Гамм. Не треба.
Клов зупиняється.
Я тобі видаватиму одне печиво на цілий день. (Пауза). Півтора печива. (Пауза). А чому ти не йдеш від мене?
Клов. А чому ти мене тримаєш?
Гамм. Бо більше в мене нікого немає.
Клов. А мені більше нікуди йти. .
Пауза.
Гамм. Але ж ти мене залишаєш. Клов. Намагаюся. Гамм. Ти мене не любиш. Клов. Не люблю. Гамм. А колись любив. Клов. Колись!
Гамм. Ти занадто страждав через мене. (Пауза). Так? К л о в. Не в тому річ.
Гамм (обурено). Ти недостатньо страждав через мене? Клов. Так.
Г а м м (з полегкістю). Отакої! (Пауза. Холодно). Що ж, перепрошую. (Пауза. Голосніше). Я кажу, перепрошую. Клов. Я чую. (Пауза). Знову кров виділялася? Гамм. Менше. (Пауза). А чи не час мені приймати гамівні ліки?
К л о в. Ні.
Пауза.
Гамм. Як твої очі? К л о в. Погано. Гамм. А ноги? К л о в. Погано.
Гамм. Але ж рухатися ти можеш? К л о в. Можу.
Гамм (зле). Так рухайся ж!
Клов іде в глиб кону, до стіни, упирається в неї руками й лобом.
Де ТИ €?
К лчо в. Тут я.
Г а мм. Вертайся!
Клов вертається, стає позад фотеля.
Де ТИ €?
Клов. Тут я.
Гамм. Чому ти не вб'єш мене? Клов. Я не вмію відмикати комірчину.
Пауза.
Гамм. Піди принеси мені два колеса від велосипеда. Клов. Нема більше велосипедних коліс. Гамм. А що ти зробив зі своїм велосипедом? Клов. Я ніколи не мав велосипеда. Гамм. Не може бути.
Клов. Коли ще водилися велосипеди, я плакав, ридав, так хотів його мати. Я валявся у тебе в ногах. Ти ж мене гнав у три шиї. Тепер уже й велосипедів немає.
Гамм. А як же твої обходи? Коли ти доглядаєш моїх старців. Невже завжди пішки?
Клов. Інколи верхи.
Кришка одного з баків піднімається, і звідти з'являється рука Harra, яка хапається за край. Потім виникає голова у нічному ковпаку. Надзвичайно біле обличчя. Н а г г позіхає, відтак слухає.
То я піду, дуже роботи багато. Гамм. На кухню? Клов. Так.
Гамм. Там, зовні—смерть. (Пауза). Добре, йди собі. Клов виходить. Пауза.
А ми продовжимо. Н а г г. Кашки хочу! Гамм. Клятий прародич! Harr, Кашки хочу!
Гамм. Ну що нині за старигани пішли! Ото б тільки жерти т^ жерти їм! (Свистить). і
З'являється Клов. Зупиняється позад фотеля.
Ти ба! А я думав, ти вже залишив мене. Клов. Поки що ні, поки що ні. Н а г г. Кашки хочу! Гамм. Дай йому каші. Клов. Каші більше немає.
Гамм (до Harra). Каші більше немає. Все, далі без каші обійдешся.
Н а г г. Хочу ще кашки! Гамм. Дай йому печиво.
Клов виходить.
Клятий розпусник! Як там твої кукси? Н а г г. А що тобі до моїх кукс?
Заходить Клов, у руці у нього — печиво.
К л о в. А от і я, з печивом. (Дає печиво Harry, який нюхає його й обмацує).
Н а г г (скиглить). Що це таке?
Клов. То є печиво звичайне.
Н а г г (так само). Воно тверде! Я не можу!
Гамм. Заткни його!
Клов пхає Harra на дно бака, опускає кришку.
Клов (повертається на своє місце позад фотеля). О, якби старість знала!
Гамм. Сядь на нього зверху. Клов. Я не можу сісти. Гамм. Вірно. А я не можу встати. Клов. Отаке.
Гамм. Кожен на чомусь спеціалізується. (Пауза). Ніхто нам не дзвонив? (Пауза). І ніхто не сміється?
