— Узагалі-то одяг хвилює мене надзвичайно мало, але в таких випадках, як цей, коли я у всіх на виду і коли потрібно зробити приємність Вестонам, — бо вони, не сумніваюся, дають цей бал в основному на мою честь, — не хотілося б виглядати гірше за інших. Між іншим, крім мене, мало хто в цьому залі має на собі перлини. Я так розумію, що Френк Черчілль — прекрасний танцюрист. Подивимося, чи підійдемо ми одне одному як партнери. Френк Черчілль — прегарний молодик. Він мені дуже подобається.
У цю хвилину Френк почав говорити так жваво, що Емма майже не сумнівалася: він почув похвали на свою адресу й більше їх чути не бажає; тож на деякий час голоси двох молодих дам потонули в шумі, аж доки чергове припинення розмови не дало змогу знову виразно почути голос місіс Елтон. До них якраз приєднався містер Елтон, і його дружина вигукнула:
— Ага, так ти, нарешті, знайшов нас у нашому усамітненні? А я саме казала Джейн, що тобі вже пора було поцікавитися, де ми є.
— Джейн! — повторив Френк Черчілль зі здивованим і незадоволеним виглядом. — Що за фамільярність така! Але ж міс Ферфакс, здається, не має нічого проти.
— Як вам подобається місіс Елтон? — пошепки спитала його Емма.
— Ніяк.
— Ви невдячний.
— Невдячний?! Що ви маєте на увазі? — Потім він змінив сердиту міну на посмішку: — Ні, не треба. Не кажіть мені, що ви мали на увазі. А де мій батько? І коли ж ми, нарешті, почнемо танцювати?
Емма ніяк не могла зрозуміти його поведінку; настрій у нього був якийсь дивний. Він відійшов, аби знайти свого батька, але швидко повернувся з Вестонами. Він застав їх у стані легкого збентеження, причину якого вони збиралися пояснити Еммі. Місіс Вестон тільки-но збагнула, що право відкрити бал мусить бути надане місіс Елтон і що місіс Елтон саме на це й очікує, а це йде врозріз із їхнім бажанням надати таке почесне право Еммі. Цю неприємну новину Емма сприйняла стоїчно.
— А де ми візьмемо для неї підходящого партнера? — запитав містер Вестон. — Вона ж думатиме, що Френку слід запросити її.
Френк негайно звернувся до Емми, щоб та підтвердила свою попередню обіцянку, і похвалився, що його вже заангажовано, а батько його всім своїм виглядом демонстрував своє цілковите схвалення такої поведінки. А потім виявилося, що місіс Вестон хотіла, аби з місіс Елтон танцював саме він, і вони саме в цьому збиралися його переконати, що їм удалося зробити досить швидко. Містер Вестон і місіс Елтон мали бути першими, а за ними — містер Френк Черчілль і міс Вудхаус. Емма мусила змиритись і стояти другою за місіс Елтон, хоча вона завжди вважала, що цей бал був улаштований спеціально для неї. І як тут їй було не задуматися про заміжжя!
Наразі місіс Елтон безперечно перемогла в тому, що марнославство її отримало цілковите задоволення, бо хоча вона і мала намір розпочати бал з Френком Черчіллем, від цієї переміни вона нічого не втратила. Могло бути, що містер Вестон виявиться кращим партнером, ніж його син. Емма ж, незважаючи на цю несподівану неприємність, щасливо усміхалася, радісно спостерігаючи за утворенням довгенької низки пар, і наперед тішачись тими численними годинами небачених веселощів, що чекали на неї. Найбільше її турбувало те, що містер Найтлі не збирався танцювати. Він стояв серед глядачів, хоча негоже йому було так чинити — він мусив танцювати, а не ставити себе в один ряд з одруженими чоловіками, батьками і гравцями у віст, котрі тільки робили вигляд, що цікавляться танцями, а самі чекали, доки набереться необхідна для партії кількість гравців. А він же такий моложавий! Ніде б він не контрастував так разюче з оточуючими, ніж там, де стояв. Емма відчувала, що його висока, струнка і підтягнута фігура, що вивищувалася серед незграбних форм і похилих плечей літніх людей, неминуче притягувала численні погляди; а, крім її партнера, серед цілої низки молодих людей не було жодного, хто міг би з ним зрівнятися. Він наблизився на декілька кроків, і цих декількох кроків було достатньо, щоб уявити, з якою витонченою шляхетністю, з якою граціозністю він мусив танцювати, якби тільки захотів. Щоразу, коли вона ловила його погляд, він силувано посміхався, але загалом вигляд у нього був невеселий і задумливий. Їй хотілося, щоб йому більше подобалось оточення, більше подобався Френк Черчілль. Їй здавалося, що він часто за нею спостерігає. Емма не тішила себе думкою, що містер Найтлі замислився саме над тим, добре чи погано вона танцює; але якщо він засуджував її поведінку, то це її не лякало. Між нею та її партнером нічого, крім флірту, не було. Вони більше скидалися на веселих, добрих приятелів, аніж на закоханих. Те, що Френк Черчілль уже думав про неї менше, ніж раніше, сумнівів не викликало.
Бал проходив просто прекрасно. Турботи і безустанні клопоти місіс Вестон не пропали надаремне. Усі виглядали щасливими; і висновок про пречудовий бал, до якого зазвичай приходять під його кінець, було зроблено ще тоді, коли він тільки-но почався. Цей бал не був багатшим на якісь важливі, варті особливої згадки події, ніж зазвичай бувають бали. Однак одну з них Емма все ж таки підмітила. Через два танці мала початися вечеря, а в Гаррієт не було партнера — вона лишалася єдиною незайнятою дівчиною, що сиділа і не танцювала; а досі пари підбиралися таким чином, що важко було уявити, як можна було розбити хоча б одну з них. Але трохи згодом така думка в Емми все ж таки з'явилася, коли вона побачила, як містер Елтон почав наближатися до них неквапливою і невимушеною ходою. Він не запросив би Гаррієт танцювати, якби цього можна було уникнути, — щодо цього вона була певною; і тому очікувала, що він кожної миті може шаснути у картярську кімнату.
Однак втеча не входила до його планів. Він забрів у ту частину кімнати, де сиділи глядачі, заговорив до когось із них, а потім почав походжати попереду, наче хизуючись своєю незаангажованістю і своєю рішучістю її зберегти. Він навіть декілька разів підходив дуже близько до міс Сміт або розмовляв з тими, хто перебував поруч із нею. Емма все це бачила. Новий танець іще не почався; вона якраз пробиралася вперед, завдяки чому мала час озирнутись і, трохи повернувши голову, змогла побачити все, що відбувалося. Коли Емма дійшла до середини низки танцюючих, уся група глядачів лишилася якраз позаду неї, але містер Елтон був так близько, що вона чула кожні півслова діалогу, який відбувався саме тоді між ним і місіс Вестон; а крім того Емма помітила, що його дружина, котра стояла відразу перед нею, не тільки прислухається, а ще й заохочує його промовистими поглядами. Добросерда і лагідна місіс Вестон полишила своє місце, підійшла до нього й запитала: "А ви що, не танцюєте, містере Елтон?"