— То, кажете, скільки там їх було у вас?
Лоб у Северина Вакуловича вкрився потом, він тернув його рукавом, видихнув згнічене в грудях повітря, і з грудей вилетіло:
— Дві катеринки, десять п'ятірок, дві трояки і дрібних грошей чотири рази по двадцять копійок, і два п'ятаки. П'ятаки нові, мідні, блискотять...
— Зараз все це ми перевіримо, Северине Вакуловичу...— Фесько вигорнув з кишені перерізаний навпіл капшук.
— Це мій, мій! — кинувши оком, скрикнув Северин Вакулович.— Це мій! Мій! Мій!
— Побачимо,— відповів Кандиба.— Він обернувся до короба тачанки, виклав кредитки на сіно.— А ви,— сказав він Северину Вакуловичу,— станьте з того боку.— Дуже не люблю, як хто вовком дише у мене за спиною.
Стали на свої місця. Фесько Кандиба почав лічити катеринки, їх було дві. Виклав п'ятірки — їх було десять. Крім того, дві трояки і дрібних — чотири рази по двадцять копійок. Два п'ятаки, нові, начищені, блискучі. Далі Кандиба все поскладав у капшук, простяг його Северину Вакуловичу:
— Візьміть. Це справді ваш...
Северин Вакулович простяг через тачанку руку. Вона тремтіла. Та коли діткнулась капшука, враз тремтіти перестала. Рожеві надії не зблякли! Земелька Черняховського — двадцять п'ять десятин — не втекла від нього. Вона, тут, тут, у нього в капшукові!
Бляклість і переляк одступили від щік Северина Вакуловича, втекли із його очей. Очі його стали темно-карими, гострими, блиснули, нога сама в стремено полізла, руки засмикалися, намацуючи кінці віжок, що їх так безладно кинув Северин Вакулович десять-п'ятнадцять хвилин тому на передок. Ще мить — і він в колисці! Цьвохнув батогом, цмокнув губами, випростав руки, попускаючи віжки, і навчені коні, рвонувши з ноги, пішли навскач.
Фесько стояв перед Наталкою, як голуб перед голубкою, завуркотів, і вона почула, як він сказав своїм задушевним ворхотом:
— Ну, погойдалася на китайгорівській натачанці? Ти задоволена? Тобі сподобалося? От у кого колиска! А пружини — як боже дихання!
— Сподобатися-то сподобалось,— відказала Наталка.— Та якою ціною за це плачено?! Як же ж тебе тоді покалічили!
— Ет,— нетерпляче перебив Наталку Фесько.— Діло минуле. Вже давно все облізло, обсипалось, загоїлось...
— А душа? — спитала Наталка. Тінь упала на обличчя Феськові.
— Душа — річ складна,— сказав він.— От скільки часу минуло від тієї пригоди з лозинням, а в душі все ятриться рана... І тільки оце сьогодні начебто перестала спина свербіти. Бо, бач; шарпака, голодранця прокатав на тачанці сам Китайгора — багатир, дука, тисячник. А це ж чогось варто!
1929—1970
1 В а к х — в античній міфології одне з прізвиськ бога виноградарства й виноробства Діоціса. Латинська форма слова Вакх — Бахус
2 Сельтерська (зельтерська) — природна або штучно виготовлена мінеральна соляно-вуглекисла вода.
3 Казбек — вершина в центральній частині Великого Кавказу (Грузинська PCP), 5033 м, вкрита льодовиками.
4 Ельбрус — найвища гора на Боковому хребті Великого Кавказу, що являє собою згаслий вулкан з двома конусоподібними вершинами заввишки 5642 м (західна вершина) та 5621 м (східна вершина). Вкритий льодовиками.
5 Ной — за біблійною легендою, "праведник", який був врятований богом під час "всесвітнього потопу" разом із своєю сім'єю. Через синів Сіма, Хама і Яфета став родоначальником людських рас
6 Батько його в суботники пішов.— Мається на увазі християнська протестантська секта (адвентисти сьомого дня), яка проповідує "друге пришестя Христа на землю", близький "кінець світу". Назва походить від того, що сьомим, сзятковим днем тижня члени цієї секти визнають суботу. В Росії та на Україні адвентисти з'явилися у 80-х роках XIX ст.
7 Барокковий собор — основний стильовий напрям у європейському мистецтві кінця XVI— середини XVIII ст. Для барокко характерні контрастність, урочистість, динамізм композиції, декоративна пишнота. В архітектурі це проявилося у примхливих, складних, часто криволінійних формах, перевантаженні скульптурними оздобами.
' Саксаганський (Тобілевич) Панас Карпович (1859—1940) — український актор і режисер, театральний діяч дореволюційного і радянського театру.
Повторилася історія Іосифа Прекрасного із жінкою Потіфара — Історія про те,. як дружина Потіфара — начальника тілохранителів єгипетського фараона, намагалася спокусити Иосифа Прекрасного. Він був проданий Потіфару й за вірну службу став його улюбленцем, котрому довірялося управління домом та господарством. Дружину Потіфара привабила краса Иосифа. Не домігшись взаємності, вона зірвала з нього одежу, щоб звинуватити у зазіханні на її цноти. Потіфар кинув Иосифа до в'язниці. Але звідти він щасливо вийшов завдяки своїй неймовірній здатності викликати доброзичливе ставлення всіх, у чиї руки потрапляв.
10 Піддубний Іван Максимович (1871—1949) — український радян— ський спортсмен, професійний борець. Виступав на цирковій арені як атлет— гирьсвик та борець. Здобув світове ім'я "чемпіона чемпіонів", "російського богатиря".
11 Року 1904 Феськова частина вирушила на Дале— кий Схід воювати японц я.— Йдеться про події російсько-японської війни 1904—1905 рр., яка мала загарбницький характер й велася імперіа— лістичними державами за поділ Китаю і Кореї.
12 Мукден — одна з назв міста Шеньяна (Китай). 1905 р. тут відбулася найбільша битва між російськими і японськими військами під час війни 1904—1905 рр. Російська армія у Мукденському бою зазнала величезних втрат. Результат війни позначився на користь Японії.
13 С е н ч а — село, центр Сенчанської сільської Ради Лохвицького району Полтавської області Розташована на правому березі річки Сули.
14 К о да к — фортеця, споруджена 1635 р. польсько-шляхетським уря— дом на правому березі Дніпра. її засновано з метою ізоляції Запоріжжя від України, куди переправлялися через Кодацький поріг селяни-втікачі. В 1711 р. була знищена, згодом — відновлена як слобода Кодак. Нині перебуває у складі міста Дніпропетровська.
15 Дике Поле — населений пункт Полтавської області.
16 Геркулес — латинська форма імені героя давньогрецької міфології Геракла — сина бога Зевса й дружини фіванського царя Алкмени. Здійснив дванадцять подвигів. Ім'я стало символом надзвичайної фізичної сили, мужності, працьовитості.