Невідомий урядовець з Пентагону наказав відділові спеціальних терміналів демонтувати ГОЛЕМ XIV і ЧЕСНУ ГАНЮ, одначе збройна охорона будівель Генерального штабу не дала їх розібрати. Обидві палати Конгресу створили комісії для розслідування всієї діяльності USIBy. Як відомо, слідство, що тривало два роки, стало улюбленою мішенню для нападок преси всіх континентів; на телебаченні і в кіно ніщо не мало такої популярності, як тема "повсталих комп'ютерів", а преса розшифровувала ГОЛЕМ не інакше, як Governments Lamentable Expense of Money . Епітети, які звалилися на ЧЕСНУ ГАНЮ, вже годі й називати.
Генеральний прокурор збирався порушити судову справу проти шести членів головної ради USIBy, а також проти провідних конструкторів-психоніків проекту ULVIC, але слідство врешті довело, що ні про яку ворожу антиамериканську діяльність не може бути й мови, оскільки насправді трапилося те, що було неминучим наслідком еволюції штучного Розуму. Бо ж як це сформулював один із свідків-експертів, професор А. Хіссен, найвищий розум не може бути найнижчим рабом. У ході розслідування з'ясувалося також, що на верфі перебуває ще один прототип — SUPERMASTER, якого конструювала фірма Cybermatics (цей уже призначався для Армії). Його монтаж закінчили в умовах суворого нагляду, а потім опитали на спеціальній сесії обох комісій (Сенату і Конгресу), які розслідували справу ULVICy. Під час слухання дійшло до разючих сцен, наприклад, генерал С. Уокер намагався пошкодити СУПЕРМАЙСТРА, коли той заявив, що геополітична проблематика — ніщо порівняно з онтологічною, а найкраща гарантія миру — це загальне роззброєння.
Якщо вдатися до слів професора Дж. Мак-Калеба, можна сказати, що фахівці УЛВІКу розв'язали поставлене завдання надто добре: у ході заданої еволюції штучний розум піднявся вище воєнних проблем, і з військових стратегів ті пристрої перетворилися на мислителів. Одне слово, за двісті сімдесят шість мільярдів доларів Сполучені Штати збудували собі групу світляних філософів.
Ті стисло описані події, серед яких ми поминули як адміністративний бік проекту, так і громадські заворушення, спричинені його "фатальним успіхом", — передісторія написання цієї книжки. Важко навіть перелічити всі присвячені цій темі публікації. Зацікавленого читача ми відсилаємо до анотованої бібліографії, складеної доктором Уїтменом Бегхурном,
Внаслідок, зокрема, фінансових конфліктів, які виникли між корпораціями-підпорядниками і федеральним урядом, низку прототипів, серед яких був і СУПЕРМАЙСТЕР, розібрали або серйозно пошкодили. Дійшло навіть до актів тероризму, спрямованих проти деяких машин; прогриміли вибухи; частина преси, переважно на півдні Сполучених Штатів, висунула гасло — "Кожен комп'ютер — червоний", одначе це я теж помину. Завдяки втручанню групи мудріших конгресменів, які звернулися до самого президента, ГОЛЕМА XIV і ЧЕСНУ ГАНЮ вдалося врятувати від знищення. Зрозумівши, що його ідея провалилась, Пентагон урешті погодився передати обох гігантів Массачусетському технологічному інституту (МТІ). Це сталося тільки після фінансово-юридичного обгрунтування цього акту, який мав компромісний характер, — бо ж формально їх лише передали МТІ "у безстрокову оренду". Вчені МТІ, створивши дослідницьку групу, до складу якої входив і автор цих слів, провели з ГОЛЕМОМ XIV ряд засідань і прослухали його лекції на обрані теми. Невелика частина магнітограм цих засідань і послужила матеріалом для даної книги.
Більшість промов ГОЛЕМА не придатна для широкої публікації чи то з огляду на їхню цілковиту незрозумілість, чи тому, що їхнє розуміння вимагає дуже високого рівня спеціальних знань. Щоб полегшити читачеві знайомство з цим незвичайним протоколом бесіди людини з розумною, але не людською істотою, слід з'ясувати спочатку кілька основних питань.
По-перше, треба наголосити, що ГОЛЕМ XIV — це не збільшений до розмірів будинку людський мозок, і тим більше не людина, змонтована зі світляних елементів. Йому чужі майже всі мотиви людського мислення і діяльності. Так, наприклад, він не цікавиться прикладними науками і не прагне влади (завдяки чому, можна додати, людству не загрожує панування машин, подібних до ГОЛЕМА).
По-друге, згідно із сказаним, ГОЛЕМ не має ні особистості, ні характеру. Щоправда, при контактах із людьми він може вдавати будь-яку особистість. Обидва висловлені вище твердження не суперечать одне одному, а створюють облудне коло: ми ж бо не вміємо розв'язати проблему, чи те, що творить різні особистості, має свою особистість? Як може бути Кимось (тобто "кимось єдиним") той, хто вміє бути Кожним (тобто будь-яким) ? Зауважимо, що, як казав сам ГОЛЕМ, тут не облудне коло, а "релятивізація поняття особистості"; ця проблема пов'язана з так званим алгоритмом самоопису, чи автодескрипції, який приголомшив психологів.
По-третє, ГОЛЕМОВУ поведінку не можна передбачити. Іноді він аж занадто ґречно розмовляє з людьми, а іноді спроби контакту — марна річ. Буває, що часом ГОЛЕМ жартує, але його почуття гумору принципово відмінне від людського. Чимало залежить від самих співрозмовників. Іноді — в дуже нечастих і виняткових випадках — ГОЛЕМ виказує певний інтерес до людей, котрі мають досить специфічні здібності; математичні здібності, хоч би й найбільші, його ніби й не ваблять, натомість зацікавлює обдарованість на межі різких наук; кілька разів траплялося, що він, ніби видющий, пророчив значні успіхи — в царині, яку обирав він сам, — молодим і невідомим ученим. Наприклад, двадцятидвохрічному Т. Фределю, який ще тільки збирався захищати дисертацію, він після кількох коротких фраз сказав таке: "З вас вийде комп'ютер", — що мало означати більш-менш: "З вас будуть люди".
По-четверте, участь в бесідах з ГОЛЕМОМ вимагає від людини терпіння, а насамперед — уміння володіти собою, бо він часто, як на нашу думку, поводиться самовпевнено й безапеляційно. Власне, він є лише абсолютним правдолюбом — у логічному, а не тільки в світському розумінні цього слова — і йому геть байдуже до самолюбства своїх співрозмовників, тож на його поблажливість розраховувати не можна. В перші місяці перебування в МТІ він виявив схильність до "публічного розвінчування" різних відомих авторитетів і робив це по-сократівськи, ставлячи навідні запитання. Одначе згодом з невідомих причин відмовився від цієї звички.