Нам не пощастило. Ми приїхали у Владивосток через два дні після відплиття "Эльдорадо". Мене ‘виручили П. Г. Тігерстедт і А. Н. Пель, запропонувавши пливти з ними на міноносцях. Войи прямували до Шантарських островів і по дорозі обіцяли доставити мене й моїх супутників до затоки Джигіт 2.
Міноносці вирушали в плавання аж у другій половині червня. Довелося з цим миритися. По-перше, у нас не було іншої нагоди добратися до затоки Джигіт, а по-друге, проїзд морем на військових суднах давав мені змогу заощадити значну суму грошей. Крім того, втрата часу у Владивостоці наполовину окуплялася швидкістю пересування міноносців.
22 червня, після полудня, ми перейшли на судна. Увечері в каюті розмови наші з моряками затягнулися далеко за північ. Я сподівався добре заснути, але не пощастило. Задовго до світанку почався сильний шум — знімалися з якоря. Я одягнувся і вийшов на палубу. Світало; з води піднімався густий туман; було холодно і вогко. Щоб не заважати матросам, я пішов знов у каюту, вийняв з чемодана зошити і почав свій щоденник. Незабаром легке хитання сповістило про те, що ми вийшли у відкрите море. Шум на палубі почав стихати.
На морській карті Лаперуза. 1787 року затока Петра Великого зветься затокою Вікторії, Альбертів півострів (що тепер зветься півостровом Муравйова-Амурського) і Євгеніїв архіпелаг (острови Руський, Шкота, Попова, Рей-неке і Рікорд) поділяють її на дві частини: затоку Наполеона (Уссурійська затока) та бухту Герін (Амурська затока) 3.
Десь пів на одинадцяту міноносці були на траверсі острова Аскольда, який китайці називають Ціндао, тобто "Зелепий острів". Якимись силами відірваний від материка, цей кусок суходолу з високими скелястими берегами має форму підкови, поверненої відкритим боком на південь. Його продовженням у напрямі до материка буде острів Путятін і мис Майдль. Тепер Аскольд відомий як природний розплідник плямистих оленів.
Років п'ятнадцять тому тут було до чотирьох тисяч оленів. Внаслідок браконьєрства, великих снігів і прогресивного погіршення паші кількість тварин швидко зменшувалась, і тепер па всьому острові їх налічується не більше як півтораста голів. Вибираючи лише кормові трави, олені тим самим сприяли поширенню на острові рослин, непридатних для корму. Цілковита ізоляція і кровозмішення зменшили плодючість до мінімуму. Олені вимруть, якщо їм не дадуть нової крові з материка. Вла-' дивостоцьке товариство аматорів мисливства, якому належав тоді острів, мало думало про це, і тепер Аскольд-ський розплідник на краю загибелі.
Другою характерною рисою острова є золотий приїск. Розробку проводять роздрібненням рудної породи, а потім добувають з неї золото за допомогою амальгамування живим сріблом.
У відкритому морі ми зустріли китів-смугачів і касаток. Кити пливли повільно в певному напрямі, мало звертаючи уваги на міноносці, а касатки погнались за суднами і, коли порівнялися з нами, почали вистрибувати з води. Стрілець Загурський стріляв; двічі він промахнувся, а на третій раз поцілив. На воді з'явилася велика кривава пляма. Після цього всі касатки одразу зникли.
До смеркання ми дійшли до затоки Америка і тут заночували, а другого дня вирушили далі. Після полудня 27ччервпя ми обійшли мис Поворотний і взяли напрям на ЧМо (норд-ост). Годині о четвертій дня погода погір-шала, зі сходу насувався туман, і, хоч вітру ще не було, море дуже хвилювалося. Це пояснюється тим, що хвилі часто випереджають вітер.
Міноносці йшли обережно, навпомацки, розмірюючи свій хід з показниками лага. Дивно, як у темряві і в такому тумані моряки розшукали затоку Преображення і через вузький прохід увійшли в бухту (45° 54' півн. шир. і 151° 34' схід. довг.).
Вночі подув сильний вітер, і море розбурхалося. Вранці, незважаючи на негоду, міноносці знялися з якорів і рушили далі. Я не міг сидіти в каюті і вийшов на палубу. Слідом за "Грозным" ішли інші міноносці в кільватерній колоні. Найближчий до нас був міноносець "Бесшумный". Він то глибоко поринав між хвилями, то знову піднімався на хвилі, увінчані білими гребенями. Коли піниста хвиля накривала легеньке суденце з носа, здавалося, що море ось-ось проковтне його зовсім, але вода збігала з палуби, міноносець випливав на поверхню і вперто йшов уперед.
Коли ми ввійшли в затоку Ольга, було вже темно. Вирішили провести ніч на суходолі, отож зійшли на берег і розпалили багаття. Дерсу, всупереч сподіванням легко витримав морську хитавицю. Він і міноносця вважав за живу істоту.
— Моя добре розумій — його (він показав на міноносець "Грозный") сьогодні дуже сердився.
Ми сіли біля багаття і почали розмовляти. Настала ніч. Туман, що досі лежав на поверхні води, піднявся вгору і перетворився у хмари. Разів два починав накрапати дощ. Навколо нашого багаття було темно — нічого не видно. Чути було, як вітер шарпав кущі і дерева, як шаленіло море і гавкали у селищі собаки.
Нарешті почало розвиднятися. На сході спалахнула зоря, але її одразу ж знову затягнуло хмарами. Тепер уже все було видно: стежку, кущі, каміння, берег затоки, чийсь перекинутий догори дном човен. Під ним спав китаєць.
Я розбудив його і попросив підвезти пас до міноносця.
На суднах ще де-не-де горіли вогні. Біля трапа мене зустрів вахтовий начальник. Я вибачився за турботу, потім пішов у свою каюту, роздягнувся і ліг у постіль.
За ніч море трохи заспокоїлося, вітер ущух і туман почав розсіюватися. Нарешті виглянуло сонце і освітило похмурі скелясті береги.
30-го числа ввечері міноносці дійшли до затоки Джигіт. П. Г. Тігерстедт запропонував мені переночувати на судні, а завтра на світанку почати вивантажування. Всю ніч хитався міноносець на мертвій зибі. Качка була бортова, і я нетерпляче ждав світанку. З яким задоволенням ми всі зійшли на тверду землю! Коли міноносці стали зніматися з якцря, моряки помахали нам хустинками, ми відповіли їм кашкетами. З рупора донесло вітром: "Бажаємо успіху!" Хвилин через десять міноносці зникли з очей.
Місцем висадки було призначено затоку Джигіт, а не бухту Терней, на тій підставі, що там через постійний прибій не можна вивантажувати мулів.
Тільки-но відпливли міноносці, ми почали ставити намети і збирати дрова. В цей час хтось із наших пішов по воду. Повернувшись, сказав, що в гирлі річки йде багато риби. Стрільці закинули невід і піймали стільки риби, що не могли витягнути сіть на берег. Це була горбуша. Разом з нею попалися ще дві невеликі рибки: 1) огірочник — з родини корюшки з темними плямами по боках і на спині. Це дуже дивно, бо йде вона вздовж берега моря і ніколи не заходить у річки, і 2) колючка, що живе в заводях і сліпих рукавах, мабуть, знесена до гирла швидкою течією річки.