Дума про братів Неазовських

Сторінка 5 з 5

Костенко Ліна

(Все поринає в пітьму).

Другий програміст
(в суцільній темряві лиш голос)
Трансформатор перегорів. Порушена когерентність.
Узгоджене протікання в часі кількох процесів
не допускав різкої зміни фаз.

Перший програміст
Але нічого. Стеж за індикатором. Увага! Тиша.
Натискаю. Є!
І знову з пітьми проявився віз. На ньому троє,
вв'язані, закуті.

Павлюк — обличчя звернуте до неба.
Томиленко — утупившися в землю. Сахно Черняк,
той навіть і дрімав, похитуючись звично на вибоях.
Сахно Черняк (ні з того і ні з сього)
Тьху,гидомире!
Томиленко
Ти чого?

Сахно Черняк
Сказитись!
Приснивсь Іуда. Ходить, придивляється,
кого б поцілувать, щоб не сахнувся.
Я ж, каже, зрадив тільки раз, однісінький, —
і щоб ото буть проклятим навіки?!
Людської ласки хочу. Одроблю.
Та цмок мене отут десь коло вуха.
Тьху, гидомире! Як жалом лизнув.

Павлюк
Таке і на печі не приверзеться.

(На місці їде віз. Поблимують на пульті
сигнальні індикатори. Табло).

Томиленко
Диви, на землю скільки птиці впало.
Така холодна провесінь. З полів
сніг не зійшов. А вчора накрапало.
Саме окидь на журавлів.
Оце ж летять іздалеку ключами.
Ти чув учора, як вони кричали?
Ой, скільки ж їх, обмерзлих журавлів!

Сахно Черняк
А я колись такого одігрів.

(Ногою б'є об ногу і, вибиваючи зубами третяка,
наспівує).

"Ой, ту-дду-ду-ду!
Як я буд-ду
Дівчину любити!.."

Перший програміст
Звичайна інтерференція при збуренні когерентних
хвиль. Заклади програму в комп'ютер, хай створить
думу про Сахна Черняка.
Роблять якісь записи, підрахунки, закладають
в комп'ютер. У комп'ютері щось гарчить, кашляє,
чутно камертональний звук настроюваного апарата.
Сахно Черняк дивиться на цих людей, вони
на нього,— і так вони розминаються у віках.

Павлюк (люто кричить)
Негайно злазь! Кажу тобі, негайно!
Ну, хай вже ми. А ти куди, а ти?!
Ніхто про тебе й словом не згадає,
ані в піснях про тебе заридає!
(Руками задубілими в кайданах напружився і все-таки
зіпхнув).

Сахно Черняк спіткнувся, доганяє...
Мигтять на пульті електронні зорі.
З комп'ютера чутно якесь потріскування.
Крізь технічні шуми і потік інформації проривається
трагічний речитатив думи:
"Із города Боровиці (Черкаська область) то не тумани
великі вставали,
То Павлюка (гетьман нереєстрового козацтва)
із Томиленком (початок XVII століття)
уночі безоружних ізв'язали...
Два брати кінних, а третій піший-пішаниця,
За кінними братами поспішає,
За стременечка хватає..."

Сахно Черняк, задихаючись, біжить па місці,
спотикається об крижані вибої дороги. Йому тим тяжче,
що руки скручені за спиною.

Сахно Черняк
(кричить навздогін Павлюку і Томиленку)
Я все одно вас дожену... Це ж вам не у степу верхи...
Так той же тих... за стремена хапав...
А мені вас що... за кайдани хапати?..
Що ж ви мене... покинули... як обмерзлого журавля
на дорозі...
Мені ж там... з вами... тепліше...

Повз нього пролітають стовпи високовольтної
мережі — як скелети зачаклованих лицарів.