Наставав час інших якостей. "І як можна було ось такого вважати гарним?" — дивувалася іноді я. Хвилини близькості знімали з облич маску вроди чи потворності й надавали їм нової краси чи нової потворності.
Я звикла до мого страхопуда, він став моїм добрим неспокійним другом. У вільний час я ходила з ним на прогулянки чи до космодромної кав'ярні. Дехто, побачивши його вперше, насмішкувато шкірив зуби, а я цих людей щиро жаліла. "А може, це тобі, друже, — подумки зверталася я до чоловіка, що усміхався своїй молодій пасії, — варто чкурнути світ за очі від дівчини з гарячим, зачарованим поглядом?.. А вам, шановна, що саме питаєте офіціанта, чому це мого супутника пускають у кафе, слід було б розгледіти справжню подобу вашого кавалера, напахченого, з напомадженим волоссям, і на гарматний постріл не підпускати його до себе..."
Я звикла до страхопуда, називала його Юджіном, а він був удячний мені за це вигадане ім'я. Навіть звертання може бути свідченням любові. І все одно мене не полишало відчуття, наче я не живу. Раніше я була далеко не такою корисною для інших і мала більше підстав уважати себе нещасною. Але я жила, жила повним життям. А тепер моє життя скидалося на животіння.
Моя слава розійшлася повсюдно, з центру повідомили, що я уславилася на цілу галактику. Мій робочий час був переущільнений, найрізноманітніші роботи приходили до мене. Тих, хто не міг ходити, приносили — плоскі, грубі, високі чи вузькі коробки, а я вислуховувала їхні жалі й сповіді...
Так, я стала сповідником.
Мою кімнатку так і назвали — сповідальня.
Мою по японському вмебльовану кімнатку, де стільки роботів віднайшло психічну рівновагу та втіху... Психічну? Автори підручників про інтелект електронних машин це слово вживали, але брали його в лапки. Хто пнувся в оригінали, додавав до слова цифровий індекс: одиниця позначала рухомі комп'ютери, двійка — напіврухомі, а трійка — ті, яких приносили інші.
Мене дивувало, що гейшами працюють самі лише жінки. Хіба тільки жінки можуть давати втіху й ласку, так потрібну змученим і засмученим?
Часом я дуже пишалася своїм покликанням.
Іноді, коли робот виходив з моєї кімнати і в його скляних очах уже не туманіла думка про самогубство, я була ще переконаніша в своїй корисності. То були найпрекрасніші миті в моєму житті. Як добре отим утішеним моєю грою на арфі, моїми танцями, ласкою, бесідою, що розвіювала стреси! І як радо помінялась би я місцем з тими, хто виходив од мене, розгойдавши штору з бамбукових паличок...
Я була лікарем, лікарем машин, дивовижно здібним лікарем.
Але я була — й відчувала чимраз гостріше — безнадійно хворим лікарем.
Я вміла лікувати всіх, крім себе самої.
Я стала такою плаксивою, що таки відвідала психіатра. Психіатра-робота.
Тільки-но розповіла йому свою історію, він зрадів, заблимавши лампочками, як ото, зрадівши, блимають усі роботи-психіатри.
Потемнілим дисплеєм психіатр удивлявся мені у вічі.
І розповідав, розповідав, розповідав... Він виявився ще нещаснішим від мене. Зрештою, я танцювала, співала, гладила рукою холодний дисплей...
Ні, так не піде.
Не хочу втішати, хочу, щоб утішали мене.
Я йшла додому і плакала.
— Така гарна дівчина і раптом реве, — обізвалося в мене за спиною. Я озирнулася.
Там стояв механік з блискучою маслянкою в руках. Він запросив мене на вечерю. За два місяці ми побралися.
На наше весілля прийшло зо сто гостей, переважно мої пацієнти. Гостям-людям це було не дуже до вподоби, зате мені — подобалося.
Космодромний страхопуд був за старшого свата, кілька пацієнтів організували стіл. Страхопуд із сусіднього космодрому привіз гору квітів...
— Чому вони тебе так люблять? — питав мій наречений, усміхаючись над короваєм.
— Знають, що і я їх люблю, — відповіла я, — і тим щасливі. Все живе, все, що може відчувати біль і радість, потребує іншої істоти, яка його любила б, назвала б його потрібним...
— Я кохаю тебе, ти мені потрібна, моя гаєчко, — сказав мій жених. А я подумала: доки триватимуть його почуття?.. З комп'ютерами простіше. У комп'ютерів є гейші.
І все-таки я рада бути людиною. У людини більше можливостей, ніж у робота.
Принаймні — на одну.
Найголовнішу: обрати того, кого любиш.
І шлях до нього.