— Навіщо? — Білл пильно стежив за ним, готовий до будь-якої несподіванки.
— Ви ненавидите імператора, який зробив вас рабом у своїй фашистській армії, ви свободолюбива, богобоязнена вільна людина, яка готова пожертвувати своїм життя за тих, кого любить. Ви готові приєднатися до повстання, славної революції, яка звільнить...
— Геть! — закричав Білл, хапаючи його за полу й тягнучи до дверей. Ікс 'вирвався і забіг за стіл.
—— Зараз ти лише прислужник злочинців, але звільни свій розум від . кайданів. Прочитай цю книжку,— щось полетіло на підлогу,— і подумай. Я повернуся.
Білл метнувся, щоб схопити Ікса, але той щось натис на стіні, панель порушилася вбік, і він туди вскочив. Потім стіна, клацнувши, стала на місце, і коли Білл уважно оглянув її, то не знайшов анінайменшого знаку чи шву на, здавалося б, монолітній поверхні. Тремтячими пальцями він узяв книжку і прочитав назву: "КРОВ: настанова аматорові про збройне повстання". Збліднувши, пошпурив її геть. Він спробував спалити книжку, але сторінки не займалися, розірвати її він теж не зміг. Його ножиці затупилися, так і не розрізавши сторінку. У відчаї він заштовхнув книжку за шафу і спробував забути про її існування.
Після років у армії, сповнених садистських знущань, Білл був радий виконувати чесну роботу, чесно прибираючи сміття. Він так поринув у працю і зосередився, що навіть не почув, як відчинилися двері, тому стенувся, почувши чоловічий голос:
— Це Управління Санітарії?
Білл підвів погляд й побачив рожевощоке обличчя відвідувача, що дивилося поверх височезного стосу пластикових таць, які він тримав на витягнутих руках. Не обертаючи голови, чоловік ногою штовхнув двері, і ще одна рука, з пістолетом, вигулькнула з-під купи підносів.
— Один підозрілий рух — і ти труп,— мовив чоловік. Білл рахував не гірше за будь-кого і, склавши дві руки з однією рукою, отримав три, тож він зробив саме те, що треба: ударив знизу по стосу таць, які у свою чергу влучили нальотчикові в щелепу, відкинувши його назад. Таці посипалися, і ще до того, як остання впала на підлогу, Білл сидів на спині чоловіка, викручуючи йому шию смертельним венеріанським прийомом, від якого хребет ламається, мов очеретинка.
— Дядечку... — простогнав чоловік. — Анкл, онкль, ціо, тіо'...
— Гадаю, всі ви, чінгерівські шпигуни, говорите багатьма мовами,— ревнув Білл, посилюючи натиск.
— Я... друже... — забелькотів чоловік.
— У тебе, чінгере, три руки.
Чоловік крутнувся, і одна з його рук відлетіла. Білл підняв її, щоб краще роздивитись, попередньо закинувши пістолет в далекий куток кімнати.
— Це протез,— мовив Білл.
— А що ж іще..? — хрипко спитав незнайомець, обмацуючи свою шию двома справжніми руками. — Частина маскараду. Мудра штукенція. Я можу щось нести і мати одну руку вільною. Як вийшло, що ви не приєдналися до революції?
Білл умився потом і кинув швидкий погляд на шафу, що ховала фатальну книжку.
— Про що це ви верзете? Я лояльний прихильник імператора...
— Так, а чому тоді ви не сповістили ГБР про те, що вас приходив вербувати чоловік, якого звуть "X"?
— Звідки ви про це знаєте?
— Наша робота знати все. Ось моє посвідчення — агент Пінкертон з Галактичного Бюро Розслідувань.
Він подав прикрашене коштовними каменями посвідчення, з кольоровою фотографією і прикметами.
— Я не хочу неприємностей,— простогнав Білл. — Оце й усе. Я не чіпаю нікого і хай ніхто не чіпає мене.
— Благородне почуття для анархіста! Ти ж анархіст, хлопче? — гострі очі Пінкертона пронизали Білла наскрізь.
— Ні! Ніякий я не анархісті Я навіть не можу правильно написати таке слово!
— Сподіваюся, що не можеш. Ти мені подобаєшся, і я хочу, щоб ти обрав вірний шлях. Дам тобі ще один шанс. Коли побачиш знову "X", скажи, що передумав і згоден вступити в партію. Ти вступаєш і починаєш працювати на нас. Щоразу, коли проводитимуться збори, ти, повернувшись, телефонуватимеш мені, мій номер записано на цьому солодкому батончикові,— він кинув на стіл загорнутий в папір брусочок. — Запам'ятай його, а потім з'їж.
— Ні, я не хочу робити цього.
— Ти робитимеш, інакше протягом години тебе розстріляють за посібництво ворогові. А за співробітництво з нами ми платимо сто монет на місяць.
— Наперед?
— Наперед,— скручені в трубочку банкноти упали на стіл. — Це за наступний місяць. Дивись, відроби їх.
Підвісивши до плеча запасну руку і забравши таці, агент вийшов.
Що більше Білл замислювався над цим, то дужче пітнів, усвідомлюючи, у яку халепу вскочив. Найменше йому хотілося бути замішаним в революції саме тепер, після того, як він знайшов спокій, роботу і гори сміття. Так просто його не покинуть. Якщо він не вступить до партії, то чекай на біду від ГБР, бо щойно вони дізнаються, хто він є насправді, вважай, тут йому й кінець. Та залишався шанс, що Ікс не згадає про нього, а хіба він може вступити, поки його не запросять? Білл ухопився за цю примарну можливість й поринув у роботу, щоб забути про всі свої неприємності.
Він майже зразу натрапив на золотоносну жилу в архіві відділу відходів. Після ретельної перевірки, Білл переконався, що досі ніхто не пропонував подібну ідею. Менш ніж за три години, перепитуючи кожного, хто траплявся назустріч і подолавши нескінченні милі, він знайшов кабінет Басуреро.
— А тепер відшукай шлях до свого кабінету,— пробурчав Басуреро. — Ти що, не бачиш — я зайнятий.
Тремтячою рукою він налив собі в склянку ще одну порцію — сантиметрів на вісім — "Старої Органічної Отрути" і випив.
— Ти можеш забути про свої неприємності...
— А що ж іще я, по-твоєму, намагаюсь зробити? Щезни.
— Не раніше, ніж покажу тобі ось це. Новий спосіб позбутися пластикових таць.
Басуреро підхопився на ноги, не помітивши, що скинув на підлогу пляшку, де її вміст став проїдати дірку в тефлоновому покритті.
— Ти певен? Правда? Ти знайшов нове рішення...
— Саме так.
— Що ж, доведеться спожити ось це... — Басуреро пересмикнувся і зняв з полички слоїк з написом: "Протверезникове: оригінальні ліки моментальної дії проти сп'яніння — вживати лише за призначенням лікаря і при наявності страхового поліса".
Він дістав поцятковану, завбільшки в лісковий горіх пілюлю, подивився на неї, сіпнувся і з зусиллям проковтнув. Усе тіло Басуреро затремтіло, він заплющив очі, всередині у нього щось забулькотіло, і тоненькі цівки диму поповзли з вух. Коли він знову розплющив очі, вони були яскраво-червоні, але тверезі.