19 грудня наш загін досяг річки Бягаму, що тече з південного сходу; по ній можна вийти на річку Кусун. Ця річка разів у два більша за Миге. Поблизу гирла ширина її коло 20 метрів, а глибина — 1 — Д7г метра. За словами удегейців, долина Бягаму вкрита згарищем; ліс зберігся тільки біля Бікіну. Раніше тут водилося дуже багато звірів, особливо лосів. Тепер — це пустеля. Після пожеж усі звірі пішли на Арму і Кулумбе, притоки Іману.
Пройшовши по Бягаму ще два кілометри, ми стали бівуаком на її лівому березі в густому ялиннику. Це був наш дванадцятий бівуак од моря.
Смерком Захаров ходив на полювання, але замість дичини приніс рибу, яку знайшов у ямі під льодом. То були краснопірки, товпига і ленок — усього дев'ять рибин.
20 грудня ми використали на перехід до Бікіну Правий берег Бягаму нагірний, лівий — низинний і лісистий. Гори мають китайські назви Бей-сі-лаза і Дан-цанза. їх оголені вершини тепер були вкриті снігом і своєю білістю різко вирізнялися серед темної зеленої хвої.
Бягаму огинає Бей-сі-лаза з півдня і потім повертає на захід.
У нижній течії річка розбивається на 'протоки попарно, створюючи острови, вкриті лісом. У її верхів'ї ростуть модрини, ялина та смерека, в середній течії трапляються кедр, а внизу по долині ростуть добрі мішані ліси, що складаються з ясеня, Ільма, тополі, осокора, вільхи, черемхи, бузку, бересклету, липи і шелюги.
Я зміряв кілька ялин. Сорок вимірів у чотирьох місцях (по 10 вимірів у кожному) дали мені такі цифри: 44, 80, 103 і 140 сантиметрів. Цифри ці вказують, що далі від Сіхоте-Аліню ліс стає кращий.
З великих ссавців у верхів'ях Бягаму водяться лось, рись, бурий ведмідь і росомаха; нижче по течії — ізюбр, кабан і тигр. Щодо пернатих, то я помічав на снігу сліди глухарів,* кілька разів бачив великодзьобих ворон, сойок, горіховок, ронж, строкатих дятлів, жовн, повзиків і снігурів. Дерсу сказав мені, що взимку, коли річки замерзають, усі великі пернаті хижаки спускаються в пониззя, де їм легше знайти собі корм.
Бягаму зустрічає Бікін річкою завширшки близько 100 метрів і глибиною 2—2]І2 метра.
Бікін (по-удегейському Бікі, по-китайському Дізінхе) — одна з найбільших річок Уссурійського краю. Її довжина близько 500 кілометрів, верхів'я — в горах Сіхоте-Алішо на широті мису Гладкого..
Недалеко від гирла річки Бягаму стояла одинока удегейська юрта. Видно було, що в ній давно вже ніхто не живе. Такі покинуті юрти тубільці вважають за житло злих духів.
Нам пора було влаштовувати бівуак. Я хотів увійти в юрту, але Дерсу просив мене трохи зачекати. Він накрутив на палицю бересту, занадив її і, просунувши факел у юрту, вигукуючи, почав махати ним. Захаров та Аринін сміялись, а старий дуже серйозно доводив їм, що тільки-но вогонь потрапляє в юрту, чорт разом з димом вилітає через відтулину в покрівлі. Тоді вже людина може сміливо увійти в юрту.
Стрільці підмели в юрті, полотнищем намету завісили вхід і розвели вогонь. Зразу стало затишно. Скрізь розлилося приємне тепло.
Пізно ввечері солдати знову розповідали один одному страшні історії: говорили про мерців, кладовища, порожні будинки і привиди. Раптом на річці щось сильно гупнуло — ніби постріл з гармати. Оповідач замовк. Всі злякано перезирнулися.
— Лід тріснув,— сказав Захаров.
Дерсу повернув голову туди, де гримнуло, 1 щось голосно закричав своєю мовою.
— Кому ти кричиш? — спитав я.
— Наша прогнав чорта з юрти, тепер його сердиться — лід ламає,— відповів гольд.
І, висунувши голову за полотнище, знову почав голосно говорити комусь у просторінь:
— Все одно наша не боїться. Тобі треба другий місце ходи. Там, вище, є ще одна порожня юрта.
Коли Дерсу повернувся на своє місце, обличчя його було знову байдужо-зосереджене. Солдати пирхали в кулак, хоча з своїми домовиками вони були так само наївні, як і Дерсу із своїм чортом.
В цей час десь далеко знову тріснув лід.
— Поїхав,— сказав Дерсу задоволено і махнув рукою в тому напрямку, звідки почувся гуркіт.
Я одягнувся і вийшов з юрти. Ніч була ясна. По чистому, безхмарному небу плив повний місяць. Сніг іскрився, і через це здавалося ще світліше. В нічному повітрі панувала тиша.
Закінчивши роботу, я ще раз напився чаю, загорнувся в ковдру і, повернувшись спиною до вогню, солодко заснув.
Розділ двадцять перший ЗИМОВІ СВЯТА
Річка Бікін у середній течіі.— Зимове полювання на кабанів.— Вечірка в юрті.— Непорозуміння з розміном грошей.— Уявлення тубільців про відстань.— Ялина в лісі.— Ігри на льоду.— Лотерея.
Як і треба було сподіватися, на ранок мороз зміцнів до —32° С. Чим далі ми відходили від Сіхоте-Аліню, тим нижче падала температура. Відомо, що у приморських краях дуже часто на вершинах гір буває тепліше, ніж у долинах. Певно, віддаляючись од моря, ми вступили в "озеро холодного повітря", що наповнювало долину річки Уссурі.
Із сходом сонця ми вирушили в дорогу.
Від гирла Бягаму Бікін, якщо не вважати на його часткові вигини, тече весь час на захід. Праворуч на значній відстані тягнеться високий терасоподібний берег, схожий на плоскогір'я і відомий у китайців під назвою Лао-бей-лаза42. Це — величезний покров лави. Верхній шар базальту перетворився в глину, що й було причиною заболочування тераси, а це, в свою чергу, вплинуло на рослинність. Тому ми бачимо тут тільки березняки, осичняк та поганеньку модрину.
З плоскогір'я Лао-бей-лаза течуть два джерела: Кямту і Сігімі Бяса. Далі, праворуч, в Бікін впадають: річка Бей-сі-лаза, ще збігає з гори такої ж назви, маленький струмочок Музейза 43 та річка Лаохозен44, яка дістала свою назву від слова "лахоу", тобто тигр. Удегейці розповідали, що кілька років тому тут появився тигр, постійно ходив по соболиних пастках, ламав їх і пожирав усе, що в них попадало.
Жодна річка так не розбивається на протоки, як Бікін. Удегейці кажуть, що є місця, де можна налічити двадцять дві протоки. Течія Бікіну набагато спокійніша, ніж течія Іману, але русло його захаращено затопленим лісом, що дуже утруднює плавання на човнах. Од гирла Бягаму до залізниці близько 350 кілометрів.
Трохи нижче Лаохозену міститься невелике удегейське стійбище, що має ту саму назву і складається з трьох юрт.