Гіпполіт

СТАСИМ ПЕРШИЙ
Строфа І
Ероте, Ероте, жага твоя,
Прозираючи з віч, западає в душу
Тих, на кого ти грізний лук націлив!
Молю, не чини мені зла ніколи,
530] Не збуджуй над міру!
Бо ж ні пломінь, ані
Зірки не мають стріл таких,
Як ті, що син Афродіти
І Зевса — з тятиви
У серце пускає.
АнтистрофаІ
Дарма край шумливих Алфея хвиль,
У піфійських святинях ясного Феба
Землю зрошує кров'ю биків Еллада:
Ерот не вшанований, син Кіпріди,
540] Людей повелитель,
Той, у кого ключі
Від найпринадніших палат,
Хоч він, упавши на смертних,
Біду, журбу несе
Та всяку погибель.
Строфа II
Діву, яка не була
В шлюбі й мужа не знала,
З дому Евріта, з Ехалії,
Кіпріда владна погнала ген,
550] Мов німфу тремтливу, незайману
Чи вакханку, — на тлі димів,
Де пломінь гуляв із смертю, —
Сину Алкмени дала за жону…
Невеселе весілля!.. [125]
Антистрофа II
Мури священних Фів,
Дірки чисті потоки!
Свідчити б вам про Кіпріди міць —
Як неньку Вакха, що двічі родивсь,
Охоплену полум'ям блискавки,
560] у смертельний занурила сон.
Над усім — її подих жагучий:
Од віків та богиня вмирущих серця,
Мов бджола, облітає.

ЕПІСОДІЙ ДРУГИЙ
ФЕДРА
(прислухаючись біля дверей палацу)
О подруги, тихіше! Ось і край мені!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Страшне щось, Федро, у палаці трапилось?
ФЕДРА
Тихіше! Хай почую, хто говорить там.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Мовчу. Початок не віщує доброго…
ФЕДРА
Ой-ой!.. Лишенько!..
Нещасна я, нещасна! Хто ще мучивсь так?
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
570] Що то за крики тут, зойки розпачливі?
Чи новина якась
Душу твою, жоно, так потривожила?
ФЕДРА
Пропала я, пропала! От послухайте,
При самих дверях шум який всередині.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Таж на порозі ти — спробуй сама вловить
Хоч би слівце яке!
Ну кажи ж, кажи, що там трапилось!..
ФЕДРА
О горе! Сварить, чую, Амазонки син
Мою служницю, обсипа прокльонами… [126]
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
580] Так-так… Чую крик, але — не слова.
Ну що, що, скажи,
Через, зачинені двері проникнуло?
ФЕДРА
Він звідницею, чую, обізвав її,
Що безсоромно зрадила господаря.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Горе нечуване! Ясно: ти зраджена!
Що тут придумати?..
Все розголошено — от де біда твоя!
ФЕДРА
Ой-ой! Лишенько!..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Зраджена друзями!..
ФЕДРА
590] Про біль мій розказала, от і зрадила.
Лікує, хоч і щиро, та неправильно.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Потрапивши в безвихідь, що робитимеш?
ФЕДРА
Не знаю. Хіба ось що: вмерти зараз же —
Єдиний засіб од усіх нещасть моїх.
Гіпполіт вибігає з палацу. За ним — годувальниця
ГІППОЛІТ
О Земле-мати! О промінний сонця блиск!
Ніколи ще не чув я слів безбожніших!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Замовкни, сину, поки не почув ніхто!
ГІППОЛІТ
Таку ганьбу почувши, не мовчатиму!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
(падаючи на коліна)
Правицею твоєю заклинаючи…
ГІППОЛІТ
600] Ані правиці не торкайсь, ні одягу!
ФЕДРА
Я на колінах… Пощади… Пробач мені!.. [127]
ГІППОЛІТ
Але ж себе ти не вважаєш винною…
ФЕДРА
Що я тобі сказала, — не для інших це.
ГІППОЛІТ
Як слово гарне, що ж його приховувать?
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ламать присягу, сину, не наважуйся!
ГІППОЛІТ
Язик давав присягу, розум — осторонь.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Занапастити друзів своїх вирішив?
ГІППОЛІТ
О ні! Хто йде на злочин, той не друг мені.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Ти вибач, хто з людей не помиляється?
ГІППОЛІТ
610] Навіщо, Зевсе, ти під сонцем місце дав
Хворобі смертних — жінці? Чи не міг якось
Без неї обійтися, як намислив був
На суходолі рід людський посіяти?
Могли б ми нині, в храм твій покладаючи
Залізо, мідь чи злото за спроможністю,
Придбать собі нащадка, рівноцінного.
Тоді вже безтурботно б у домах жилось
Чоловікам — жіноцтва б і не бачили.
А так от, аби в дім свій припровадити
620] Це лихо, весь маєток витрачаємо.
Що жінка зло велике — очевидна річ:
За доньку батько, хоч зростив і виплекав,
Дає, аби позбутись лиха, придане.
А хто до дому згубне зло — жону — прийняв,
Прикрасами, нещасний, та уборами
Немов яку богиню, обкладаючи,
Увесь свій статок аж до дна вичерпує.
