Він спромігся тільки сумно кивнути головою у відповідь.
— І Сміта я теж запрошу до нас, — зворушено ка~ зала далі мати. — Йому буде дуже приємно в товаристві Джека.
— Сміт поїде зі мною,— сказав Гордон.
— О ні, Нед І — Мати була прикро вражена. — Це вже буде неправильно з твого боку. Він не повинен повертатися в Аравію. Сміт сказав мені, що тут, біля Джека, він уперше в житті відчуває себе корисним і вдоно-леним. Ти не повинен виривати його звідси, Нед. Може, Аравія і гарна для тебе, але для нього—ніколи!
В словах матері було стільки сердечної теплоти до Сміта, вона так стривожилася за нього, що Гордон з болісною відстороненістю замислився над цим виявом її почуттів. До Сміта вона почувала більшу інстинктивную близькість і прихильність, ніж до самого Гордона! Боязнь втратити Сміта виявилася сильнішою навіть за її розсудливість і дивне самовладання. Так, це не було позбавлене іронії — Сміт кінець кінцем дістав винагороду за свою скромність!
— Світ належить СміїамІ — повторив Гордон свою стару формулу.
Та водночас слова матері розкрили йому очі на справжні якості Сміта — якості, що робили механіка таким потрібним для Гордона.
Саме присутність Сміта в Аравії — з його байдужим,, сліпим ставленням до тієї країни — робили Аравію такою дорогою, близькою, рідною Гордону. Гордой міг цінувати пустиню і втішатися нею лише тоді, коли поруч нього був Сміт і своєю неприязню до пустині і стражданнями, що вона йому завдавала, створював контраст. Зробивши це відкриття, Гордон, проте, не дозволив собі проаналізувати свої почуття до Сміта — додержуючись тієї думки що сентименти є першопричиною всіх безглуздостей. Йою становище вже й так було досить смішним — не боротися ж йому з матір'ю за володіння СмітомІ Та він одразу зрозумів, що запобігти боротьбі неможливо — мати сама, своїм ставленням до Сміта, зробила цю боротьбу неминучою.
— Отже, насамперед треба було переговорити з самим Смітом. Ця необхідність трохи гнітила Гордона, бо він і без матері знав, що Сміт не хоче повертатися в Аравію. Але Гордон вже не міг зупинитися, і, відшукавши Сміта, він руба поставив перед ним питання.
Сміт ухилився від прямої відповіді.
— Як ви добудетеся до Аравії?— спитав він із збентеженим обличчям.
— Це не проблема. Трохи грошей, допомога Везубі, і ми — там.
— У вас є гроші?— навально питав далі Сміт.
— Два фунти і шість пенсів! Але Джек винен мені дещо. Та взагалі добратися ми зможемо. Не робіть з грошей проблеми.
— А чи справи Гаміда зараз надійніші, ніж тоді?
— З цієї революцією в Бахразі — ще б пак!
— Але бахразці...
Зараз вони вперше за довгий час заговорили про Аравію — чи, може, їм тільки здавалося так, бо обидва почували себе ніяково.
Гордон знизав плечима.
— Революція в Бахразі — це тепер єдине, що може забезпечити визволення племен.
Сміт розважливо похитав головою.
— Якщо революція в Бахразі зайде надто далеко, Англія пошле авіацію в пустиню і війська на нафтопромисел.
— І це зупиняє вас, Сміт?
Сміт нічого не відповів, але його лагідні очі й морквяного кольору губи виражали ще багато інших, глибших сумнівів. Та Гордону 6уо досить і того, що він почув, щоб зрозуміти, що Сміт в душі назавжди покінчив з Аравією. Які б не були причини, що колись привели його в пустиню, зараз їх вже не існувало; Сміт розгубив в Аравії всі свої надії і виніс з неї тільки одну науку: повертатися назад не слід. І тим паче не слід повертатися тепер, коли в будинку самого Гордона він ^няйшов те, що йому не вдалося знайти в Аравії. Все це Гордон зрозумів і, зрозумівши, усвідомив, як злочинно брати Сміта з собою. Однак, в ім'я свого власного життя він не відступився від Сміта і почав терзати механіка, користуючись його самовідданим й фатальним схилянням перед собою. ("Ні, це щось навіть куди більше за схиляння І" казав собі Гордон, втішаючись своєю владою над Смітом і спокійно використовуючи Смітові почуття для того, щоб відрізати йому шлях до відступу).
Сміт спробував відмовитися, сказавши, що від нього в пустині мало користі. Та Гордон відповів, що машини Сміта зробили можливими найбічьші успіхи в минулому Повстанні — і навів приклад з аеродромом.
— То цього разу у вас же буде Зеїн з його бахразь-кими механіками,— вперто не піддавався Сміт.
Ішлось на те, що коли вони й далі говоритимуть лише про Аравію, Сміт переможе завдяки оцій своїй впертості. Тому Гордон спитав його, що він збирається робити, залишаючись тут, в Англії. Що можуть вони обидва знайти в цій країні? В країні, де нема ні мети, ні боротьби, яким би можна було присвятити себе. Відповідь Сміта була відома Гордону: залишившись тут, він працюватиме разом з Джеком і житиме щасливо і безтурботно. Але вголос сказати це Сміт не міг, бо навіть цією безтурботністю він був зобов'язаний Гордону. Для того щоб залишатися в Англії і втішатися тим новим життям, що відкрилося для нього в сім'ї Гордона, Сміт повинен був спершу відмовитись від Аравії і зректися самого Гордона. На такий обмін могла піти тільки людина брутальної і жорстокої вдачі — і Гордон знав, що на цей раз маневр вдасться і впертість Сміта дасть тріщину. Кілька натяків на те, що Сміт не зможе відчувати себе задоволеним в товаристві Джека і сім'ї, в той час як він, Гордон, буде в Аравії, зробили свою справу — Сміт відчув, що потрапив у пастку.
І тільки тепер, у відчаї, він згадав про обіцянку Гордона не повертатися в пустиню.
— Та обіцянка була моєю помилкою,— відповів Гордон.— Але ви ж нічого не обіцяли. Ви можете повернутися в Аравію з чистою і спокійною совістю.
Сміт все ще не згоджувався, але Гордон, знаючи його вдачу, без дальших доводів і умовлянь поїхав до Везубі — просити політика, щоб той дістав їм проїзні квитки.
Сміт не цікавив Везубі, але рішення Гордона збентежило його.
— Мене не дивує, що ви повертаєтесь,—сказав він.— Я побачив, що у вас нічого не вийде в Англії вже тоді, коли ви відмовились від пропозиції Мак Куїна й Моркара. Ви заблудили, шукаючи якусь фантастичну мету, Нед; шукаючи шлях до зміни світу і до істини. Кілька тижнів перебування тут довели вам, що найбільше, на що ви можете сподіватись—це трошки здорового глузду, трошки компромісу, трошки пустих обіцянок—яких досить, мабуть, тільки для того, щоб зберігати цю країну незмінною, рятуючи її від світу з зубатою пащекою.