Тесе сердито повела плечима, бо настійливі запитання Джека вже злили її. Його любов і співчуття до брата якось зводили нанівець її власні почуття до Гордона.
— Так, йому це не вдається,—відповіла вона з зайвою різкістю, від якої все, що вона казала далі, звучало вже як обвинувачення.— Нед зазнає провалу тому, що він не відчуває і не усвідомлює причин, які вкинули весь світ у вир, не усвідомлює, що людство не може жити далі так, як воно досі жило. Нед шукає якісь абстрактні, неможливі речі — помишляє про бунт мислячої людини, про боротьбу за якусь вільну справедливість, зводить в ідеал "ботоподібну" свободу найвіддаленіших арабських кочовиків. А все інше не обходить його, йому незрозуміле навіть значення селянського повстання в Аравії. О, звичайно, революції в Китаї і в інших країнах Азії вражають і захоплюють Неда, але їх цілі і причини успіху тільки спантеличують його. Він ніяк не може збагнути, чому народ перемагає — чи тут, чи в Азії, чи навіть в його улюбленій Аравії. Однак, неминуче настане день, коли він змушений буде зрозуміти це — і тоді це буде його трагедією.
— Чому трагедією?— Джек моргнув.— Може, він побачить це вашими очима, Тесе.
— А ви можете побачити все це моїми очима, Джек?
— Ні.
— Отак і Нед не зможе.
— Але я не Нед. Я знаю, що пригноблені повсталі всюди за право на життя. Я розумію їх. Однак, я ніколи не погоджусь з їхнім методом насильства. А от Нед може погодитись. Я все ж гадаю, що цей шлях був би найкращим для нього.
— Найкращим для нього?
— Тільки ви знаєте, що є найкращим для нього. Тесе.
— Не спрощуйте так, Джек. Не плутайте Нсда зі мною і мене з насильством. Я ненавиджу насильство не менше, ніж ви, коли не більше. Ви бачили його з найкращого боку — на війні. А я зазнала найстрашнішого насильства — безпросвітне життя. Щождо Неда, то він любить насильство за те, що воно несе в собі остаточність і рішучість. Воно заворожує Неда, бо він вбачає в ньому швидкого розмежувача між життям і смертю. Та це ставлення до насильства не наближує Неда до моїх класових переконань, а навпаки. І воно може наблизити його до загибелі — до загибелі через насильство.
— В такому разі врятуйте його і від цього безрозсудства, Тесе Відверніть трагедію, яку ви передрікаєте йому.
Тесе підвелася, щоб покласти край цій розмові.
— Навіщо ви завели цю розмову? Ви боїтеся за нього?
— Більше, ніж ви гадаєте.— Джек узяв конверт, який лежав у нього на столі.— Але справа не тільки в тому, що я боюся за Неда. Адже ви знаєте, що Нед віддав мені всі свої гроші?
Тесе кивнула, здогадуючись, про що Джек зараз проситиме у неї, і вже наперед сповнюючись відразою.
— Не знаю, як це вийшло, що я попросив іх у нього,— засмучено казав далі Джек.— Я був тоді у страшенній скруті. А зараз, здається, найгірші часи минули. Один з дру-зів-політиків Неда (певно, Моркар чи Везубі) направив до мене підрядчика. Знаєте—те, що зветься "по знайомству— від доброго дядька". Вчора я мав з ним розмову в Лондоні. Все дуже пристойно, по закону. Цей підрядчик розміщує урядові замовлення на деталі для літаків. Для бомбардувальників,— значливо підкреслив він.— Цього замовлення нам вистачить"надовго. А це значить, що ми врятовані. Тепер ми навіть можемо запропонувати Сміту приєднатися до нас.
У Тесе промайнула нова здогадка:
— І ви хочете, щоб Нед теж приєднався до вас? Ви до цього ведете?
— Так, якщо він погодиться. Так, звичайно, так,— без ентузіазму підтвердив Джек.— Але спершу, Тесе, я хочу попросити у вас, щоб ви умовили Неда взяти назад свої гроші.
— О, ні, ні!
— Я прршу вас зробити це для мене, Тесе. Якби це не було так важливо для нас з Недом, я б вас не турбував Бачите, якщо я сам наближусь до нього з грошима, це тільки зіпсує справу. Ми з ним не можемо розмовляти про гроші.
Тесе подивилася на конверт — він був запобігливо відкритий. Така нікчемна розплата по їхньому рах>нку! Вона рішуче відповіла:
— Ні. Я не зроблю цього.
Він простяг конверт ще ближче до неї.
— Вони ж потрібні Неду. І для нього це більше, ніж просто гроші.
— Тому я й не передам їх Неду, Джек. І ви їх йому не пропонуйте. Віддайте їх краще матері. Або вигадайте для Неда яку-небудь фантастичну пайку в своєму підприємстві. Але не треба—не треба повертати їх йому, Джек. Хай все залишається так, як є зараз.
— Ні, я не можу так. Ці гроші стоять між нами.
— То не погіршуйте того, що вже є. Нед нещадний до* самого себе, і він буде жорстокий до вас теж. Якщо ви спробуєте повернути йому гроші, він візьме вас на сміх знущатиметься з вас.
Джек поклав конверт на стіл і витер свої запилені руки, а потім губи. Він подивився на годинник і кивнув головою, не кажучи ні слова. Потім глибоко, повільно зітхнувши, посміхнувся до Тесе Його обличчя зобразило іронію, але ця іронія була жалюгідною і не пасувала йому.
— Тут і справді є з чого знущатися,— промовив він.— Нед мав би рацію. Доводиться розплачуватись за власну дурість.— Він підійшов до неї.— Я можу покладатися тепер лише на одне, Тесе, — на вашу відданість Неду. Я бачу, що тільки ваша любов і розуміння можуть врятувати його. Від вас тепер залежить так багато! Бо ми всі, його рідні, не виявилися гідними Неда через наші безглузді скрути.
Отже, Неда було доручено їй. Подарунок від сім'ї. Золота пожертва! Золота, але надто велика: Тесе відчувала, що вже не може прийняти її. Надто довго вона простягала руку за цією милостинею.
Тесе остаточно занепала духом.
Та цей занепад стався надто пізно, бо Гордон, повернувшись з Лондона, проголосив, що її довге чекання доходить кінця. Настав край його шуканням. Тепер йому залишалося лише одне: вирішити.
— З чим ти приїхав?—спитала Тесе нервово.
— Одна людина — нуль, — відповів він, немов це був його висновок після всіх шукань. — Ти мала рацію. Що міг я, одна людина, узнати від одного американця чи одного росіянина — крім того, що вони, так само, як і я, жадають відшукати якусь розв'язку цієї світової дилеми?
Вони сиділи на горбатому парапеті сільського мосту над брудним струмком, що взимку котив грязь, а влітку висихав, перетворюючись на сірозелену канаву. Гордон їв яблуко і випльовував шкурку у потік. Він дриґав ногами і раз у раз тицяв пальцем у руку Тесе