Породичався вдало — жінку злу зате
Терпіти мусить; добра жінка трапилась —
630] Утіхи мало: нікудишні родичі —
Гірке з солодким так чи сяк мішається.
Найкраще, хто таку простбту в дім узяв,
Що ні біди від неї, ані користі.
Ненавиджу розумниць. Хай повік мій дім [128]
Не знає жінки, що умом хизується:
Не на розумне тратить лишок розуму —
На хитрощі Кіпріди. А тупа жона
Принаймні (через тупість) не грішитиме.
А ще служниць до жінки підпускать не слід;
640] Німі створіння, звірі, хай живуть при ній,
Щоб не було до кого слова мовити
До балачок охочій ні почуть його.
Снують же підлі жони — підлі задуми
Удома, а служниці — за поріг несуть,
(до годувальниці)
Як ти от хочеш, щоб на ложе батькове
Недоторканне рідний син поласився!..
Таке почувши, хоч бери та вуха мий
Священною водою: наче бруд прилип,
То як я на сам злочин міг би зважитись?
650] Затям-но: моя чесність — порятунок твій.
Якщо б себе я не зв'язав присягою
Так необачно, — все б це виклав батькові.
Ну, а тим часом, поки з дому виїхав
Тесей, я відлучуся і мовчатиму.
Повернеться мій батько — подивлюсь тоді,
Як ви обидві в вічі йому глянете.
А втім, чого ти варта, знаю нині вже.
Та пропадіть ви! Всіх жінок ненавиджу!
Закинуть, що у гніві в мене меж нема, —
660] А ви, жіноцтво, в блуді межі маєте?..
Отож хай до чесноти їх поверне хтось,
А ні — на них і далі нападатиму.
(Відходить.)
ФЕДРА
О нелегка доля жінок —
Жодного просвітку!..
Де таке слово є, де то є хист такий,
Щоб із лабет мене, здавлену, вирвати?
Земле! Сонце ясне! Кару за гріх несу!
Та як же уникнуть загибелі?..
Як біль приховать мені, подруги?
670] Чи хто з богів на поміч підійти б хотів?
Хто б то з людей торкнувся мого злочину,
Руку подавши?.. З життям несумісне-бо
Те лихо, що на мене налягло тепер.
Де ще є, де, скажіть, жінка нещасніша?..
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Ой, так-то, так!.. Бідою обернулися
Всі заходи служниці, повелителько!.. [129]
ФЕДРА
(годувальниці)
Негіднице з негідниць! Друзів зраднице!
Ти що мені зробила? Хай небесний мій
Отець вогнем летючим спопелить тебе!
680] Хіба ж я не просила, передбачивши
Твій крок, мовчати, щоб отак не мучитись?
Та не змогла ти. І мені не вдасться вже
Померти чесно. Та пора робити щось:
От він, у гнів упавши, на біду мою,
Що чув од тебе, — перекаже батькові,
А ще — Піттею-старцю, й піде зараз же
Гулять по світу слава про ганьбу мою.
Пропала б ти, та й кожен, хто близьким своїм
Лиху зробив проти їх волі послугу!
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
690] Велителько, по праву ти ганьбиш мене,
Та ці докори — твоїм болем мовлені.
Коли дозволиш, дещо тут і я скажу,
Хто душу вклав у тебе. Твоїй пристрасті
Зарадить я хотіла, не вдалось, на жаль.
Вдалося б — хист мій нині вихваляла б ти:
Про розум наш звичайно судять з успіху.
ФЕДРА
Ні правди тут, ні пільги. Мов ножем мене
Ударила — й шукаєш гарних слів тепер.
ГОДУВАЛЬНИЦЯ
Мовчу. Одне додам лиш: хай я схибила,
700] Але не все пропало — ще врятуєшся.
ФЕДРА
Ні слова більше! Вже від тебе чула я
Поради, й до біди лиш довели вони.
Тож годі! Забирайся, та й про себе ти
Подбай: собою краще я займусь уже!
(Годувальниця відходить).
А ви, жінки трезенські з роду знатного,
Одне моє прохання звольте виконать:
Що чули тут, — ніде не розголошуйте.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Про біль твій, присягаюсь Артемідою,
Дочкою Зевса, до кінця мовчатиму.
ФЕДРА
710] Гаразд. А я от, перебравши подумки [130]
Всі засоби, один лиш, рятівний, найшла,
Що дітям дасть нагоду жити чесними
Й мені поможе навіть у такій біді.
Бо й Кріту не знеславлю, краю рідного,
Й перед Тесеєм, мужем, осоромлена
Не стану, лиш би душу врятувать свою.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Яке ж ти непоправне зло намислила?
ФЕДРА
Померти хочу. Тільки як — обдумаю.
ПРОВІДНИЦЯ ХОРУ
Май розум!..
ФЕДРА
Ти розумна — раду кращу дай.
720] А я Кіпріду владну — це ж вона мене
Занапастила — звеселю, загинувши
Ще нині, жертва нищівної пристрасті.
Та смерть моя нещастям стане іншому,
Хто на чужих стражданнях вибудовує
Свою чесноту. Скоро, причастившися
До мого болю, він навчиться скромності!
(Входить у палац).