Сам Зеїн перебував у великому підземному бліндажі, збудованому для нього його копачами канав, і коли ми з Гамідом приїхали, тут, у бліндажі, провадилося навчання Навчання догми, Тесе. Уяви собі це! Коли ми ввійшли, механіки й доктринери Зеїна підвелися й стали струнко!
"Ах, арабська ввічливість. Ах, міське честолюбство!", в здивуванні прошепотів я Гаміду. Але принц залишався шанобливо мовчазним. Навіть вірніше було б сказати збентеженим, бо в ньому відчувалася якась спантеличена цікавість до всього, що Бахразі каже або робить — цікавість, яка призводить до фатальних наслідків, на зразок тієї, що керувала Пандорою 81.
Зеїн не здивувався, побачивши нас, і, здається, зрадів моїй появі. Він відпустив своїх учнів, жартівливо промовивши щось з приводу того, що зараз теорію заступить практика, і запропонував нам чаю і сигарет. Видно, люб'язність пустині заразлива. І все ж таки, незважаючи на приховану насмішкуватість, з якою Зеїн звертався до мене, і повагу, з якою він звертався до Гаміда, незважаючи на лихе завершення, до якого він довів нашу Спра-
№
ву, я не міг не відчувати приязні до нього. Можливо, через цю приязнь й захоплення ним, я ненавиджу його догму й боюся її більше, ніж слід. У мене це нагадує твої класові страхи, тільки навпаки, Тесе
Отже ми сіли на голу піщану долівку 5ешової печери і почали обговорювати й вирішувати майбутнє нашого Повстання.
Гамід сповістив бахразця про те, що я захопив Азмі-пашу й триматиму його, доки племена не ухвалять, що робити з промислом. Щоб уникнути будь-яких непорозумінь, він заявив, що оскільки ми, кочовики, захопили промисел, ми вважаємо його своїм. Після цього він попросив Зеїна викласти свої міркування відносно дальшої долі нафтопромислу.
Зеїн поглянув на мене якимось швидким, запамороченим поглядом, і я подумав, що вперше в його нелегкому житті почуття зараз візьмуть верх над ним і прорвуться назовні. Хоча він дотримується твоєї догми, Тесе, йому бракує твого вміння зустрічати несподіванки. Однак він тільки всміхнувся, зітхнув, кивнув головою і, стуливши долоні кістлявих рук, поглядом дав мен" знати, що я справдив його кращі сподівання щодо мене. Та, незважаючи на всю його стриманість, я відчув, що він єдиний з усіх (включаючи й Гаміда), збагнув справжнє значення мого досягнення. Я відчув, що його пориває схопитись, як зробив би на його місці я, і вигукнути:
"Давайте скоріше закріпимо цей успіх. Давайте вирушати. Давайте захопимо те місце, доки з ним нічого не трапилось".
Але з поваги до Гаміда він не промовив ні слова — з поваги, і, можливо, тому, що в мовчазності й нерухомості принца він угадав гіркоту й смуток, що їх принесла Гаміду перемога.
Гамід довго не порушував тиші. І в його величному, королівському мовчанні проступала не так задумливість, як трагічна збентеженість. Я сиджу зараз посеред голої пустині і не бачу нічого, не можу думати ні про що, крім цього клятого нафтопромислу, що чекає мене попереду. Та досить мені згадати Зеїнову печеру і в ній пригніченого безвихіддю, мовчазного Гаміда, як всякі видіння блякнуть і зникають перед цією жахливою картиною.
В ту мить я зрозумів, що Гамід приніс всю долю Пов стання на розсуд бахразцю. І вони обидва розуміли це так само, як і я.
Звичайно, готуючи своє об'єднане Повстання, і принц, і Зеїн не раз розходилися чи погоджувалися щодо того чи іншого аспекту арабських справ, і, безперечно, вони вже не раз до цьою обговорювали майбутнє нафтопромислу. Я зрозумів також, що за той час, поки я був у вигнанні в Англії й поки облягав промисел, між Гамі-дом і Зеїном відбулося справжнє зближення. їхній "союз" був тепер чимсь більшим, ніж просто "modus operandi"*. Як сказав Гамід, це була єдність — "одвічна й нерозривна". І тепер своїм мовчанням Гамід начебто промовляв:
"Я знаю, Бахразі, для мене немає іншого шляху, крім твого. Я приймаю його".
Але я не міг прийняти його.
Отже, я розпочав запеклу суперечку, щоб врятувати Гаміда від ницого світу, на милість якого він здавався. І хоч я знав наперед, яка буде відповідь, я знову спитав бахразця, що він збирається зробити з промислом.
"Справа ясна, — як завжди відповів Зеїн. — Зараз він належить повсталим селянам, городянам і кочовикам. Які тут можуть бути сумніви?"
Ця відповідь розізлила мене.
"Табір Гаміда ходором ходить від цих сумнівів,— відповів я.— Коли б не було цих сумнівів, хіба ми приїхали б до тебе, Бахразі?"
Мо? слова прикро вразили Зеїна, він знизав плечима й помовчав, дожидаючись, доки я заспокоюсь. (Якщо потрібно, Тесе, ця людина могла би від самого диявола діждатися доброчесності. Він неймовірно терпеливий).
Ну, а потім наша суперечка розпалилась навколо все тих самих старих питань — старих питань, Тесе, бо вона довела нас до того ж розриву, що відбувся між мною й тобою в той день, коли ми поїхали до доків і я побачив там майбутнє в чорних кепках — твоїх прийдешніх^ господарів землі, які котяться до влади, змітаючи все на своєму шляху. Тепер це видіння прийшло до мене сюди, в пустиню, і паніка, яку я відчував перед ним в Англії, була нічим у порівнянні з жахом, який охопив мене тут.
Зеїн намалював мені картину майбутнього. Майбутнє належить їм, революціонерам, сказав він, і ніщо вже не в силі зупинити їх. Вони проголосять республіку городян і селян і негайно розпочнуть створювати соціалістичну державу з освіченим робітничим класом та індустріалізованою економікою, рішуче знищуючи при цьому експлуатацію з боку приватних власників. Правлячий клас буде скинено, механікам й копачам буде надано всіх громадських привілеїв, аж до одержання освіти. Машини, нафтопромисел і механічні канавокопачі будуть знаряддям їхньої філософії. Кінець злидням! Взяти від машини все, що вона може дати! Все для* робітників й копачів канав!
Щождо кочових племен:
Вони повинні стати складовою частиною цієї економічної догми. Вони будуть рівноправними партнерами у ній Рівноправними виконавцями її начертань. Кочовики одержать свою культуру, свою літературу, свою систему освіти. Вони будуть врятовані! Як? За допомогою чого? їх врятує від загибелі знання машини, вміння використовувати її, застосовувати її. Цей нафтопромисел буде початком. Оскільки він належатиме племенам, кочовики поступово навчаться управляти ним, працювати на ньому. Вони стануть інженерами! Освіта для пастухів! Школи для вуличних хлопчаків! Братерство загартованих індивідуумів — за міським зразком Природу пустині буде змінено. Кінець відокремленості й тваринному животінню! В пустині виникнуть міста, села, шляхи; забуяють врожаї; тваринництво буде впорядковане; навіть зміна ко-човницьких інстинктів відбуватиметься за планом. Так! Боги перетворяться на клерків!