Дерсу Узала

Сторінка 77 з 77

Володимир Арсеньєв

На карті великого масштабу річка Бікін зображена у вигляді суцільного лабіринту проток. Деякі з них по кілька кілометрів завдовжки і відходять далеко вбік, утворюючи величезні острови, вкриті лісом з ясеня, бархату, липи, тополі, клену, горіха і т. д. Одні протоки мають удегейські назви, другі — китайські, треті — російські. Наприклад, Маумаса, Агаму, Кагалатуи, Чинталу (велике чисте місце), Затяжна та ін.

Ідучи вниз по річці од Сігоу, праворуч ми бачимо такі притоки: річку Олон, що має гирло біля гори тієї ж назви, потім Чінтафу, Чінтансу та Гаану (по-китайському Гонголадзі — огіркова скеля), а ліворуч: Саласу-мапгу, Мамубясані, Чамбана (вона ж Потамчі), Сіата-Біасані (вона ж Чембен), потім Сітухе (кам'яна річка), далі . гірські джерела: Чжумтайза, Лянсінгоу, Сантун та Фуидасу — середнє місце, башта; Лянь-сіиь-гоу душуй — вітер жене воду (по-удегейському Хундалі). Довжина річки Сітухе — близько 25 кілометрів. З неї є перевал на річку Тайцзібері (притока Імапу).

Прийнявши в себе з правого боку гірську річку Даянгу, Алчан стає вже великою річкою, розгалужується на притоки і тече на південь. Верхніми його притоками з лівого боку — швидка річка Люсу, або Лісухе (вербова річка), а з правого — Бенедзе (або Бені-хеза). *В цих місцях Алчан досягає п'ятдесятиметрової ширини і стає дуже звивистим.

На цьому відрізку Бікін приймає в себе по праву руч: Алайчі, Латкіхезу 1-шу (хлібна річка), Ланжіхезу 2-гу, Мажічжуйзу (агатовий рот, печера, грот) і Намінял з притоками Хоякі, що бере початок з гори Чомуинза (вершина з гречкою), а по ліву руч — Гохсанзафар (гольдська назва), Ханіхезу (глиниста річка), Нюдер-гу (по-китайському Нюоніхеза — річка, де в грязі лягають корови) і Шаііьзягаму (високе пасовище сім'ї Шань).

Річка Алчан, як уже було сказано вище, раніше мала гирло біля Табандо. В нижній течії Алчан проходить по старому руслу Бікіну. Останній під час якоїсь великої повені (яка була так давно, що про неї не пам'ятають навіть старожили) відхилився вбік, досягти річки Сілану, що тече з півдня, скористався її руслом і, таким чином, утворився новий Бікіп.

Річка Сілап, про яку я щойно згадував, утворюється із злиття трьох річок: Сілаи-шаню ,(захіДІіа голуба гірка), Великого Сілану . і Малого Сілану. Пряма по річці Дзягомбо від Табандо до верхів'я Великого Сілапу є кордоном, де закінчуються гори й починається широка долила річки Уссурі. Ця місцевість являє собою рівнину, по якій подекуди височіють поодинокі невеликі копічні сопки, що мають назву Тянь-шан-цзи (небесні гірки). Цей листяний ліс, виключно дров'яного характеру, росте групами на підвищеннях, решта простору — заболочена низина. Особливо непривабливий вигляд мають ці місця взимку.

Від Табандо по обидва боки Бікіну до Тянь-шан-цзи весь час тягнуться діорити, діабази, порфірити, туфи та брекчії.

Від гирла Мілану Бікіп вбирає в себе всі притоки і далі тече одним руслом від 240 до 300 метрів. Як і всі річки, на рівнинних місцях Бікін дуже звивається. Він довгий час тече на північ, потім на північний захід і, обійшовши праворуч невисокий, дуже розмитий хребет Самур (маючи з лівого боку гранітні гори Гумі та Бакумана з вершиною Десідінза — велика західна вершина), круто повертає на захід. Від Сілану до гирла Бікіну (за визначенням астронома Гамова, 46° 51' півн. широти і 8° 56' схід, довготи від Грінвіча) — близько 75 кілометрів. На цьому відрізку з лівого боку він вбирає в себе ще одну притоку, Хондервсзу (по-російському річку Самбурова).

Далі йде річка Таелє (по-удегейському Тае) завдовжки 12 кілометрів. Біля гирла долина її звужується і річка тече ніби в ущелині. У верхів'ї Таелє міститься гірський вузол, звідки беруть початок і інші річки: на північний схід тече річка Білімбе, на південь — маленький струмок Ієля.

Річка Шакіра теж невелика. Гирло її міститься по сусідству з річкою Білімбе. Власне кажучи, гирла у цієї річки пема зовсім — вода розливається по низині і просочується в море крізь прибережну гальку. Долина річки Шакіри досить вузька; грунт у ній кам'янистий; в горах скрізь видно осипи. Трав'яна рослинпість складається головним чином з полину, орляку та польового горошку; на річках — зарості ліщини, шипшини, таволги і леспедеці.