Всі легенди про початок, себто про створення Всесвіту у різних народів — і зниклих з лиця землі (як хоча б уже згадувані тут вавілоняни, шумери та інші), і нині сущі сходяться в одному (наче ці легенди й передання, міфи і сказання походять із якогось одного спільного джерела): спочатку не було нічого. Ні неба, ні землі, ні світла — НІЧОГО. (Це так, то звідки прадавні про це знали?) Але Бог уже був (у різних народів у нього різні імена, але суть його однакова) і Бог створив усе. З НІЧОГО.
За теорією Великого Вибуху теж на початку не було НІЧОГО, і з НІЧОГО було створено все. А що коли все створив таки Бог (Верховий Творець і Конструктор всього) — це не суперечить теорії Великого Вибуху. Навпаки, воно пояснює те, що досі неможливо пояснити.
"Питання про створення світу належить до числа таких питань, якими цікавилась людина за всіх часів і на всіх рівнях культури… Ось чому і цикл українських легенд відкривається саме легендами про світобудову. В основу їх без сумніву покладено загальноарійський міф, що знайшов собі ясне відлуння навіть у космогонічних переказах американських індійців чипеваї; але на українському ґрунті він переплівся і з буддійськими, і з магометанськими поглядами і особливо з апокрифічними легендами, що перейшли до нас з Візантії і через Візантію" — Г. Булашев.
За українськими міфами все сталося коли "одного разу не було ще на світі ні землі, нічого, а була сама тільки вода". І "ходив Бог по тій воді…" Ось тоді Бог створив небо, землю, людей, весь світ…
У прадавньому Шумері чи не найголовнішим богом був Енлінь. У гімні говориться, що Енлінь "добрий пастор Всесвіту. Пастух, відає усім життям". А ще він "як веселка, що обіймає небо", як "хмара, що плине в піднебессі", "князь небес тільки він", його мова — священна. "Те, що з уст його — дано непорушно, що присудив він — дано навічно".
Як виявляє свою силу могутній бог? Як реалізує свої задуми?
Слово твоє небесам — опора,
Слово твоє землі — обнова!
Небесам опора, небесам підтримка,
Землі — обнова непорушна!
До небес наближується, воно родюче:
Ллє дощем з небес достаток!
До землі наближається,
Воно плодоносністю:
Плоди землі ростуть у достатку!
Слово твоє! Плоди — воно. Слово твоє.
Зерно — воно!
Слово твоє — повновидий потік,
Життя всіх піднебесних країв.
Божественне слово Енліня — запорука порядку в світобудові, це енергія, це, власне, інформація присутня повсюди, одна з основ буття.
І в основі творення світу теж Слово.
І в основі його життя — теж Слово-бог.
Як тут не згадати християнське віровчення (пізніше за релігію шумерів
на тисячоліття) за яким — пригадуєте Євангеліє від Івана, — "спочатку було Слово, і Слово було у Бога, і слово було Бог".
Так ми підходимо до іншої важливої теорії про те, що Всесвіт і все, що в ньому, створене Богом.
Ассиро-вавилонське сказання про створення світу за традицією називається "Енума еліш", що означає "Коли вгорі…"
Так ось:
Коли вгорі неназване небо,
А суходіл внизу був безіменним…
Так ассирійці та вавілоняни уявляли початок світу, коли не було ще нічого, адже коли небо і суходіл не були названі, то вони реально і не існували. Світ тоді являв собою первісний хаос із якого за допомогою бога мав народитися світ матеріальний.
За Біблією до створення світу земля була порожня і тьма була над безоднею, і "Дух Божий — носився над водою". (Взагалі, в Біблії словом "земля" був означений деякий абстрактний простір).
Відомий факт: якщо зібрати міфи і легенди різних племен і народів (чи бодай їхні фрагменти, що вціліли) про різних богів і божеств, то кількість їх перевалить за тисячу!
І це лише ті божества, що збереглися в пам’яті від забуття й пітьми історії, тоді ж як насправді їх вочевидь було значно і значно більше, адже з далеких первісних часів люди свою уяву про світ і себе в ньому втілювали в образи богів та героїв.
Правда, деякі племена, наприклад, корінні племена Сибіру, не мали богів, а поклонялися духам предків, шанували тотемних тварин. Але в переважної більшості таки були боги і вони вирішували все.
Гавриїл Державін, російський поет:
Дух всюди сущий і єдиний
Кому немає місця і причин,
Кого ніхто збагнуть не може,
Хто все наповнює собою,
Великий, він творить і зберігає,
Кого ми називаєм: Бог.
Але ще раніше — на три тисячі з чимось років, — єгипетський фараон Ехнатон писав у гімні сонячному богові Атону:
Ніхто з богів не знає його справжнього виду,
Його образ не переданий на письмі…
Він потаємний, щоб була пізнана його сила,
Він великий, щоб бути проповіданим,
Він могутній, щоб бути пізнаним…
Сьогодні великими богами людства в історії визнано сто (починаючи з первісних часів, звідтоді, як 40 тисячоліть тому на Землі утвердився Хомо сапієнс, людина розумна, кроманьйонська людина, до чийого виду чи підвиду належимо й ми. Можливо, боги були і в попередників кроманьйонців, неандертальців, але це науці невідомо). З часів Великого бога полювання і першої Великої богині-праматері. Їхніх імен не збереглося, хоча, очевидно, їх було декілька — в кожного племені своє найменування божества, як і в кожного народу своє уявлення про богів і свої в них індивідуальні риси, але вже в пізніші часи було запроваджено табу на згадування справжнього імені Бога. Воно вважалося священним і таємним, а заповіт не згадувати ім’я Бога всує існував майже у всіх племен і народів, починаючи з доісторичних часів — існує він і в наші дні.
Отож, нині відомо сто великих богів. (А втім, число сто тут явно умовне, їх може виявитися як менше, так і більше за названу цифру).
Із них у Давньому Єгипті — 13, в Дворіччі (Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилон) — 7, в Індії — 15, в Ірані — 6, Китаї — 9, Японії — 3, в Америці (майя, інки, ацтеки) — 7, Центральній та Південній Африці — 3, в Угаріті, Фінікії — 3, в Греції та Римі, — 17, в Давній Німеччині, Скандинавії, Ісландії — 7, на Русі — 7 богів.
Це — політеїзм. Багатобожжя. Всі боги так чи інак пов’язані з традиціями, культурою своїх народів — чи з природою тих місць, де вони існували, чи існують і нині. (На планеті Земля не було жодного народу, які б не вірили в існування надприродних сил і не створювали б собі богів та божеств — це красномовний факт!).