Надівши перший раз ЦПК, Буревій, як завжди, зосередився. Згідно з домовленістю, він послав думку в простір, спрямувавши її до вершини сусідньої гори. Там ждали асистенти Багряна — контрольний пункт Інсти-туту.
Космонавт відчув, що він уже не в експериментальній камері, повністю ізольованій від світу. Він миттю вийшов свідомістю з стін Інституту, майнув над озером, над лісом. У грудях солодко похололо, Буревію здало-ся, що його свідомість охопила собою незміряні простори. Йому уявилось, що він може помчати куди завгодно — в Безмежжя, настільки колосальні сили відчулися в потенції думки. Але завдання є завдання.
Він метнув себе незначним вольовим зусиллям до вказаної гори. Зупинився біля намету асистентів. Вони побачили його, радісно привітали. На нього націлились кілька об’єктивів, весело засяяли вічка автоматів, ре-єструючи появу "психодвійника". Але найдивніше було Буревію. Він розумом знав, що лежить в експериментальній камері Інституту, а разом з тим почуття наочно стверджували, що він, Буревій, також знаходиться на горі, біля своїх товаришів.
Враження було неймовірне. Але факт, уявлений свідомістю, був стверджений багатьма бездоганними свідками — квантовими та електронними автоматами.
Інститут тріумфував. Тепер парапсихологи одержали ще одного сильного працівника. Багрян готувався впритул підійти до заповітних дослідів — до вивчення Космосу, щоб ствердити свою мрію і відкрити новий шлях польотів між зірками. І, звичайно, "покласти на лопатки" прихильників квантових кораблів у завоюванні простору.
Ще кілька пробних польотів. А потім — ривок на Місяць.
Буревій згадує комічні перипетії, зв’язані з тим експериментом. Він в одну мить подолав простір між Зе-млею і Місяцем. Консервативна земна свідомість, для якої цей політ здавався кощунством, порушенням всіх законів фізичного світу, замовкла вражена, приголомшена. Тільки серце співало урочисту пісню перемоги над простором. Серце ставало господарем світу, братом далеким зіркам, галактикам…
Тільки що Земля була внизу, вона здавалася грандіозною кулею, оповитою зеленкуватим ореолом, і рап-том за якусь мить опинилася вгорі. А Буревій вже побачив себе серед місячного пейзажу.
Зубчаті гори. Тіні. Хаотичні нагромадження скель.
Над серцем майнув крилом жах: тут нема повітря, він без скафандра, зараз замерзне, задихнеться. І одра-зу ж Буревій радісно засміявся. Не треба нічого: ні скафандрів, ні повітря. Він всемогутній, всепроникаючий, всюдисущий.
Ось вежа Космоцентру. Незначним зусиллям волі Буревій проник усередину. Опинився в центральному залі. Там якраз відбувалась нарада космонавтів. Про щось говорив Вогневик.
Буревія побачили. Залунали привітальні вигуки. Руде волосся Вогневика замайоріло від задоволення.
— Ага. Вернувся, зрадник. Не витримав містики? Звідки ти? Яким рейсом?
— Це не я, — замогильним голосом відповів Буревій. — Це мій привид. Обережно, не наближайтесь.
— Не валяй дурня! — весело закричали друзі, кидаючись до нього, простягаючи руки.
Але руки їхні вільно проходили крізь пружну просторову плівку "психодвійника". Залунали вигуки зди-вування. Буревій сміявся.
— Ага! Злякалися!
— Поясни ж, будь ласка, — не стримався Вогневик. — Що це за фокуси? Де ж тоді ти, якщо тут твій привид?
— На Землі. В Інституті. Що, здорово?
— А не брешеш? — простодушно закричали космонавти.
— Клянусь парсеком!
— Оце так! — хотів ударити Вогневик Буревія по плечі. Але рука його прорізала "психодвійника" і ляп-нула себе по стегну. Космонавти зареготали. Вогневик конфузливо почухався.
Так закінчився космічний експеримент Буревія. Друзі щиро бажали йому успіхів, обіцяли підтримку, прохали об’єднати сили "космачів" і "психів", як ризиковано вони назвали працівників Інституту Думки.
Минали дні, місяці. Незабаром настане час, коли почнуться польоти до планет. А потім до інших зірок. До зірок! Це неймовірно. Але факт. Багрян вірить, що ще за життя Буревія і Ріони вони зможуть "махнути" до інших галактик.
Думки Буревія збурилися, майнули врозтіч. Серце відчуло її наближення. її. Він уже не думав про неї як про Ріону — працівника Інституту, соратника спільної справи. Це була просто вона. Вона. І не треба нічого…
Ось вона наближається, як і завжди, нечутною, плавною ходою. Ніби випереджаючи обличчя, летять по-переду двоє зірок-очей. Простягаються назустріч йому руки, як промені. Він бере їх в долоні, з серця в серце посилає радість свою. І обоє сідають, як завжди. Мовчазно. Тихо.
Вона обіцяла розповісти щось цікаве. Вона говорила, що це її таємниця. Буревій знає, що її таємниця така ж прекрасна, як і вона. Інакше й бути не може.
Він розпалює багаття. Вогонь виривається на волю, освітлює зачаровані лиця. Буревій дивиться на дів-чину, жде.
"Говори, говори… Дай моєму серцю відчути твою таємницю, Ріоно…"
ТАЄМНИЦЯ РІОНИ
Тривожна, дивна розмова. Легка, несподівана, радісна.
— Друже, прийшов час. Я відкрию свою таємницю.
— Я давно жду, Ріоно.
— Ти знаєш, що незабаром найвідповідальніші польоти?
— Так, друже.
— Ти знаєш, Буревію, що потрібно перед вирішальною битвою?
— Загартувати крицю. Випробувати мечі.
— Дякую тобі, — радісно всміхнулася дівчина. — Ти сказав ясніше ясного. Саме так. Загартувати кри-цю. Вогнем. Коли бажають щось здійснити, то вирішальна проба повинна переважати навіть здійснення!
— Я не зовсім розумію.
— Я поясню.Ти читав про гіпотезу індуса Матакрішни?
— Ні. Про що це?
— Про походження Сонця. Про його будову.
— Не траплялось.
— Тоді я розповім.
— Це стосується таємниці?
Ріона мовчки хитнула головою. Затихла на кілька хвилин, вдивляючись у полум’я, ніби заряджаючи вог-няною енергією свою свідомість. Потім звела погляд на Буревія. Тихо почала говорити:
— Матакрішна говорить так: чому ми дивимось на Сонце та інші зірки так, як далекі предки? Вони при-пустили в своїх гіпотезах перше, що спало їм на думку: Сонце і зірки — великі кулі газу. Що вони кулі — це видно одразу. Що газу — показує спектроскоп і всякі інші прилади. А далі? Далі тільки домисли, припущення, натяжки, до яких пристосовують математичні розрахунки моделей — термоядерних, гравітаційних, нейтринних і всяких інших. А чому б, говорить Матакрішна, не подумати про Сонце і зірки з інших позицій? Ці думки не нові, вони в казкових формах висловлювались раніше.