Пауелл прихильно подивився на Дейва — непрофесіонали могли звертатися до роботів, називаючи їхні серійні номери, фахівці-роботисти — ніколи. Робот був не масивний і був конструкцією мислячого робота-комплекса, який складався з семи частин. Два метри з гаком заввишки, півтонни заліза й електричного
причандалля. Багато? Аж ніяк, коли ці півтонни містять у собі масу конденсаторів, дротів, реле та вакуумних чарунок, здатних передати практично будь-яку відому людині психологічну реакцію. I позитронний мозок — десять фунтів речовини й кілька квінтильйонів позитронів, які й роблять всю погоду.
Пауелл витяг з кишені сорочки зім'яту сигарету.
— Дейве,— сказав він,— ти гарний хлопець. I не вередливий, як та примадонна. Ти стійкий, надійний робот-рудокоп. Крім того, ти безпосередньо координуєш роботу шести допоміжних роботів, і, наскільки я знаю, у твоєму мозку не виникло через це жодних нестабільних зв'язків.
Робот кивнув.
— Мені приємно чути таке, але до чого ви ведете, шефе?
Він мав виняткової якості мембрану, а завдяки обертонам у звуковому апараті голос його не був такий металевий і одноманітний, якими звичайно бувають голоси роботів.
— Я скажу тобі. Чому, попри ці позитивні риси, робота в тебе не ладиться? Взяти хоча б сьогоднішню зміну "Б".
Дейв завагався.
— Наскільки я знаю, нічого не сталося.
— Ви зовсім не дали руди.
— Я знаю.
— Ну?
— Я не можу цього пояснити, шефе,— захвилювався Дейв.— Коли я ще дозволю собі таке, це скінчиться для мене нервовим стресом. Мої помічники працювали добре. I я також, я це знаю.— Він замислився, його фотоелектричні очі засвітилися яскравіше.— Не