— Думати про життя?
— Так. Добраніч!
Махнув по-лицарськи високо капелюхом вгору.
В брамі оглянулася вона.
Стояв гордий, могучий і махнув ще раз капелюхом вгору.
Усміхнена, склонила головою і пішла в сіни.
Вертав через місто. Поволі налетіли його думки, почувся відірваний від цілого світу. За ним нічого, перед ним лише він сам і його творчість. Похилився і живо впоперек і серединою вулиць тікав від товпи. Пригадав собі, що жінка виїхала в лічничу оселю, перед ним замаячіли стіни чужої, винаймленої хати...
Згадав Альву, і смутно стало йому тепер без неї, як би щось ліпше, дороге відірвалося від нього.
Ішов розмаховим кроком і думав, де би знайти тихий кут і спочити на годину. Обминав ресторан і кав'ярню, в якім був гамір, дим і могли найтися знайомі такі, що саме в ту пору мали би до нього якесь діло, або незнайомі, що його знають, фотографували би очима кождий його рух.
Опинився на далекій вулиці і зайшов в наріжний шинок в останню кімнату.
Тут лише при однім столику сидів вахмайстер від санітетів з головою бульдога і студент ветеринарії, — шия як у хорта — і перечилися над цінами яловичого м'яса і дичини, врешті, зійшли на качки, зарізані і живі, які приносять мужики з села.
Криса вдивився в старий штих на стіні. Був се його улюблений образ: Наполеон по битві під Ватерлоо.
"Ми все оба в однім шинку сходимося".
Наполеон сидів в мужицькій хаті, похилений коло великого коминка, і дивився в ватру. Поза його плечима мати-робітниця тулить дитину до груді.
"Нерви, брате", — подумав Криса.
Прийшов пізно в свою кімнату. В пам'яті стояла Альва, він говорив наголос:
— Так се цікава, ліпша людина.
Приловив себе на голосній розмові і засміявся на цілу хату.
Упав зморений на ліжко і пригортав тінь Альви, ніжно, як з'яву святої.
Встав хитким кроком, засвітив і списував на картці питання до Альви та зазначував свої уваги.
Була північ, Криса збудився з задуми, вдарив кулаком в стіл і крикнув:
— А прецінь то всьо смішне і дурне!
III
Альва зачала розмову про одну товаришку та про її лист до другої товаришки, де називає Альву підлою, ідіоткою, людиною без серця, з гадючим жалом, яка не повинна жити на світі і т. д., і т. д. Тут Альва заграла кларнетовим сміхом, але по хвилі глянула на Крису і сказала:
— Деякі люди буяють тепер за світами і навіть не знають, де вони, хто коло них і що говорить.
— Прошу, прошу, я слухаю...
— Ні, се дійсно не цікаве, але я оповідаю тому, що воно якраз вчора сталося. Зрештою, я розумію се і не люблю, коли хто штучно чиниться, що його щось занимає.
Криса схилив голову і слідив незначно хід Альви. Плавним рухом тіла направо ставала вона лівою ногою все на п'яту, стопа опадала криво досередини, Альва скручувалася наліво і ставала правою стопою просто наперед.
Ішли під руки, він глянув на неї, вона слідила його хитро лівим оком, впідліб'я, те око було неспокійне, профіль здригав, як лист осики, вона кивнула головою, бо капелюх висунувся понад чоло.
На розі вулиці каліка витягнув до них руку. Криса дав йому гріш, обоє пішли далі.
— Такі єства повинні стрілятися, або повинна бути така інституція, що витроювала би їх.
— Нащо? — спитав Криса.
— Аби не мучилося то все.
— Відки Ви можете знати, що життя не має для таких бідаків своїх обов'язків і принад?
— Се єства до тої степені упосліджені, що не мають навіть відваги ні сили покінчити з життям, лише воліють мучитися і бути завадою для інших людей.
Криса здивувався:
— Але ж так, цілком певно, я знаю се... Вони тому держаться життя, що у них замала інтелігенція.
— Відки ви можете знати, що у них слабша інтелігенція, ніж у так званих здорових? Прецінь каліки на тілі бувають звичайно цілком здорові на умі.
— Я не перечу, що між ними можуть бути одиниці, які внаслідок якогось нещастя попали в нужду і мусять витягати руку, але більшість прецінь се зовсім не потрібний додаток до приємностей сего світу.
— Саме говорю про загал, і, по моїй думці, де інтелігентніші люди від своїх здорових братів. Вже хоч би через саме каліцтво і терпіння.
— Ах, я розумію інтелігенцію, вироблену через духовне терпіння, але фізичне лише затупляє.
— Я знов думаю, що подвійне терпіння виробляє два рази більшу інтелігенцію.
— Не годжуся з тим поглядом. — По дорозі в парк сказала Альва: — Я вже кілька разів мала спитати, який ваш погляд на осю подію: один молодий чоловік з інтелігентної сім'ї захорував невилічимо на нерви, і його мали відвезти до дому божевільних, але щоби се не зробило на нім враження, сказали йому, що везуть його десь там на лічничу станцію, де би він мав спокій і всякі вигоди. Коли приймемо засаду, що брехня є зла, а правда добра, а його рідня прецінь збрехала, отже, ходить мені о се, котра дорога була би в сім випадку етична: чи так, як вони поступили, чи коли би були хорому сказали цілком отверто щиру правду?
Криса говорив з застановою:
— Коли рідня руководилася любов'ю зглядом хорого, то, в сім случаю брехня була етична, бо мала на цілі його здоров'я.
— Але ж він невилічимо хорий, і коли лише відвезуть його до дому божевільних і він пізнає, що вони його звели, і коли представимо собі муку того чоловіка потім, чи будемо могли назвати їх поступок етичним?
— Перепрошаю! Передовсім не признаю стійності вирокам на життя ані на смерть, бо в практиці багато маємо примірів, що не один, якого лікарі покинули, вийшов, а не один, який уходив за легко вилічимого, нагло помер. Лікарі так само люди, як їх пацієнти. Доки чоловік живий, доти повинно ся примінювати до нього всі способи і заходи, і ніколи ніхто не повинен пускати життє чоловіка з заложеними руками слабої людської науки. У одного директора школи, мимоходом кажучи, дуже розумного чоловіка, захорувала одинока донечка. Мучилася довгий час, врешті, лікарі махнули рукою, і лишили її на опіку божу. Батько в безсонниці і розпуці приглядався передсмертним мукам дитини, нараз впала йому думка — дати їй більшу скількість морфіни і вкоротити страшенні муки. Вже забирався до сього діла, аж тут збудилася мати і здержала його за руку. Тої ночі дитина перебула кризу, а нині дівчина з неї — як грім... Отже, щодо брехні, про яку ми зачали, то не входжу в подробиці, оскільки вона щасливо удалася, але беру під увагу взагалі етичну ціль тої рідні супроти хорого. Нервово хорий, тим самим ненормальний, і правда для нього так само, як в деяких разах для дитини, була би тут небезпечна.