Довго дивився Усов на куницю, хотів було у неї стрелити, але розгледів шапку снігу на її голові й зрозумів, що тварина мертва. Діставши сокиру, він зрубав гілку вільхи, поклав задубілу Менгузу в торбу і попрямував до своєї лісової хижки. "І звірина часом потрапляє у лихі халепи",— думав мисливець, йдучи сутінковим лісом.