Диво-день (збірка)

Сторінка 3 з 3

Кирпа Галина

Гарно на галявині ведеться
і поважній тітоньці Суниці.
В неї тих гостей не вибуває —
кожне йде на неї подивиться.

Мабуть, гарно Коникам Зеленим
через дядька й тітоньку стрибати,
а тоді у тиші надвечірній
ще й любесенько повальсувати.

Мабуть, гарно пташечці Зозульці,
що вона не жайвір і не сокіл,
що оцій галяві Мухоморській
накувала безкінечних років!

ЧОГО Я ДРУГУ НЕ СКАЗАВ?

Чого я другу не сказав
про золоті піски?
Ми подалися б з ним на став
шукать собі казки.

І, мабуть, друг ніде не чув,
що є на світі кит,
який уже в бувальцях був
й навчився говорить.

Чого я другу не сказав
про вітер в димарі?
То він би теж ране-енько встав,
ще, може, й до зорі.

За вітром би в димар шугнув
точнісінько, як я,
коли не втерплю і засну
отак от, навмання.

Та знаю я, що друг і сам
мандрує залюбки.
Нехай колись розкаже вам
неписані казки.