Клов (трохи подумавши). Щось не смішно мені. Гамм (трохи подумавши). Мені теж. (Пауза). Клов. Клов. Так.
Гамм. Природа забула про нас.
Клов. Природи більше немає.
Гамм. Немає природи! Це ти вже занадто.
Клов. Поблизу.
Гамм. Але ж ми дихаємо, ми міняємося! В нас випадає волосся, зуби! Ми втрачаємо свіжість! Ідеали!
Клов. Значить, вона не забула про нас.
Гамм. Але ж ти кажеш, що природи більше немає.
Клов (журливо). Ніхто ще ніколи в світі не мислив так покручено, як оце ми.
Гамм. Як уміємо, так і чинимо.
Клов. Оце й погано.
Пауза.
Гамм. То ти гадаєш, що ми вже дещо знаємо? Клов. Чого ми тільки не знаємо.
Пауза.
Гамм. Не все одразу. (Пауза). А чи не час там мені вже ліки приймати?
Клов. Hr. (Пауза). Я піду. Маю дещо зробити. Гамм. На кухні? Клов. Так.
Гамм. Що саме, цікаво знати. Клов. Я дивлюся на стіну.
Гамм. На стіну! І що ж ти там побачив, на своїй стіні? Мене, такел, упарсїн? Чи голі тіла?
Клов. Я бачу, як згасає моє світло.
Гамм. Його світло! Ви чуєте? А тут воно що, не може згаснути, твоє світло? Подивися краще на мене й скажи мені, що нового сталося з твоїм світлом.
Пауза.
Клов. Навіщо ти так зі мною розмовляєш?
Пауза.
Гамм (холодно). Пробач. (Пауза. Голосніше). Я сказав: пробач. Клов. Я чую.
Пауза. Кришка бака піднімається. Звідти вистромлюється рука Harra, яка хапається за край бака. Потім виникає голова. В руці у Harra — печиво. Н а г г дослухається.
Гамм. Зерно твоє зійшло? Клов. Ні.
Гамм. Може, слід було посапати довкола і подивитися, чи не проросло воно?
Клов. Не проросло.
Г а м м. А чи не зарано ще?
Клов. Якби воно мусило прорости, то давно б уже проросло. (Зривається на крик). Ніколи воно не проросте.
Пауза.
Гамм. Так, веселого мало. (Пауза). Але ж так завжди воно наприкінці дня, правда, Клов? Клов. Завжди.
Гамм. Кожен день так кінчається, хіба ж ні, Клов? Клов. Начебто.
Пауза.
Гамм (занепокоєно). Але ж що відбувається, що відбувається?
Клов. Щось, певно, рухається своїм курсом.
Пауза.
Гамм. Добре, йди собі. (Відкидається на спинку фотеля, сидить нерухомо).
Клов теж не рухається, раптом голосно зітхає.
(Гамм випростовуеться). Я, здається, наказав тобі йти.
Клов. Я стараюся. (Йде до дверей, зупиняється). Із самого народження.
Гамм. А ми продовжимо. (Відкидається на спинку фотеля, сидить нерухомо).
Нагг стукає по кришці другого бака. Пауза. Він б'є ще дужче. Кришка піднімається, вистромлюється рука Н е л л, яка хапається за край бака, потім виникає голова у мереживному очіпку. Надзвичайно біле обличчя.
Н ел л. Що таке, мій голубе? (Пауза). Бажання прокинулося?
Нагг. Ти спала?
Н е л л. Та де!
Нагг. Поцілуй мене.
Н е л л. Ми не зможемо.
Нагг. Треба спробувати.
їхні голови тягнуться одна до одної, але не дотягуються і вертаються кожна на
своє місце.
Н е л л. На біса щодня ламати цю комедію?
Пауза.
Нагг. В мене зуб випав.
Н е л л. Коли?
Нагг. Вчора він ще був.
Н е л л (замріяно). Гай-гай, учора!
Повільно, наче долаючи опір, обертаються одне до одного.
Нагг. Ти мене бачиш?
Н е л л. Ледь-ледь. А ти?
Нагг. Що саме?
Н е л л. Бачиш мене?
Нагг. Ледь-ледь.
Н е л л. Тим краще, тим краще.