— З того, що ти сказав, я зрозумів, що ти єврей.
— Так. З давнього роду рабинів. Тож я й став атеїстом. А тепер подивися на мене. Але мій кузен та Саул і дружина Рут обоє — євреї у сенсі релігійного віросповідання. Тож поговори з Саулом, — і ти побачиш, що юдаїзму це вчення не суперечить. А можливо — і допомагає йому... Наприклад, Рут: вона перша подолала перешкоди, вона розвивається швидше, ніж я; стала жрицею задовго до того, як я став жерцем. Але вона духовна людина, і їй легше, бо вона думає гонадами[93]. Я ж мушу йти складнішим шляхом.
— Навчання, — повторив Джубал. — Це те, що мені подобається тут найбільше. Віра, в якій мене виховували, не вимагала, щоб хтось з нас знав усе. Потрібно було лише сповідатися у своїх гріхах та бути врятованим, — ось і все: ти опинявся в безпеці в руках Ісуса. Людина могла бути дурною як пробка, не вміти лічити до десяти, — але бути при цьому абсолютно переконаною в тому, що вона обрана Богом і гарантовано отримає вічне блаженство, тому що її "навернули". Вона може стати, — чи ні — студентом семінарії, навіть в тому випадку якщо це було їй не потрібно... І точно не повинна знати — та й навіть намагатися дізнатися — чогось більшого. З того, що я ґрокнув, — ця церква натомість не приймає "навернення".
— Ти ґрокнув правильно.
— Людина повинна спершу мати бажання вчитися — і дотримуватися його якийсь час, тобто наполегливо займатися. Я ґрокаю, що це само по собі корисно.
— Більше, ніж корисно, — погодився Сем. — Це обов'язково. Цю ідею неможливо обміркувати без мови зокрема та навчання загалом, які дають надзвичайно багато переваг: від того, як жити без боротьби — до того, як задовольнити свою дружину, і все це — похідні від логіки основної концепції... Розуміння того, хто ти є, чому ти тут, як ти працюєш і, відповідно, поводишся. Щастя — це питання функціонування способу людського буття; тут все організовано, щоб функціонувати правильно... Але слова в англійській мові пусті, в ній це лише тавтологія. Марсіанською ж це — довершена інструкція. Я говорив про те, що у мене був рак, коли я прийшов сюди?
— Що? Ні, не говорив.
— Я й сам не знав. Майкл це ґрокнув й відправив мене на звичайний рентген — для того, щоб я переконався. Потім ми почали працювати над цим разом. Зцілення "вірою". Диво. Дослідження стверджують: "спонтанна ремісія", що, як я ґрокаю, означає — "я одужав".
Джубал кивнув.
— Професійна двозначність. Деякі види раку зникають, і ми не знаємо чому.
— Я знаю, чому зник саме цей. Це сталося від того часу, як я почав контролювати власне тіло. З допомогою Майка я полагодив пошкодження. Тепер я можу робити це сам. Хочеш відчути, як зупиняється серце?
— Дякую, — я багато разів бачив, як це відбувається з Майком. Мій шановний колега, Буркотун Нельсон, не сидів би поруч з нами, якщо те, про що ти говориш, було б "зціленням вірою". Це добровільний контроль над тілом. Я ґрокаю.
— Вибач. Ми всі знаємо, що ти ґрокаєш. Ми знаємо.
— Ну, я не люблю називати Майка брехуном — тому що це не так. Проте у деяких випадках хлопчина дійсно упереджений.
Сем похитав головою.
— Я говорю з тобою впродовж усієї вечері. Я хотів перевірити це сам, — попри те, що казав Майк. Ти дійсно ґрокаєш. Мені цікаво, що нового ти зміг би відкрити нам, якби потурбувався вивчити мову?
— Нічого. Я старий чоловік, і мої можливості сильно обмежені.
— А я наполягаю на протилежному. Всі решта Першоназваних мусили почати вивчати мову, щоб досягти справжніх успіхів. Навіть ті троє, що були з тобою, пройшли інтенсивне тренування: їх вводили в транс впродовж кількох днів, — окрім тих випадків, коли ми входили в транс всі разом. Всі — але ти... Тобі дійсно це не потрібно. Якщо тільки ти не хочеш навчитися стирати спагеті зі свого обличчя без рушника, — у чому, я ґрокаю, ти взагалі-то не дуже зацікавлений.
— Мені було достатньо це побачити.
Більшість інших вже встали з-за столу і пішли — тихо, без формальностей, коли їм захотілося. Рут підійшла ближче й зупинилась біля них.
— Збираєтеся просидіти тут всю ніч? Чи винести вас звідси разом зі стравами?
— Я підкаблучник. Ходімо, Джубале, — Сем зупинився, щоб поцілувати дружину.
Вони затрималися лише на секунду — у кімнаті зі стерео.
— Нічого нового? — запитав Сем.
— Окружний прокурор графства, — сказав хтось із глядачів, — говорить про спроби довести, що всі сьогоднішні катастрофи — наша робота... Хоча й не визнає, що не має ані найменшого уявлення, як хоч щось із цього можна було скоїти.
— Нещасний. Він гризе дерев'яну ногу, і в нього болять зуби.
Вони пройшли далі й зайшли до тихішої вітальні. Сем промовив:
— Я говорив, що цих неприємностей слід було чекати, — і що ситуація може суттєво погіршитись іще до того, як ми зможемо отримати достатній контроль над громадською думкою, щоб до нас стали більш терпимими. Але Майк не поспішає. Тож ми закрили Церкву Усіх Світів — ми дійсно її закрили. Ми переїдемо й відкриємо Братство Однієї Віри, — після чого нас знову виштовхають. Тоді ми знову відкриємо ще десь якийсь Храм Великих Пірамід, який приведе до нас безліч дурненьких і товстих жінок. Проте деякі з них з часом уже не будуть ані товстими, ані дурними, після того, як ми зареєструємо Медичну Асоціацію. Якщо у нас на хвості опиняться місцеві бари та газети з їх позачерговими виборами головних політиків, — то що ж, тоді ми десь іще відкриємо Братство баптистів. Кожна організація нестиме справжній поступ; кожна буде цілісним осередком, де відбуватимуться тренінги, яким неможливо зашкодити. І Майк почав саме з цього менше року тому, — невпевнений у собі, за допомоги лише трьох нетренованих жриць за покликанням. Зараз у нас — повне Гніздо... Плюс безліч достатньо освічених паломників, з якими ми можемо зв'язатися пізніше, і які дозволять знову об'єднати розрізнені центри. А колись, якогось дня, ми станемо надто сильними, щоб нас переслідували.
— Що ж, — погодився Джубал, — це може спрацювати. Ісус колись наробив немало шуму всього лише з дванадцятьма послідовниками. Свого часу.
Сем радісно посміхнувся.
— Єврей. Дякую за згадку про Нього. Він — визначна історія успіху мого народу, і всім нам це відомо, — навіть попри те, що багато хто з нас про Нього мовчить. Але Він був євреєм, який творив добро, — і я пишаюся Ним, тому що я сам — єврей. Будь ласка, зверни увагу на те, що Ісус не намагався зробити все зразу до найближчої середи. Він був терплячим, коли заснував здорову організацію й дозволив їй розвиватись. Майк також терплячий. Терпіння — це до такої міри значна частина навчання, що це навіть не можна вважати терпінням. Все відбувається автоматично. Головне — не хвилюватись. Ніколи ніяких хвилювань.