Проте, ніби спростовуючи ці думки Гордона і показуючи, що він все ж таки має намір щось робити, Гамід заговорив про нафтопромисел. А потім сказав похмуро і надто турботливо:
— Скільки можу я спиратися на тебе, Гордон? Скільки можу непокоїти тебе нашою трагедією? Ти й так досить багато зробив для нас, брате. Іди в пустиню. Візьми моїх соколів і рушницю. Іди в пустиню, яку ти так любиш — і будь там, доки я не зроблю цього останнього кроку на шляху до визволення племен.
Гордон відчув меншу образу, ніж виявив (тобто, згідно з тонкощами арабського поводження — приховав) на своєму обличчі.
— Невже після восьми років мого служіння тобі, Гамід, ти зараз усунеш мене від участі в цій останній битві, позбавиш можливості здійснити своє давнє бажання? Ти жалієш мене, не хочеш, щоб я брав участь у нападі на нафтопромисел тому, що він англійський?
— Можливо...
— Невже моя відданість Справі досі викликає сумніви? Гамід похитав головою.
— Ні, брате мій. Саме тому я й посилаю тебе на полювання.
Але Гордон відмовився і знову почав доводити прин-цеві, що. хоч з воєнних та політичних міркувань на промисел варто було б напасти, однак нічого покладатись на те, що для англійців напад буде несподіваним і вони не готові відбити його. Так чи так, з ними буде більше мороки, ніж з Азмі-пашею, який і так уже конає, бо в Бах-разі от-от спалахне революція. До того ж, якщо Азмі-пашу буде розбито, англійці охоче порозуміються з Га-мідом
Гамід знову почав вагатися — і наслідком його вагань було те, що до їхньої розмови був залучений Зеїк, який все ще перебував у таборі.
Хоч Гамід був принцем, а Зеїн — лише одним з багатьох революціонерів, які в особі принца знаходили невтомного й терплячого слухача, Гамід усе ж виказував прихильність і навіть повагу до бахразця, бо той чимсь нагадував йому Гордона. Але яка разюча різниця була між принцем і Зеїном! В той час як Гамід в своєму наметі з козиних шкір мав вигляд справжнього благородного жителя пустині, бахразець аж ніяк не пасував до палатки кочовика. Все в Зеїні — від його стриманих, скупих рухів городянина, до робочого хакі, що було на ньому,— не в'язалося з цим місцем. Але Гордон, спостерігаючи обох, розумів, що саме в цій незграбності й крилася сила Зеїна. Він весь час залишався самим собою — і тому він так легко* втерся в довіру вождя племен.
Коли Гамід запитав Зеїна, чи не допоможе він племенам захопити промисел, закликавши його робітників до Повстання, Зеїн посміхнувся стуленими губами, і в цій посмішці крилося глузування.
— Те, що принцу кочовиків здається простим закликом ("Повставайте!"), ми вважаємо складною політичною справою. Я не можу зараз підняти наших робітників на Повстання, Гамід.
— Чому?
— Та тому, що, як я вже казав вам, для революції в Бахразі ще не настав час.
— Яке це має значення? Якщо ви піднімете робітників зараз, ми захопимо промисел. І разом знищимо своїх гнобителів. Що ж тут зважувати?
Зеїн пояснив принцеві, що треба було зважувати. Він говорив спокійно, але цей спокій наче підкреслював, що принц — непроторенний дурень, коли він неспроможний розглядати події в перспективі їхнього розвитку. Зеїн пояснив йому, яка загроза нависне над справою всієї бах-разької революції в разі передчасного місцевого виступу.
Відособлене повстання на нафтопромислі дасть змогу Азмі й королю кинути всі сили на його придушення, тимча-сом як всенародна революція позбавить їх такої можливості Він підкреслив, що вони, власне, весь час сперечаються саме про це, що слід трохи почекати, доки визріє революція в Бахразі. Якщо обидва повстання спалахнуть водночас, вони переможуть. Якщо ж повстання почнуться розрізнено або передчасно, їм загрожує, поразка.
— Ви все ще вірите у можливість поразки Повстання племен?
— Так!—спокійно відрубав Зеїн.— Якщо ви не чекатимете на нас.
Міркування Зеїна нездатні були збентежити Гаміда, але вони викликали в принцеві нетерпіння.
— Ждати? Скільки?Скільки часу потрібно вашим селянам і робітникам? Чи вони ще недосить натерпілися? Чому не почати зараз? Чого ви ждете?
— Всенародного виступу, всенародного повстання! Хоч Гордону і не вірилося, що Зеїн уже має якийсь
вплив на Гаміда, йому не припало до вподоби те, що їх сперечання звелося до цього одного питання — взаємної підтримки й всенародного повстання. А втім, скидалося на те, що бахразцеві вже вдалося посіяти сумнів в Гаміді. Ніякого впливу або переконання, можливо, ще й не було, проте доводи бахразця безумовно мали якийсь ефект, були в якійсь мірі причетні до вагань, що посідали принца. Гордона це так вразило, що він втрутився в суперечку, ставши на бік Гаміда.
— Якщо утиски досі не примусили ваших копачів канав повстати, то вони вже ніколи не повстануть!—сказав він бахразцеві.— Вони загрузли в своїй грязюці! В багні— ось де застрягло ваше повстання! І навіть якщо ви видряпаєтеся з цієї канави — що потім? Які надії несе людям ваша трясовина? "Народні повстання!" Ви збираєтесь напхати людині черево, взути її в черевики, нап'ясти картуза на потилицю і проголосити: "Ти вільна!" Пхе! Нам потрібне щось більше. Для вас повстання — це черево, і тільки. "Народні повстання"...
— Не стався з таким презирством до народних повстань,— лагідно відповів бахразець. У Зеїна завжди бував чудовий настрій, коли в Гордона настрій псувався.— Якщо ти їх не розумієш, брате, то ти ніколи і не зрозумієш, як половина земної кулі видирається з грязі історії.
— Історії?—застогнав Гордон.— Про яку історію може говорити копач канав?
— Так, у нашій історії немає нічого класичного,—скипів Зеїн.—Наша історія—це нескінченні злидні, бруд, жорстокість і гніт. Але ми скоро з цим покінчимо. Великий боже! Ми не тягнемося до якогось гарнесенького ідеальчика, над яким "вільні люди Західного світу" ллють сльози, тим часом, як нас тут засмоктують злидні. Ні, це не для нас, ін-глізі! Хай ваші філософи сперечаються з приводу своєї християнської моралі, свободи особи й свободи волі. Для нас свобода — це життя, що належить нам, земля, що належить нам, машини, що належать нам. Або ти зрозумієш це, Гордон, або тебе змете!
— Ач яка погроза!—промовив Гордон і вдарив Зеїна по коліну тильною стороною кулака — як роблять араби, приймаючи виклик.— Ти знаєш, чому я зневажаю догму? Тому що у вас черево хоче пожерти розум. Ви становите не меншу загрозу, ніж те, що ви знищуєте.