І заливають образ твій сльозами.
Так само хвиля золотиться в морі,
Так само гори криються імлами,
Так само ввечір світять срібні зорі,
Так само залив гомонить піснями.
Та в мене в серці пустка й темінь ночі,
Як в придорожнім сірім мавзолею.
Снуюсь над морем та, примкнувши очі,
Іду повитий в чорний жаль, в кирею.
Коли ж погляну на розкішні чари
І бачу повінь райської принади,
Питаю бога, чи не впадуть хмари
І заливають образ твій сльозами…
Карманський Петро
Інші твори Петра Карманського
- Забудь мене, дивись байдуже…
- Заспів
- Знемігся я життям, грізний опир одчаю…
- І вже нам, кохана, ніколи не стати…
- І дожидаю, скорбний до одчаю…
- І знов доводиться ридати…
- Й чому сей залив в землю не западе…
- Коли часом вночі здійме тебе тривога…
- Кривавий плач України несеться…
- Круг сонця спускаєсь на срібні корони…
- Всі твори Петра Карманського (75)