– Так, – сказав Габр.
– Істина, яка не потрібна мільйонам. Ви, сподіваюся, згодні? Адже ви розумна людина.
– Так.
– І вам вона не потрібна. Далекий простір, як ви самі зізналися, несе вам жах, огиду, у вас крутиться голова. Ось ви пишете: "Я ніби побачив виворіт буття". У людей близького простору панують мир і спокій на душі. А у вас все це зруйновано. І заради чого? Чи потрібна вам така жахлива істина?
– Але ж це правда. Весь цей жах – правда.
– Що правда – ваші почуття?
– Ні, – сказав Габр. – Я бачив труби, дроти, павуків, сталеві балки. Все це правда. Наші квартири – це залізобетонні темні бункери з проводами і трубами, що звисають зі стелі. А самі люди – потворні.
– Припустимо, це не ваше марення, а правда, – погодився "лікар". – Хто це, як ви кажете, "бачить"?
– Ніхто, – сказав Габр.
– Отже, всього цього і немає.
Запала тиша.
– Але ж це є. Є! – там, під кришкою, яка його привалила, він стиснув кулаки. – Я не можу відмовитися від того, що є.
– Послухайте, молодий чоловіче. – "Лікар" поклав йому руку на чоло. – Так звані "жерці істини" – найстрашніше, що може бути. Заради своєї істини вони готові зруйнувати світ. Тихий світ мільйонів людей.
– Це не моя істина, – сіпнувся Габр. – Вона істина сама по собі.
– Це ваша істина, тому що ви, ви один її "бачите". Вам доведеться вибирати між, як ви її називаєте, "істиною" (яка, на нашу думку, є чистісінька галюцинація) і суспільством, моральністю.
– Ви обманщик! – закричав Габр. – Ви нічого не розповіли про "море", про "небо", про "гори", про "ліси". Ви запаскудили простір і тепер говорите: навіщо людям жах?! Ви самі створили цей жах! Море наганяє тугу, але воно не жахливе, є не загиджений далекий простір. Там можна ходити по землі, дихати на повні груди, відчувати себе вільним.
– А Окс добре попрацював над вами, – сказав "лікар".
– Я ненавиджу вас!
– Усе це нерви, молодий чоловіче. Припустимо, "море", як ви сказали, "небо". Ну, візьміть усі ці мільйони, поведіть їх уздовж води, розкажіть їм про нескінченність…
– Я повів би, – мовив Габр.
– І це не було б знущанням? Ви хотіли б, щоб люди страждали, знаючи, що ваша істина їм недоступна? Чи не краще залишити істину при собі, а людям залишити їхнє щастя?
– Нехай страждають, – сказав Габр. – Істина ніколи не була знущанням. Це ви знущаєтеся над людьми, приховуючи від них те, про існування чого самі знаєте.
– Ви знову забули, що я лише намагаюся стати на вашу позицію, уявити собі за вашими словами ваше галюцинаційне бачення світу. Сам я не вірю у вашу "іншу реальність". Але відповім на ваше звинувачення: людина не повинна страждати. Підіть запитайте їх, чи згодні вони страждати?
– Ви ховали від них істину, ви оберігали їх від страждань – і зробили їх дрібними, затхлими, жалюгідними. На них шкода дивитися.
– Це ваша точка зору. Вони щасливі. Вони швидше пошкодують вас. Ось ваша подруга: вона дуже вас шкодує, просить вам допомогти. Вона випросила для вас третє, найкраще відділення. Не вони у себе, а ви у них викликаєте жалість. Ваша манія величі для них лише підстава вас жаліти. Ви хворі, ви марите.
– Ви знущаєтеся наді мною.
– Ні. Не вони, а ви глибоко нещасна людина. Втім, я вас поважаю: ви стільки взяли на себе.
"Лікар" підвівся.
– Заспокойтеся і подумайте над тим, про що ми говорили. Я зазирну до вас завтра.
Габр залишився наодинці. Але думати він ні про що не міг.
Записи в особовій картці зведеного журналу
"Черговий Карк Овл. Прибув: 2149 день 8-го сектора 17-го числення. Доставлений службою екстреної допомоги. Попередній діагноз: ПДП в реактивній стадії. Поміщений до бокс-камери. Подвійна доза біцефрасолу і заспокоювач Зобра, три таблетки.
2150 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Зил Тірп. Поводився неспокійно, вимагав "визволення", на вмовляння не реагував. Годування примусове, через шланг. Виявляє агресивність. Подвійна доза біцефрасола і заспокоювач Зобра в ампулах (три ін’єкції).
2151 день 8-го сектора 17 числення. Черговий Кар Олт. Результати аналізів: підвищення гормону Х-В-4-омега в крові. Мозкоскопія: осередок збудження в районі таламусів. Рекомендована блокада спинного мозку з подальшою нейроскопією таламусів. Рекомендований усний психогенез. Продовжено біцефрасол і заспокоювач Зобра в тих самих кількостях.
2152 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Вор Омк. Психологічний криз, що супроводжувався вигуками у вигляді погроз, вимогою зустрічі зі знайомою дівчиною, плювками. Застосовано електрошок потужністю 18 сил, після чого хворий весь день спав. Біцефрасол в тих самих кількостях.
2153 день 8-го сектора 17-го числення. Черговий Карк Овл. Після розмови з психософом ступорний стан аж до другого годування. Їв сам, після чого тихо попросив звільнити його з бокс-камери. Аналіз клітин гіпоталамуса: галюцинаційна напруга в ділянці Альфа, дегенеративні зміни в ділянці мембрани. Біцефрасол, дві дози, заспокоювач Зобра, одна ампула. Рекомендовано синтезатор 2-Х-Г в ділянку спинного мозку".
У відділення екстреної дії 4-го відділу Міністерства контролю
Окс Нюрп. Знешкодити.
1-й заступник Голови Державного контролю
Ліоз (II)
Приймальня являла собою щось оточене з усіх боків близькими стінами, Габр відчував їх зліва і справа, спереду і ззаду. І хтось сидів перед ним, глибоко дихав.
Габр намацав лавку і сів.
– Це ти, Ліоз?
– Так, – відповів знайомий голос.
– Чому тебе так довго не було? Я так чекав тебе першого дня. І другого. Тільки ти одна знаєш, що я тут.
– Я не могла, – голос Ліоз тремтів. – Мені було погано.
– Чому?
– Коли тебе відвезли, я відчула, що нічого не можу робити, зі мною щось сталося. Здається, я потім знепритомніла.
– Я так чекав тебе, – сказав Габр. – Мені немає з ким поговорити, порадитися. Я тут наглухо замкнений від усіх.
– Я не могла, – сказала Ліоз.
– Як же ти сама, непритомна…
– Я… Зі мною була мама.
– Мама? – здивувався Габр. – Вона приїхала до тебе? Ти що, їй розповіла?
– Ні, – відповіла Ліоз. – Я… Я сама поїхала до батьків.
– Коли?
– Відразу… Зрозумій, мене раптом такий жах охопив, так стало самотньо.
– І вони пожаліли тебе?
– Я не могла. Я хотіла поїхати за тобою, але… Я дзвонила, вони сказали, що тебе не треба турбувати.