Всю довгу ніч Менгуза невтомно боролася з ненависним "ворогом". Затиснутий палець задерев'янів і втратив чутливість. Тоді Менгуза відгризла його й поспішила сховатись у своєму гнізді.
Обійшовши путик, Усов вирішив перевірити пастку. Ще здалеку він побачив, що капкана немає. Зрадівши, мисливець заквапився по сліду Менгузи, сподіваючись незабаром догнати і вбити її. Як же засмутився він, коли, спустившись схилом, знайшов капкан із затиснутим у ньому пальцем куниці. Повернувшись до косуль, мисливець знову прилаштував сюрприз для нічної злодюжки, але Менгуза більше не з'явилася.
Поранена лапа заважала їй ходити на далекі лови, і вона час од часу обходила путики і "збирала данину" з мисливця. Чимало з'їла куниця дармових колонків. Усову урвався нарешті терпець, і він вирішив будь-що вистежити і вбити кляту куницю. Він 8нав, що коли Менгузу і пощастить вистежити, то вона не полізе на дерево, а спробує втекти по землі. Загнати ж її на дерево може тільки собака. Довелося йти в село по лайку. Тепер на полювання Усов ходив із Більчиком, ведучи його із собою на шворці. Не кожен собака вміє ходити в лісі на повідку. Але Більчик був 8віровим псом.
Якось, оглядаючи вранці свої пастки, Усов помітив, як у хащах майнула Менгуза. Швидко відв'язавши Більчика, він показав йому рукою напрям. Більчик догнав куницю і мало не схопив її за довгий хвіст, але промахнувся, а Менгуза тим часом здерлася на високий кедр і зачаїлась у його густому верховітті. Підкликавши голосним гавканням до кедра мисливця, Більчик закрутився довкіл дерева, задираючи вгору морду, і нетерпляче заскавучав. Обійшовши кедр і пильно оглянувши кожну його гілку, Усов так і не побачив куницю. "Нічого, тепер ти від мене ніде не дінешся!" —вголос промовив мисливець, ввертаючись до невидимої Менгузи. Відійшовши вбік, він вирішив вистрілити у горішню частину дерева. Після пострілу щось там зашаруділо, і на темному перехресті гілок з'явився силует куниці. "Так от ти де сховалася! Зараз я тебе пригощу!" — із цими словами мисливець вистрілив ще. Але куля, влучивши в мерзлу гілку, пішла рикошетом.
Налякана Менгуза швидко видерлася на самісіньку верхівку сорокаметрового кедра й без коливань, широко розчепіривши лапи і настовбурчивши довгий хвіст, плигнула униз. Навіть бувалий Усов не чекав від неї такої прудкості. Побачивши, як куниця надає на землю, Більчик завмер, наперед відчуваючи мить, коли його зуби увіп'ються в шию звіра. Спритно планеруючи, куниця відлетіла від дерева на добрих два десятки метрів і, м'яко впавши в пухкий сніг, плигнула у вітролом. Прожогом кинувся Більчик до місця, куди приземлилася куниця, але тієї вже й слід прохолов. Повернувшись до мисливця із виваленим язиком, пес важко дихав і жадібно хапав сніг.
Одного лютневого дня Усову пощастило знайти барліг і забити ведмедя. Нарубавши жердин, він перекотив на них ведмежу тушу, потім вкрив її смерековим гіллям і над усім розвісив стріляні гільзи та червоні ганчірочки, щоб відлякувати диких звірів. Невдовзі на це місце прийшла Менгуза. Не злякавшись незнайомих речей, вона досхочу наїлася ведмежатини й повернулася до свого гнізда. Її слідами, що пахли м'ясом, до туші прийшли ще дві куниці і також донесхочу поласували. Усов, не здогадуючись про грабіж, не квапився провідати свою здобич, залишену в лісі. А куниці до того знахабніли, що бенкетували вже не тільки вночі, а й удень. Пожвавлення в лісі кинулось у вічі беркуту, що кружляв у небі. Він знизився і в мить, коли Менгуза вилазила з-під гілля, яке вкривало ведмедя, каменем упав на неї.
Звичайно беркут хапає свою жертву однією лапою за голову і, стискаючи її щелепи, не дає себе кусати. Але тут чи то він не розрахував, чи Менгуза встигла вивернутися, але перша хватка припала не по місцю. І хоча беркут, стиснувши спину куниці кігтями, став швидко дзьобати її по голові, Менгуза приловчилася й увіп'ялася своїми гострими зубами у беркутове плече. Зрозумівши, що куницю йому не подужати, птах хотів злетіти в небо. Розкривши свої метрові крила, він махнув ними, але злетіти не міг — праве крило не слухалось. А Менгуза дедалі глибше й глибше вгризалася в незахищений пташиний бік, з якого струменіла кров. Беркут рвав дзьобом шкуру куниці, судомно стискав її лапами, але подужати ворога не міг. Він знекровлювався і задихався. Тим часом Менгуза дісталася до його шиї. Хруснули хребці — й похилилася гордовита беркутова голова. Потім куниця перекусила сухожилля на лапах переможеного ворога і, вислизнувши з його розчепірених пазурів, повільно почвалала до свого гнізда. Молодим куницям, які прийшли вночі на місце битви, м'ясо беркута здалося смачнішим за мерзлу ведмежатину, і до райку від царя птахів залишилася купа розкиданого на снігу пір'я.
Закінчувався зимовий мисливський сезон. Усов утратив будь-яку надію застрелити або впіймати Менгузу. Але одного разу він побачив її на дереві.
Трапилося якось куниці полювати вдень. Не спромігшись схопити на землі білку, Менгуза погналася за нею по деревах. Як птахи, летіли звірі по гілках, перестрибуючи з дерева на дерево. Іноді вони зістрибували на землю і мчали між дерев, кружляли довкола вивертнів. Коли білка бігла по землі або товстих гілках, Менгуза доганяла її і мало не хапала за спину. Тоді білка плигала на тонкі гілки, які згиналися під вагою куниці, але витримували її легке тільце, і втікала від страшного переслідувача.
У запалі погоні Менгуза кілька разів зривалася з молодих дерев, падала без шкоди для себе на землю і знову наздоганяла свою жертву. Бачачи, що в кедрачі їй від куниці не втекти, білка попрямувала в молодий вільшаник, що ріс на берегах заболоченого струмка. На голому вітті її було добре видно, але гнатися за нею по тонких, вкритих слизькою корою гілочках Менгузі стало важко. Перестрибуючи на віддалену вільху, Менгуза не втрималася на зледенілому стовбурі й ковзнула униз, чіпляючись пазурами за кору. Одна з гілок вільхи, химерно вигнувшись, перетворилася на підступну розсоху. В неї і потрапила шия куниці. Марно силкувалася вона вивільнити голову. Відігнути ж гілку, яка защемила їй шию, їй забракло розуму. Роздерши кору і вкрай знесилівши, Менгуза затихла, витяглася уздовж стовбура і згодом задубіла, неначе кимось повішена за свої злодійські діла.