112] Та час вже лаштуватись нам униз,
113] Пливуть до обрію небесні Риби,
114] Наблизився до Кавру сяйний Віз
115] І видно шлях, що йде в камінні глиби".
ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА
1] Місця, де йшли ми з горем та печаллю,
2] Були такі похмурі та страшні,
3] Аж зір від них ми відвернули з жалю.
4] На Тренто схожі ці місця сумні,
5] Де берег Адіче колись порвали
6] Чи труси, чи пересуви земні.
7] Від самого шпиля сповзли завали
8] В рівнину, і немає стежки вниз
9] Тому, хто вийде на високі скали, —
10] Такий був спуск до царства муки й сліз.
11] Вгорі ж, де ледве можна розміститься,
12] Розлігся звір і всього себе гриз,
13] Неначе той, хто до нестями злиться,
14] Ненатлий звір, який знеславив Кріт;
15] Від лжекорови він лиш міг вродиться.
16] Мудрець йому: "Гадаєш, знов привіт
17] Тобі прислали скорені Афіни,
18] А вождь їх смерть приносить до воріт?
19] Та геть, тварюко! Цей не взяв єдиний
20] Мотка в твоєї мудрої сестри,
21] А йде, щоб бачить ваших мук картини!"
22] Як бик, упавши в час кривавий гри
23] Від вдалого удару, не крутився,
24] А здригував ногами до пори, —
25] Отак від люті й Мінотавр звалився.
26] Вожай гукнув мені: "Униз біжім,
27] Аж поки він ще не переказився".
28] І схилом поспішили ми крутим,
29] А камінь сипався, немов нестямки,
30] З-під ніг моїх під тягарем новим.
31] Замисливсь я, й сказав він: "На уламки
32] Милуєшся ти величезних гір,
33] Де я лишив це чудище без тямки?
34] Як того разу бачив їх мій зір
35] І страх вони породжували в мене,
36] То їх не руйнував ще владний вир.
37] Та перед тим, як в огненій геєні
38] Той походжав, хто вивів багатьох
39] Із тих, що вили, в Діте полонені,
40] Одразу трусонувся хмурий льох,
41] І я подумав, що з жари здригнувся
42] Усесвіт і зчинивсь переполох,
43] Що, мабуть, світ на хаос обернувся:
44] У ту хвилину цей важкий стрімчак
45] Із місця давнього свого й схитнувся.
46] Але зверни свій зір на діл: отак
47] Вирує у крові потік вогненний
48] Насильникам, що жерли неборак.
49] О жадібність сліпа, о гнів страшенний,
50] Що нас веде в короткому житті
51] І вік в крові терзає нескінченний!
52] Я бачив рів: краї його круті
53] Суціль усю долину оточили", —
54] Про це повів учитель мій в путі,
55] Навкруг центаври бігали щосили
56] Й ті самі луки на боках у них,
57] Що й на землі в мисливстві їм служили.
58] З'явились ми, і стук копит утих,
59] А троє ухопили стріли в руки
60] І до тятив приклали їх тугих.
61] Один гукнув здаля: "Які це муки
62] Чекають вас, що ви згори йдете?
63] Кажіть, не руштесь, бо ми спустим луки!"
64] Мій вчитель мовив: "Відповідь на те
65] Дамо Хіронові, ти ж — неотеса,
66] Й тобі на лихо запал твій росте. —
67] Торкнув мене й додав: — Ти бачиш Несса,
68] Який красуню Деяніру звів
69] І загубив, убитий, Геркулеса.
70] Середній, що одне плече підвів, —
71] Великий то Хірон, пестун Ахілла,
72] А третій — Фол, якого знищив гнів.
73] Вздовж рову біга їх велика сила,
74] Стріляючи усіх, хто виплива
75] Над рівень, що їм доля ухвалила".
76] Ми підійшли, привітні шлем слова...
77] Кошлатою зарослий бородою,
78] Кінцем стріли Хірон ледь розсува
79] Вусища над великою губою
80] Та до своїх: "Глядіть-но, камінець
81] Він ідучи ворушить під собою!
82] Такого не вчинив би жоден мрець".
83] Торкнув його мій вождь у груди голі,
84] Де з чоловіком злився жеребець,
85] І мовив: "Він живий. З святої волі
86] Показую йому цей темний діл —
87] Це неминучість, а не примха долі.
88] Та, що мені дала новий уділ,
89] Співати перервала "Алілуйя".
90] Він не харциз, я ж дух без грішних діл.
91] Та ради цнот, що ради них терплю я
92] Цей дикий шлях, багнище це руде,
93] Нам дай когось ти із своїх, молю я,
94] Щоб указав він місце нам тверде
95] Та й переніс своїм хребтом широким.
96] Бо він не дух, повітрям він не йде".
97] Хірон праворуч повернувся боком
98] І мовив Нессові: "Ти — провідник,
99] А стріне хтось, обороняйся скоком".
100] Повів він берегом одної з рік,
101] Де вир кипів клекочучої крові
102] І звідки чувся відчайдушний крик.
103] Я бачив тут занурених по брови.
104] І мовив Несе: "Тут кожен з них — тиран,
105] Ковтать майно і кров чужу готовий.
106] Тут ті, хто злочином сквернив свій стан.
107] Тут Александр і Діонісій лютий,
108] Сицилії жорстокосердий пан.
109] Той, з чорним чубом, пишний та надутий,
110] То Адзоліно, а білявий цей —
111] Обіццо д'Есте, вмерлий без покути:
112] Нешлюбний син послав у край смертей".
113] Звернувсь до вчителя я, й той промовив:
114] "Тут перший він, я другий, я з гостей".
115] А там центавр нам стежку приготовив
116] До тих, хто аж по шию увійшов
117] В найгарячіший із пекучих сховів.
118] На когось показав: "Він проколов
119] Те серце у пречистій Божій длані,
120] Що на далекій Темзі точить кров".
121] Я бачив далі в річці полум'яній
122] Чи голови, чи тіні до пупка,
123] І деякі були мені ще й знані.
124] Все більш і більш мілішала ріка
125] І покривала вже самі лиш ноги.
126] І перейшли ми на той бік струмка.
127] "В малій частині нашої дороги
128] Все вищав рівень кров'яного дна, —
129] Сказав центавр, — тож ясно, схил пологий
130] Вниз піде річкою, поки вона
131] Не зіллється із тим потоком саме,
132] Де для тиранів кара є одна.
133] Киплять на муки віддані судами —
134] Аттіла, найстрашніший бич землі,
135] І Секст, і Пірр; спливаючи сльозами,
136] Ридають у вируючій імлі
137] Ріньєр Корнето і Ріньєр да Пацці,
138] Що на шляхах точили війні злі".
139] І він помчав назад, до служби й праці.
ПІСНЯ ТРИНАДЦЯТА
1] Не перебравсь центавр ще через річку,
2] Як ми потрапили у ліс такий,
3] Що годі в нім шукати стежки стрічку.