Жінка, розмотуючи порося, відповідає:
— Воістину, Степане! Зараз, зараз! Заплуталось, шельмине порося! І яйця потовклись! Казала тобі, не гони так, бо потовчемо! А тебе чорти гнали! Воістину воскрес!
— Та викинь к лихій годині потовчені! Давай швидше! Потім хреститесь:
— Послав господь святий празничок!
Одну чарку, другу чарку, третю, четверту… І за кожною чаркою:
— Христос воскрес!
— Воістину!..
— Христос воскрес!
— Воістину!..
Бачите… Значить, це не брехня, що Ісус Христос воскрес із мертвих…
І кожний з вас, хто глибоко вірить у воскресіння Христове, щороку після великодня прокидається на четвертий день, хрипким голосом звертається до жінки:
— Палазю, дай сирівцю!
А видувши півцеберки сирівцю, каже:
— Ххуу! Ніби з мертвих воскрес!
Так що це не брехня!
Коліть, ріжте, бийте, гоніть, пийте й їжте, раз ви людина релігійна!
СЕЛЯНСЬКА ВИГРАШНА ПОЗИКА
Здається, просто: взяв і купив. І все! Так ні… Коли кажуть:
— Купуйте! Обов'язково:
— А на лиху вона мені годину?
— Та вигідно. Сьогодні заплатив дев'яносто дві копійки за рубльову облігацію, подержав місяць чи там скільки — вона вже карбованець коштує. Та відсоток на неї йде. То гроші так собі лежать, а то лежать у тих облігаціях і пухнуть. Поклав карбованця, а за рік його тобі на п'ять відсотків роздуло. А там, дивись, щастя: виграв.
— Чорта пухлого виграєш!
— Та не чорта пухлого, а гроші. Чортів пухлих Наркомфін у тираж не пускає, а пускає таки справжні гроші. Отітаки червінці, що тепер за ними чухаєтесь та головою мотаєте:
— І де їх і набраться, отихо червінців?!
— Та якби ж виграв.
— Так треба ж облігацію купить, може ж, виграєте…
— Так отож якби знаття, що виграєш, може б, і купив.
Ну, переконали вас, що позика таки штука вигідна, і ви її купили.
Що ж далі?
От що. Не чухайтесь:
— От, мовляв, дурний! От дурний! Законопатив гроші.
Не чухайтесь, кажу, бо можна в жилетці дірку прочухати — прямо шкода…
Немабо чого чухатись: це ж вам не церковна рада прислала повістку на п'ять пудів на попа з кожного православного носа платити.
Грошей ви не законопатили, а лежать ваші гроші в облігаціях, а на ці гроші проценти ростуть.
А першого вересня найнезаможніший незаможник Одинець машину крутитиме в Харкові — і комусь із вас, хто позику купив, за карбованця тисячу карбованців викрутить…
Тоді хай уже чухається той, хто не купив… Тоді можна, бо свербітиме з досади там навіть, де ніколи не свербіло…
Тоді кличте всю сім'ю, всіх родичів, всіх кумів, бо самі тої досади не вичухаєте…
Ну, а виграли ви, приміром.
Що тоді?
Перше — випить…
Друге — випить…
Третє — випить…
І вже як душа не приймає, вже коли кума підносить лампадку, а ви головою крутите й чмихаєте: "Ннє! Не пойдьоть! Вернеть!" — тоді у кооператив і всім на спідниці, на керсетки; дві макітри, три підситки, ушивальник, чоботи, черевики, Ванькові коника, що свистить, і десять хунтів "брусиків"…
Ще гроші зостануться, бо їх чимало…
Приїздите додому — і зразу випить.
Потім — ще випить…
І так аж до "побідного кінця".
Боже вас борони, купити жатку, сіялку, плуга, букера й виписати газету… На чорта вона вам?!
ВИБОРИ НА СЕЛІ
На селі, само собою розуміється, не так, як у місті. На селі й умови для роботи інші, й інтереси виборців інші, отже, й вибирати слід підходящих для тих умов людей.
Голова сільської Ради, голова райвиконкому, члени ради, члени виконкому — від них усе! Путні вони — путнє й життя, злі вони — й життя таке…
Кожне село хай не квапиться, а добре обміркує, кого йому собі на голову вибрати, щоб потім не червоніти перед іншими селянами. Щоб можна було ще й сусідів подратувати:
— Хіба у вас голова? От у нас — дааа! А чим похвастаєтесь? Чим похвалитесь? Ось чим.
Виберіть такого голову, що самогон хилить, як воду… Просто зпід куба кухоль перекине й не скривиться… Оце голова!
Тоді можна перед сусідами руки в боки й задаватися:
— Що у вас?! От у нас! Хай ваш так вихилить, як наш!.. Друге. Вибирайте голову ласкавого та доброго. Щоб за родичів не забував. Щоб рідня його була не забута та влаштована…
Щоб, приміром, млин там чи садок ув оренду здати, так щоб здати братові чи тестеві, чи діверові…. Тоді всі казатимуть:
— От у Ясиновому (чи де там) голова… хороший чоловік… Про родичів не забуває… Побожому живе. Прийдеш до його, зпід поли курку там чи качку, — справа й полагоджена…
А то виберете такого, що ти до нього тиць, а він зразу:
— Не можна цього. Закон не дозволяє! З такою головою дуже незручно.
Треба такого голову, щоб до нього можна завжди було:
— Господин присідатель! А в мене ж оце ряба та таких дев'ятеро поросяток привела, як огірочки!
А "присідатель":
— Оце друге діло! Давай заяву! І зразу на заяві резолюцію:
"Раздрішить, бо потому што хоч він і голова церковного совіту, а незаможник і млин содержить, і три пари волів та чотири пастухи, так усьо єто в його колектив, а не індивідуальной вон хазяїн…"
Все це добре знають бувші старшини, старости та стражники — їх і вибирайте…
Батюшку виберіть, як людину освічену, спеціально для боротьби з посухою.
Учителя, коли він закона божого дітей не вчить та коли розказує, що грім — то електрика, й понавчає дітей революційних пісень, до Ради не пускайте. То інтелігент!
На голову райвиконкому треба людину серйозну, ділову й сувору… Щоб у нього завжди було на дверях прибито:
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ РИКУ
Без доклада не входить
Придивляйтесь, щоб кандидат на голову того "рику" завжди ходив у галіфе, в кубанці й обов'язково з "кольтом" через плече…
Як на селі з жінками бути? Двадцять п'ять відсотків їх до Рад треба вибрати…
Вибирайте молодих та вродливих. Не дивіться на те, чи цікавиться жінка всілякими справами громадськими… То не цікаві жінки…
Виберете молоду, чорноброву вдову, що й на "змієвикові" розуміється, й поспівати, й пританцювати вміє.
Секретаря такого знайдіть, щоб на гармонію добре грав… Отоді будуть засідання. Отоді буде Рада!
Голова. Слово належить членові Ради Наталці Івановні! Член Ради. Якої вам, Іване Кіндратовичу? Голова. Якої знаєш… Член Ради:
По опеньки ходила! Цитьте! Коцюбеньку згубила! Цитьте! Ой цитьте, та мовчіте, Та нікому не кажіте! Цитьте!!!
Це можна назвати: "Засіданіє по вопросу об отхожих населенія промислах, а іменно — хождєнія по гриби в лес". Так і "по кожному вопросу" знайти можна… "Не Рада буде, а радість.