Габр підвівся і підійшов до Ліоз, намацав її плече.
– Ліо, – промовив він, сідаючи поруч. – Ліо, ти зробила жахливу помилку. Але я не звинувачую тебе, ти нічого не розумієш. Ліо, допоможи мені вибратися звідси. Я хочу бачити. Вони наклали мені на очі пломби, і скоро все буде скінчено, вони щодня годують мене якоюсь гидотою. Ліо, я не можу тут, зрозумій… Ти ж іще… ти ще любиш мене? Ми втечемо звідси далеко, чуєш? До моря, до гір. Я буду розповідати тобі про те, що бачу, через мене ти відчуєш цю безкінечність. Я розповім тобі про красу, про Бога, про далекий простір, який навколо… Тільки… тільки вір мені, чуєш? Я буду добувати їжу, це можливо. Зовсім не обов’язково їжа доставляється Центральним розподільником. Якщо людина бачить, вона здатна добути собі їжу сама, вона може бути незалежною. Ми будемо найщасливіші у світі, тільки допоможи мені вибратися звідси. Ти повинна зв’язатися з однією людиною, дати їй знати… Ліо, дорога моя, ти ж віриш мені, нашому щастю?
– Ні! Ні! – прорізав повітря істеричний крик. – Я не можу! Ти повинен лікуватися. Повинен! Тебе врятують! Мені обіцяли! Тебе вилікують!
– Ліо! Я здоровий, чуєш? – він схопив її за плечі. – Я просто почав бачити, я абсолютно здоровий.
– Це галюцинації! Пусти мене! Тебе вилікують! Ти спочатку маєш одужати, і ми зустрінемося. Потім, потім!
– Ліо! Куди ти? Що з тобою?
Він почув, як вона впала, забилася в судомах.
– Ліо, не зрадь мене, чуєш?
Але у відповідь він почув лише завивання, а потім чийсь твердий голос над самою його головою сказав йому:
– Припиніть мучити дівчину. Відведіть його.
Чиїсь руки схопили його з обох сторін і потягли.
– Ліо! – закричав Габр. – Я твій, чуєш? Не вір їм, Ліо!
Запис в особовій картці зведеного журналу
"2156 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Карк Овл. Психологічний криз після побачення. Консиліум третього відділення: рекомендований електрошок 29 сил із подальшим зануренням у двотижневий транс. Надалі відключення свідомості сурмагендом 9-КМ до повного одужання. Режим четвертий із виключенням зовнішніх подразників.
Лікування. Застосовано перший серійний електрошок потужністю 20 сил. Спостерігалися судоми кінцівок середньої інтенсивності з несвідомими вигуками і піною. Надалі хворий заснув. Ін’єктовано біцефрасол, три дози…"
Зі "Словника архаїзмів"
Упорядник – Інститут лексикології Академії археографії Державного Об’єднання
"КРАСА. Софістичне поняття, на зразок ефіру, яке вивчалося естетикою (див. розділ "Псевдонауки"). Бере витоки з існування далекого простору (див. "Патологія почуттів"). За даними психіатрії, особлива якість галюцинацій, що характеризується "яскравістю" (див. світло) і привабливістю. Естетики стверджували, що суб’єкт, який володіє К., перетворюється на об’єкт "обожнення" (див. бог). Зазвичай К. пов’язували з далечінню. Передбачається, що естетика виникла як відображення хворих почуттів психічно неповноцінних людей. В даний час К. як поняття виключено з ужитку з огляду на ненауковість".
"БОГ. Бере витоки з існування далекого простору (див. "Патологія почуттів"). На думку релігії (див. "Псевдонауки"), Б. – міфічна істота, що перебуває далеко (див. "Псевдізми простору"). Мається на увазі нібито реально існуюча безкінечність, що суперечить здоровому глузду і показникам органів чуття. Б. володіє надмогутністю і визначає все буття. Поняття виключено з ужитку через його явну сконструйованість і ненауковість".
"СВОБОДА. Бере витоки з існування далекого простору (див. "Патологія почуттів"). Виражає міфічну можливість повної незалежності людини. На відміну від істинного поняття свободи, пов’язаного з перебуванням у близькому просторі, свобода у вказаному вище значенні трактується як безглузда можливість "піти". Тим часом відомо, що "піти" людині нікуди. Поняття засноване на логічній помилці, згідно з якою нібито можна "піти" від близького простору. Свобода тут розуміється як переміщення в просторі, що немислимо: з останнім пов’язується так званий "вихід з-під контролю", тобто загубленість в "далекому просторі", що знов-таки неможливо в силу об’єктивного неіснування останнього. Поняття виключено з ужитку як явно софістичне".
Окс Нюрп
Оглушливі удари, що лунали з усіх боків, змусили Габра отямитися. Він лежав, затиснутий бокс-кришкою, і здригався. Першою була думка про електрошок, проте скоро він зрозумів, що в такому випадку давно лежав би непритомний. Здригався не він, не його тіло – тремтіла вся бокс-палата. Щось сипалося зі стелі, з гуркотом відвалювалося, Габр ясно чув скрегіт сталі і тріск бетону, що розколювався. Хтось кричав, але голос тонув у суцільному гулі і гуркоті.
Раптом за його головою завалилося щось величезне, подібний на вибух звук падіння заглушив на секунду все інше. Тієї ж миті Габр почув свист гвинтопланів, що наближалися. Якимось чином вони влітали, як йому здалося, один за іншим до палати, і ось вже їх свист заповнив усе. Вони кружляли в нього прямо над головою, то зависаючи, то продовжуючи незрозумілий рух. Їх було багато, свистопляска від їхніх гвинтів заповнила все до краю.
Знову пролунав сильний вибух, і Габр почув, як щось завалилося зовсім поруч і запахло горілим. Стало душно, хтось кричав про щось згори, з небес, проносячись над ним.
Габр, абсолютно знерухомлений, нічого не розуміючи, полегшено зітхнув: він збагнув, що всі його проблеми в найближчі хвилини вирішаться, все буде скінчено. І те, що він був абсолютно безпомічний, тільки заспокоїло його. Все, кінець.
Тому, коли його бокс сіпнувся, зачеплений чимось знизу, і поплив у повітрі, він навіть не злякався. Внутрішньо він вже пережив смерть і тепер тільки дивувався, що він ще начебто дихає. Його сильно розгойдувало туди-сюди, очевидно, його кудись переносять. Гул гвинтопланів із усіх боків не стихав ні на секунду. Десь вдалині лунали вибухи і черги аерофорсів.
Мало-помалу різкі звуки стихли, і до Габра долинало тільки рівномірне гудіння гвинтопланів.
Минуло чимало часу, перш ніж Габр відчув прилив крові до скронь. Він різко знижувався, втрачаючи висоту. Вуха заклало, як у швидкісному ліфті. Удар – і Габр відчув тверду поверхню під собою. Один за одним із усіх боків сідали гвинтоплани.