ПРИМІТКИ ДО "ГЕНРІХА VIII"
С. 439. Генріх VIII (1509-1547) —син Генріха VII, другий король з династії Тюдорів, батько королеви Єлизавети. Був жорстоким і свавільним аеспотом. Шість разів одружувався, з чотирма дружинами розлучився, причому другу з них (Анну Болейн) і п'яту (Катаріну Говард) наказав стратити. Розлучення з першою дружиною, Катаріною Арагонською, показане в цій хроніці Шекспіра, призвело до сварки Генріха VIII з папою Клементом VII і до проголошення англіканської церкви офіційною церквою Англійського королівства. Кардинал В у леї (1475-1530)-син різника з лондонського передмістя, який досягнув високого сану. Був фактичним правителем Англії за молодого Генріха VIII. Ініціатор розлучення короля з Катаріною Арагонською. Безпосередньою причиною падіння кардинала Вулсі були його листи до папи Клемен-та VII, в яких він називав себе справжнім володарем Англії. Кардинал Кампе-юс — папський легат в Англії. Капуціус — посол імператора Карла V, небожа Катаріни Арагонської. Прибув до Англії в 1535 p., незадовго до смерті колишньої королеви. Томас Кранмер — архієпископ Кентерберійський. Перший подав думку, що шлюб Генріха VIII з Катаріною Арагонською недійсний. Герцог Норфолк — Томас Говард, син герцога Норфолка, який загинув у битві при Босворті (1585). Очолював партію, що виступила проти герцога Бекінгема. Помер незадовго до падіння кардинала Вулсі. Герцог Бекшгеж-Едвард Стаффорд, син герцога Бекінгема, поплічника Річарда III (див. хроніку "Річард III"). Одна з перших жертв Генріха VIII. Стефен Гардінер — секретар кардинала Вулсі, влагоджував у Римі справу з розлученням короля. Як його фаворит, став єпископом Вінчєстерським, згодом перейшов на бік католицької партії. Томас Кром-вель — секретар кадинала Вулсі, за походженням син коваля. Після смерті Вулсі став одним з найвпливовіших діячів. Разом з Кранмером був ініціатором створення англіканської церкви, незалежної від Риму.
С. 440. Королева Катаріна (1485-1536)-дочка Фердінанда Католика, короля Арагона, дружина принца Артура, старшого брата Генріха Vill, а згодом перша дружина цього короля, який з нею розлучився, щоб одружитися з Ашюю Болейн. Анна Болейн (або Буллен) — дочка Томаса Болейна, графа Уїлтіпірського, придворна дама Катаріни Арагонської, згодом дружина Генріха VIII, мати королеви Єлизавети. Звинувачена в подружній зраді, загинула на ешафоті в 1536 році.
С. 441. Ми вас не розважатимем сьогодні...— Натяк на серйозний характер твору в противагу раніш написаній п'єсі В. Роулі на сюжет з часів правління Генріха VIII, яка містила багато комічних епізодів.
С. 442. Як життя? Як Франція? — Помилка Шекспіра: з таким питанням мав би герцог Норфолк звертатись до Бекінгема, оскільки віеі залишався в Англії під час побачення королів, тоді як Бекінгем супроводжував Генріха VIII. Як зустрічались в Андренській долині Оті два світочі, два сонця слави.— Мається на увазі зустріч Генріха VIII і французького короля Франціс-ка І у 1520 році в Андренській долині (Пікардія) з метою зміцнення союзу між ними. Імператор Карл V щедрими подарунками підкупив кардинала Вулсі, який обіцяв не допустити конкретних спільних дій двох королів.
С. 443. Бевіс — Бевіс із Гемптона (Саутгемптона), легендарний герой середньовічних романів. ...якийсь там кусень сала...— Очевидно, натяк на походження кардинала Вулсі, сина різника.
С. 444. Годі Жахливий був зірвався ураган...— Про бурю під чао зустрічі королів говорить Голіншед.
С. 445. Вчені жебраки Тепер дорожче ціняться від знаті.— Натяк на вченість і низьке походження Вулсі.
С. 454. Що мав на гадці батько мій зробити Із Річардом...— Мається на увазі герцог Бекінгем, помічник Річарда III, який згодом порвав зі своїм сюзереном (див. хроніку "Річард III").
С. 455. Зо радників Пепіна чи Клотара! — Франкські королі, відповідно VIII і IX ст., тут згадані як символи давності.
С. 457. Сцена 4 може служити за взірець того, як Шекспір, заради драматичного ефекту, концентрує історичні події: герцог Бекінгем був скараний 1521 року, з Ашюю Болейн Генріх VIII зустрівся 1526 року, коли лордом-канц-лером Англії був Сандз.
С. 466. Едвард Бун — один з предків герцога Бекінгема по материній лінії графів Герфордів.
С. 467. / кардинал Кампеюс завітав.-• Та ж драматична концентрація історичних подій. Насправді кардинал Кампеюс прибув до Англії через сім років після страти герцога Бекінгема.
С. 468. Усім, Немов синок Фортуни, заправляє, Не дивлячись, наосліп!— Тобто діє, як богиня долі Фортуна, з зав'язаними очима.
С. 469. Сестру французького монарха.— Вулсі справді підготовлю-вав шлюб Генріха VIII з Маргариток) Ангулемською, сестрою французького короля Франціска 1.
С. 474. То за маленьку Англію пішли б...--Так у розмовній мові називано в той час графство Пемброк. Карнарвончшр — графство в Уельсі з гористим напівпустельним ландшафтом.
С. 482. ...аби домовитись про шлюб Між орлеанським герцогом і Мері, Дочкою нашою.— Тобто про шлюб між другим сином Франціска І, пізнішим французьким королем Генріхом II і Марією, дочкою Генріха VIII й Катаріни Арагонської. Мою дружину наділила лоном, Що, хлопчика виношуючи, здатне Йому снаги вдихнути до життя Не більше, ніж покійнику могила.— Всі діти Генріха VIII і Катаріни повмирали одразу ж після народження, за винятком дочки Марії, згодом королеви Марії Кривавої.
С. 488. Мілорди, я стара...— Катаріна Арагонська була на шість років старша за Генріха VIII.
C. 491. / кардиналові листи до папи Потрапила на очі королю.— Дійсний історичний факт, про який розповідають англійські хроніки.
С. 492. А Катаріну Тепер іменуватимуть "принцеса, Вдова Арту-ра",— За іменем першого її чоловіка — принца Артура, старшого брата Генріх ха VIІL
С. 493-494. А тут ще знову вигулькнув той Кранмер, Затятий єретик...— Кранмер був одним з провідних ідеологів англіканства — церкви, незалежної від Риму.
С. 500. ...коли вас пестить Ота чорнява краля! — Натяк на розпусту кардинала Вулсі, якась конкретна жінка не мається на увазі.
С. 501. Praemunire — введений Річардом II у 1398 році закон, за яким підлягало конфіскації майно осіб, які вели потаємні переговори з іноземними дворами чи шукали у них допомоги. Найбільш обтяжливими вважалися контакти з папським двором. Назва походить від латинського дієслова praemonere — застерігати.