— Хлоя!.. Хлоя!.. Рятуйте!!! — несамовито вигукнув ДІД" пориваючись встати. Та фельдшер не дав йому цього зробити.
Сайко пручався, немов божевільний, а коли переконався, що не вирватись йому і не врятувати вже Хлої, заплакав^ закриваючи обличчя своє знівеченими зашкарублими руками...
У світлі ранку димілися рештки свининця, люди розійшлися, а дід Сайко нерухомо сидів на пеньку, схопивши голову в руки.
— Не сумуйте, діду, я визнаю, що ви виграли... Приходьте завтра за грішми...— почув дід Сайко і, обернувшись, побачив зоотехніка.
Дідові очі голками пронизали його, і голосом, хрипким од нервового зворушення, Сайко відказав твердо і холодно:
— Не тра мені ваших грошей...