Нарешті Дерсу зупинився і почав радитися з старим тазою. На його думку, треба було вертати назад, бо тигр не був поранений, сніг не досить глибокий і переслідування було марним гаянням часу.
Мені здавалося дивним і зовсім не зрозумілим; чому тигр не їсть собаку, а тягне його з собою. Мовби у відповідь па мої думки, Дерсу сказав, що це не тигр, а тигриця і що у неї є тигренята; саме їм вона й несе собаку. До свого лігва звір пас не поведе, а водитиме по сопках, поки ми пе відчепимося. З цими доказами не можна було не погодитися.
Коли було вирішено повернутися на бівуак, Дерсу глянув туди, куди пішов тигр, і закричав:
— Амба! Твоя обличчя нема! Ти злодій, гірше собаки. Моя тебе не боїться. Другий раз тебе подивись — стріляй.
Після цього він закурив люльку і протоптаною лижнею рушив назад.
Вже недалеко від бівуаку я пішов уперед, а таза і Дерсу відстали. Я піднявся на перевал, і мені здалося, що хтось од нашого бівуаку кинувся під гору. За хвилину ми підходили до табору.
Всі наші речі було розкидано і подерто. Від мого спального мішка лишилося саме шмаття. Сліди на снігу свідчили, що такий розгром учинили дві росомахи. Саме їх, напевне, я бачив, коли підходив до бівуаку.
Зібравши те, що можна було, ми швидко спустилися з перевалу і пішли назад до бівуаку.
Іти під гору було легко, бо стара лижня хоч була запорошена снігом, проте міцно занастилась. Ми не йшли, а бігли і надвечір приєдналися до свого загону,
Розділ двадцять третій КІНЕЦЬ ПОДОРОЖІ
Річка Бікін у нижній течії.— Ночівля в покинутому житлі.— "Брудна" вода.— Місцевість Сігоу.— Новий рік. Прийом у китай-. ців.— Зустріч з Мерзляковим.— Олон.— Порочне населення.— Та-бандо.— Річка Алчан.— Залізнична станція.
Двадцять дев'ятого грудня ми вирушили в дальший похід униз по річці Бікіну, яка тут тече точно на захід. Чим нижче, тим більше розгалужується річка на протоки. Коли вмієш ними користуватись, то можна значно скоротити шлях.
На островах між протоками, в місцевостях Хойтун і Мітахеза, ми зустрічаємо тубільців, які народилися від шлюбу китайців з удегейськими жінками. Це ті самі "чжагу-бай"46 (по-китайському "кровозмішення"), що й у прибережному районі на річках Тадушу, Тетюхе і Санхобе. Вони живуть у фанзах китайського типу, ловлять рибу, полюють і вирощують городину. Землю ці люди обробляють недавно — на їхніх городах збереглися пеньки, яких вони ще не встигли викорчувати.
Річку Бікін вважають найбільш лісистою. Лісом вкрито все — гори, долини, острови. Нескінченна тайга тягнеться в усі боки на сотні кілометрів. Не дивно, що в цих місцях у басейні Уссурі чи не найбільше звірини.
Біля гори Бомидінза, па правому березі Бікіну, ми знайшли одну порожню удегейську юрту. Оглянувши її, Дер-су визначив, чому люди покинули житло,— чорт заважав їм жити і робив усяку шкоду: хтось помер, хтось зламав ногу, приходив тигр і душив собак. Ми скористалися цією юртою і дуже зручно розташувалися в ній на ночівлю.
Стрільці пішли по дрова, а Дерсу знову заходився димом виганяти чорта з юрти. Я взяв рушницю і пішов униз по річці на розвідку.
Зранку погода хмурилась, а тепер було зовсім тихо і йшов лапатий мокрий сніг.
Величезні кедри, ніби велетні, стояли нерухомі і мовчазні.
Вечірні сутінки, лапатий сніг, що ліниво падав з неба, похмурий, мовчазний ліс — усе це разом створювало безмежно тоскну картину.
Повз мене тихо пролетіла сова, зляканий заєць кинувся в кущі, і сова відразу повернула в той бік. Я посидів трохи на вершині і пішов назад. За кілька хвилин підходив до юрти. З її відтулин у покрівлі клубами виривався дим з іскрами, з чого я зробив висновок, що мої супутники розташувались і варили вечерю.
За чаєм почали знову розповідати про привиди та злих духів.
Захаров усе допитувався, який чорт у гольдів. Дерсу сказав, що чорт не має постійного вигляду і часто міняє "сорочку", а на "запитання, чи б'ється чорт з добрим богом Ендурі, гольд дуже серйозно відповів:
— Не знаю! Моя ніколи цього не бачив.
Після чаю, коли всі полягали, я ще з годину працював, упорядковував свій щоденник, а потім теж ліг спати,
ЗО грудня наш загін підійшов до місцевості Тугулу. Населення тут складається з "кровозмішаних" тубільців. Що ближче ми підходили до Уссурі, то все частіше бачили китайців і все рідше удегейців.
У цих місцях Бікін приймає в себе такі маленькі річки: Амба, Фунзілаза47, Уголікоколі, Рохоло і Тугулу. З височин у цьому районі треба відзначити з правого боку гранітні сопки: Фунзілаза, Рохоло, Джара-Хонконі, місцевість Ванзікамі, а з лівого — Вамбабоза з вершинами Амбань, Уголі і Лансогой із скелею Банга, що складається з мелафі-ру. Нижче Сифантая ширина Бікіну досягає двохсот метрів, а глибина — близько двох метрів; швидкість течії тут чотири кілометри на годину.
Чи тому, що земля перемістилась у площині екліптики щодо сонця, чи тому, що ми все більше віддалялися від моря (напевно, мало значення і те й друге), але день став помітно довший, клімат був помірніший. Сильні вітри лишилися позаду. Барометр повільно піднімався, наближаючись до 760. Вранці температура стояла низька (—30°С), вдень трохи підвищувалась, але ввечері знову падала до —25° С.
Сьогодні сталася маленька подія, що засмутила'Дерсу і дуже мене розсмішила.
У моїй торбинці. було чимало всілякого дріб'язку: кольорові олівці, складаний ножик, гумка, гольник з нитками, шило, годинник, секундомір та ін. Частину цих предметів, зокрема й рогову чорнильниця? із загвинчуваним корком і наповнену чорнилом, я дав нести Дерсу. Після полудня він раптом підбіг до мене і тривожно повідомив, що загубив...
— Що? — спитав я його.
Дерсу ніяковів, не знав, що відповісти. Я бачив, що він у важкому становищі і. думками перебирав у пам'яті всі відомі йому російські слова.
— Що ти загубив? — перепитав я його.
— Брудну воду,— сконфужено відповів старий.
У його лексиконі не було слова "чорнило", і він не знав, як назвати рідину, що так усе бруднить.
Мої супутники засміялись, а Дерсу образився. Зрозумів, що ми сміємося з його необачності і почав казати, що "брудну воду" вій дуже беріг. Одні слова, казав він, виходять з уст людини і поширюються поблизу в повітрі. Інші закупорено в пляшку. Вони сідають на папір і линуть далеко. Перші гинуть швидко, другі можуть жити сто років